П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32724/25
Перша інстанція: суддя Марин П.П.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
секретар - Божко А.К.,
за участю: представника апелянта - Мельнікової М.О.
представника позивача - Мягкова О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі № 420/32724/25 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Сінай" до Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправним та скасування наказу, -
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2025 року Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Сінай" звернулось до суду з вищевказаним адміністративним позовом у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.09.2025 №1472 "Про прийняття рішення щодо припинення дії ліцензії повністю ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" (код ЄДРПОУ 36552340) на підставі акта".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі Акту про відмову ліцензіата у проведенні перевірки було видано спірний наказ №1472 "Про прийняття рішення щодо припинення дії ліцензії повністю ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" (код ЄДРПОУ 36552340) на підставі акта".
Позивач не погоджується з Наказом №1472 та вважає його протиправним, оскільки Акт про відмову складено з суттєвими порушеннями процедури проведення позапланової перевірки, що робить його необґрунтованим та незаконним. Зокрема:
1. Позивача не було повідомлено про призначення та проведення позапланової перевірки. Згідно з Наказом відповідача №1335 від 15 серпня 2025 року "Про проведення позапланової перевірки ПП НВФ "СІНАЙ", перевірка мала проводитися 28- 29 серпня 2025 року (далі за текстом - наказ №1335). Однак у період з 15 серпня 2025 року по 29 серпня 2025 року на адресу Позивача не надходило жодних повідомлень, листів чи інших документів від Відповідача щодо призначення або проведення перевірки. Це підтверджується довідкою Позивача №24- 145 від 29 вересня 2025 року та відсутністю відповідних записів у журналі реєстрації вхідної кореспонденції. Згідно з Актом про відмову, інспектори (Наумов П.І. та Глушак М.В.) 28 серпня 2025 року телефонували за номером +38 (068) 008-77-63, хоча згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для здійснення зв'язку значиться номер +38 (066)-472-40-78. Відсутність повідомлення унеможливило забезпечення присутності уповноважених осіб позивача під час перевірки, що є порушенням принципів пропорційності та обґрунтованості адміністративної процедури.
2. Інспектори відповідача прибули для проведення перевірки поза робочим графіком офісу позивача. Згідно з Актом про відмову, інспектори (Наумов П.І. та Глушак М.В.) прибули за адресою реєстрації позивача ( м. Одеса, вул. Буніна, 7, кв. 11 ) 28 серпня 2025 року о 09:50. Водночас, відповідно до наказу позивача №28/к-г від 14 лютого 2024 року "Про затвердження графіка роботи офісу підприємства", графік роботи офісу: понеділок - п'ятниця з 11:00 до 15:00, субота та неділя - вихідні. Прибуття інспекторів о 09:50 (за 1 годину 10 хвилин до початку робочого дня) не може вважатися відмовою в допуску, оскільки офіс був закритий у неробочий час.
3. Акт про відмову не відображає реальних обставин і є формальним. У Акті зазначено, що "діяльність не ведеться за адресою", "керівництво відсутнє", та "відмова в допуску". Однак це не є фактичною відмовою позивача, а наслідком відсутності повідомлення та прибуття поза графіком. Позивач не відмовляв у проведенні перевірки та готовий був забезпечити доступ у робочий час. Відсутність підпису представника Позивача в Акті про відмову свідчить про односторонній характер документа.
4. Підстава для позапланової перевірки (наявність загрози життю та здоров'ю людей) не обґрунтована. У Наказі №1335 загроза згадана загально, без конкретних фактів, скарг чи інцидентів, що порушує п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", який вимагає документального підтвердження підстав.
Таким чином на переконання представника позивача, Наказ №1472 видано з порушенням п. 8 ч. 12 ст. 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", оскільки відсутня реальна відмова в перевірці.
Відповідачем - Державною службою України з безпеки на транспорті подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначає, що позовні вимоги позивача не визнаються в повному обсязі.
В обґрунтування правої позиції представник відповідача зазначає, що підставою для проведення позапланової перевірки додержання ПП НВФ "СІНАЙ" вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1001 (зі змінами) (далі-Ліцензійні умови) стала службова записка в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Володимира Романенка від 18.06.2025 № 24437/35/18-25. Посадовими особами Укртрансбезпеки згідно з Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (зі змінами) (далі - Порядок) під час здійснення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів, що належать ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" у 2024 період було виявлено наступні порушення вимог автомобільного законодавства: Акт № 015504 від 04.03.24 постанова про порушення № 060153 від 08.04.24 ч.1 абз.3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (відсутній витяг з дозволу; класність ТЗ не відповідає вимогам дозволу). Суму штрафу - 17000 грн. Акт № 045699 від 22.04.24 постанова про порушення № 061313 від 17.06.24 ч.ч.1 абз.3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відсутні тахокарти за період з 25.03.2024 по 17.04.2024). Суму штрафу - 17000 грн. Акт № 045779 від 13.05.24 постанова про порушення № 061396 від 24.06.24 ч.1 абз.3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" ( відсутня тахокарта). Суму штрафу - 17000 грн. Акт № . АР039927 від 19.07.24 постанова про порушення № 062322 від 02.09.24 ч.1 абз.3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (відсутній тимчасовий реєстраційний документ; класність автобусу не відповідає вимогам дозволу). Суму штрафу - 17000 грн. Виявлені порушення у свою чергу створюють передумови порушення Ліцензійних умов, а саме: - підпункту 1 пункту 31 Ліцензійних умов щодо допуску автобусів до внутрішніх перевезень пасажирів, які відповідають вимогам пункту 27 цих Ліцензійних умов: клас та категорія яких відповідають сфері використання за видами сполучення та протяжністю маршрутів; - абзацу дев'ятого підпункту 1 пункту 16 Ліцензійних умов щодо зберігання протягом останнього року документів про дотримання режиму праці та відпочинку водіїв, а саме: щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку, або бланки підтвердження діяльності або картки та роздруківки цифрового тахографа. Оскільки ліцензіат не сплатив адміністративно-господарські штрафи у добровільному порядку протягом трьох місяців з моменту винесення відповідних постанов, матеріали були передані для примусового виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Загальна сума заборгованості зі сплати штрафів станом на сьогодні -102 000,00 грн. Відповідно до інформації, отриманої з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (https://asvpweb.minjust.gov.ua), майно, що належить боржнику та підлягає опису і арешту, - відсутнє; за даними Міністерства внутрішніх справ, за підприємством не зареєстровано транспортних засобів; на наявних рахунках підприємства кошти відсутні та на них накладено арешт. Також, було направлено запит до Головного управління ДПС в Одеській області щодо подання ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" податкової звітності, сплати податків до бюджету, відображення у звітності інших (зокрема адміністративних) витрат, подання повідомлень про прийняття працівників на роботу або укладення гігконтрактів, а також сплати податку з доходів фізичних осіб і військового збору. Згідно з відповіддю Головного управління ДПС в Одеській області, зареєстрованою в Державній службі України з безпеки на транспорті за № 21154/0/22-25 від 13.05.2025, за податковими деклараціями та фінансовою звітністю за період 2022- 2024 ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" декларувало відсутності фінансово-господарської діяльності, у тому числі інших витрат. Крім того, у період з 24.11.2022 по 19.07.2024 повідомлення про прийняття працівників на роботу або укладення гіг-контрактів не подавалися, сплата ПДФО та військового збору не здійснювалася. При цьому ліцензіат має чинну ліцензію на провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів.
Наведені обставини, на переконання представника відповідача, свідчать про високий ризик того, що ліцензіат здійснює господарську діяльність з перевезення пасажирів з грубими порушеннями вимог безпеки та законодавства. Це створює потенційну загрозу життю та здоров'ю пасажирів, а також порушує принципи добросовісної конкуренції. Проведення позапланової перевірки є необхідним для належного реагування на виявлені факти, встановлення реального стану справ та вжиття відповідних заходів впливу згідно з чинним законодавством.
Також представник відповідача зазначає, що згідно статті 19 пункту 5 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності № 222-VIII від 02.03.2015, про проведення позапланової перевірки ліцензіат повідомляється у день перевірки. Представник відповідача наполягає на тому, що посадові особи Укртрансбезпеки не було допущені до офісу за юридичною адресою ПП НВФ "СІНАЙ", уповноважені особи ПП НВФ "СІНАЙ" на зв'язок з представниками Укртрансбезпеки не виходили. Перевірка та спілкування з керівником ПП НВФ "СІНАЙ відбувалась із використанням засобів відео зйомки. За твердженням представника відповідача, вищезазначена бездіяльність ліцензіата щодо допуску представників Укртрансбезпеки до перевірки вважається відмовою щодо проведення перевірки додержання Ліцензійних умов. Відповідно до вимог підпункту 7.9.1. Положення про порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", дії керівника ПП НВФ "СІНАЙ": є відмовою ліцензіата в проведенні позапланової перевірки.
На виконання вимог пункту 8 частини дванадцятої статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" Укртрансбезпекою був виданий наказ від 01.09.2025 № 1472 " Про прийняття рішення щодо припинення дії ліцензії повністю ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" (код ЄДРПОУ 36552340) на підставі акта" на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом з дозволеним видами робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами. Наказ № 1472 був опублікований на вебсайті Укртрансбезпеки.
Представник відповідача зазначає, що Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" не передбачає обов'язку перевіряючого органу повідомляти суб'єкт господарювання про проведення позапланової перевірки. Укртрансбезпека суворо дотрималась вимог закону про анулювання ліцензії позивача.
Представником позивача подано заперечення проти відзиву на адміністративний позов, в яких зазначено, що позивач не погоджується з відзивом на позовну заяву та вважає його необґрунтованим, оскільки викладені в ньому доводи не спростовують суттєвих порушень процедури проведення позапланової перевірки, які стали підставою для видання оскаржуваного наказу №1472 від 01 вересня 2025 року.
Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13 січня 2026 р. у справі № 420/32724/25 адміністративний позов Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Сінай" задовольнив.
Визнав протиправним та скасував наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.09.2025 №1472 "Про прийняття рішення щодо припинення дії ліцензії повністю ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" (код ЄДРПОУ 36552340) на підставі акта".
Стягнув з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок його бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Сінай" суму сплаченого судового збору у 2422,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що об'єктом позапланової перевірки позивача мало бути саме питання додержання ліцензіатом ліцензійних умов, пов'язаних з випадком спричинення загрози життю і здоров'ю людей, проте ані наказ №1335 від 15.08.2025, а ні посвідчення №5847/3.6/14-25 від 15.08.2025 не містить конкретного визначеного випадку. В наказі №1335 від 15.08.2025 зазначено загальний предмет перевірки безвідносно до наявності конкретного випадку. В свою чергу, в посвідченні №5847/3.6/14-25 від 15.08.2025 наведено перелік питань додержання ліцензіатом ліцензійних умов з 7 пунктів, які не були визначені в наказі №1335 від 15.08.2025.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що Державною службою України з безпеки на транспорті не дотримано вимог ст. 6 Закону №877-V та ст. 19 Закону №222-VІІІ при вирішенні питання про інформування та проведення позапланової перевірки ПП "НВФ "СІНАЙ", що безпосередньо вказує на безпідставність проведеного заходу державного контролю та, як наслідок протиправності прийняття спірного наказу.
Поряд з тим, суд зазначив, що відсутність представника підприємства, який не був належним чином повідомлений про перевірку, протягом 28.08.2025 з 11:00 до 15:00, не свідчить про умисну бездіяльність ліцензіата і, відповідно, не становить склад правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 12 ст. 16 та ч. 3 ст. 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції, розглядаючи справу, фактично поставив під сумнів правомірність проведення позапланової перевірки, яка передувала виданню оскаржуваного Наказу №1472;
- апелянт зауважує, що Наказ №1335 не був предметом позову, не оскаржувався позивачем і не міг бути підданий оцінці судом першої інстанції у межах судового провадження. Таким чином, суд першої інстанції, оцінюючи законність Наказу №1335, фактично ігнорував його правову природу як похідного акта, виданого на виконання Наказ №1162, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення принципу диспозитивності адміністративного процесу, оскільки наказ Міністерства не був предметом позову і не міг бути підданий оцінці у межах даної справи;
- суд першої інстанції не врахував, що Державна служба України з безпеки на транспорті не мала дискреції щодо того, чи проводити перевірку, чи утриматися від її проведення, натомість була зобов'язана організувати та здійснити перевірку саме тому, що Наказ №1162 погодив її проведення. Відмова від виконання такого наказу означала б порушення принципу законності та вихід за межі повноважень, що суперечить статті 19 Конституції України;
- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приватне підприємство "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" (код ЄДРПОУ 36552340) зареєстроване в якості юридичної особи 16.06.2009.
Відповідно до ліцензії серії АЕ № 268497, виданої Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті, "ПП "НВФ "СІНАЙ" має право здійснювати внутрішні перевезення пасажирів автобусами та міжнародні перевезення пасажирів автобусами. Дата видачі ліцензії - 23.12.2013. Строк дії ліцензії - необмежений.
18.08.2025 Державною службою України з безпеки на транспорті прийнято наказ №1335 "Про проведення позапланової перевірки ПП НВФ "СІНАЙ". Термін проведення перевірки встановлено з 28 по 29 серпня 2025 року.
28.08.2025 посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування за додержанням ліцензіатом Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №005В/35/2025.
На підставі вказаного акту від 28.08.2025, Державною службою України з безпеки на транспорті прийнято наказ від 01.09.2025 року №1472 "Про прийняття рішення щодо припинення дії ліцензії повністю ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" (код ЄДРПОУ 36552340) на підставі акта.
Відповідно до п.1 наказу припинено дію ліцензію повністю ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" (код ЄДРПОУ 36552340), серії AE № 268497, строк дії: 18 грудня 2013 року - необмежений, на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом з дозволеними видами робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами; міжнародні перевезення пасажирів автобусами.
Пунктом 2 наказу визначено, що рішення органу ліцензування набирає чинності через 30 календарних днів з дня доведення такого рішення до відома ліцензіата шляхом внесення запису про нього до ліцензійного реєстру та оприлюднення на офіційному вебсайті органу ліцензування наступного робочого дня після його прийняття. Рішення органу ліцензування може бути оскаржено до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у порядку, передбаченому Законом України "Про адміністративну процедуру", та/або до адміністративного суду протягом 30 календарних днів з дня доведення його до відома ліцензіата.
Не погоджуючись з наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.09.2025 №1472, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Статтею 3 Закону №2344-ІІІ визначено, що Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 6 Закону №2344-ІІІ встановлено, що Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації.
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: - формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; - нормативно-правове регулювання; - визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту; - затвердження форми, обов'язкових реквізитів та відомостей, які повинні міститися у квитку та електронному квитку; - затвердження технічних вимог до автоматизованих систем обліку оплати проїзду, що мають забезпечувати інтероперабельність засобів реєстрації електронних квитків, які надають право на одержання транспортних послуг пільговим категоріям громадян.
Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, зокрема забезпечує: - реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, зокрема здійснює: - державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Згідно з ч.1 ст.34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон № 877-V).
Відповідно до ст.1 Закону №877-V терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
- державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;
- заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом;
- спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.
Згідно з ч.11 ст.4 Закону №877-V плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.
Відповідно до ст. 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема є:
- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;
- доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
- настання аварії, пожежі, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону (ч.2 ст.6 Закону №877-V).
Статтею 11 Закону №877-V встановлено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний:
- допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;
- не створювати перешкоди органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні ними заходів державного нагляду (контролю), за умови що зазначені заходи здійснюються такими особами відповідно до вимог закону;
- виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;
- надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;
- одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.
Частиною 5 ст.2 Закону України №877-V встановлено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до п.1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно пп.4, 5 п.5 Положення, Укртрансбезпека здійснює ліцензування господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним, залізничним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 "Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" Укртрансбезпека є органом ліцензування з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним, залізничним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1001 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (далі - Ліцензійні умови).
Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 №222-VIII (далі-Закон №222-VIII) регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності (ст.2 Закону №222-VIII).
Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону №222-VIII визначено, що орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган.
Відповідно до вимог ст.19 Закону №222-VIII державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування може проводити позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування на підставах: 1) наявності обґрунтованого повідомлення в письмовій формі про порушення органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування; 2) видання розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування з метою перевірки його виконання органом ліцензування; 3) виявлення інформації, що вказує на порушення органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування (зокрема, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, листах, щорічних звітах та на офіційних інформаційних ресурсах органів ліцензування); 4) за дорученням Прем'єр-міністра України.
Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування, крім Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка здійснює контроль відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Для проведення перевірки органом ліцензування створюється комісія, до складу якої можуть входити виключно працівники такого органу та працівники його територіальних органів.
Під час проведення органом ліцензування перевірки ліцензіат зобов'язаний забезпечити присутність керівника чи його заступника або іншої уповноваженої особи.
Позапланові перевірки додержання ліцензіатами ліцензійних умов проводяться зокрема на підставах: наявності загрози життю чи здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу або державній безпеці, що безпосередньо пов'язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та документально підтверджена органом державної влади, уповноваженим у відповідній сфері, - з метою перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов, пов'язаних відповідним випадком. (абз. 11ч.3 ст. 19 ЗУ №222-VIII).
Акт перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки.
В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом ліцензійних умов.
У разі встановлення під час перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки (ч.6 ст.19 Закону №222-VIII).
Частиною 7 ст.19 Закону №222-VIII визначено, що розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування протягом п'яти робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом ліцензійних умов.
Згідно із ч.8 ст.19 Закону №222-VIII ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк усунути зазначені порушення та подати до органу ліцензування інформацію про виконання вимог такого розпорядження.
Отже, законодавством передбачена певна послідовність дій контролюючого органу у процедурі державного нагляду за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування, який здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок, за результатом проведення яких складаються відповідні акти, у яких фіксуються виявлені при проведенні тієї або іншої перевірки у процесі нагляду і контроль у сфері ліцензування порушення, а також акти, що є підставою для анулювання ліцензії, які складаються як окремі документи.
Порядок зупинення, відновлення дії ліцензії та анулювання ліцензії регламентовано положеннями статті 16 Закону №222-VIII.
Відповідно до п. 6-2 ст.21 Закону №222- VIII рішення про анулювання ліцензії, прийняті до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про адміністративну процедуру", вважаються рішеннями про припинення дії ліцензії.
Згідно з п.8 ч.12 ст.16 Закону №222-VIII підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії повністю або частково є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування для здійснення перевірки додержання ліцензіатом відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законних підстав (відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).
Щодо підстав для проведення позапланової перевірки ПП НВФ "СІНАЙ" на предмет додержання ліцензіатом ліцензійних умов.
Матеріалами справи встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки додержання ПП НВФ "СІНАЙ" вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1001 (зі змінами) (далі-Ліцензійні умови) стала службова записка в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Володимира Романенка від 18.06.2025 № 24437/35/18-25.
Посадовими особами Укртрансбезпеки згідно з Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (зі змінами) (далі - Порядок) під час здійснення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів, що належать ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" у 2024 період було виявлено наступні порушення вимог автомобільного законодавства: Акт № 015504 від 04.03.24 постанова про порушення № 060153 від 08.04.24 ч.1 абз.3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (відсутній витяг з дозволу; класність ТЗ не відповідає вимогам дозволу). Суму штрафу - 17000 грн. Акт № 045699 від 22.04.24 постанова про порушення № 061313 від 17.06.24 ч.ч.1 абз.3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відсутні тахокарти за період з 25.03.2024 по 17.04.2024). Суму штрафу - 17000 грн. Акт № 045779 від 13.05.24 постанова про порушення № 061396 від 24.06.24 ч.1 абз.3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" ( відсутня тахокарта). Суму штрафу - 17000 грн. Акт № . АР039927 від 19.07.24 постанова про порушення № 062322 від 02.09.24 ч.1 абз.3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (відсутній тимчасовий реєстраційний документ; класність автобусу не відповідає вимогам дозволу). Суму штрафу - 17000 грн.
Виявлені порушення у свою чергу створюють передумови порушення Ліцензійних умов, а саме: - підпункту 1 пункту 31 Ліцензійних умов щодо допуску автобусів до внутрішніх перевезень пасажирів, які відповідають вимогам пункту 27 цих Ліцензійних умов: клас та категорія яких відповідають сфері використання за видами сполучення та протяжністю маршрутів; - абзацу дев'ятого підпункту 1 пункту 16 Ліцензійних умов щодо зберігання протягом останнього року документів про дотримання режиму праці та відпочинку водіїв, а саме: щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку, або бланки підтвердження діяльності або картки та роздруківки цифрового тахографа.
Позапланові перевірки додержання ліцензіатами ліцензійних умов проводяться зокрема на підставах: наявності загрози життю чи здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу або державній безпеці, що безпосередньо пов'язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та документально підтверджена органом державної влади, уповноваженим у відповідній сфері, - з метою перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов, пов'язаних відповідним випадком. (абз. 11ч.3 ст. 19 ЗУ №222-VIII).
Відтак, позапланова перевірка представниками відповідача була проведена з метою перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов, пов'язаних відповідним випадком, а саме фактів системних порушень вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1001.
Колегія суддів вважає слушними аргументи апелянта, що наведені обставини, можуть свідчити про певний ризик того, що ліцензіат здійснює господарську діяльність з перевезення пасажирів з порушеннями вимог безпеки та законодавства.
Проведення позапланової перевірки представниками Укртрнсбезпеки є необхідним для належного реагування на виявлені факти, встановлення реального стану справ та вжиття відповідних заходів впливу згідно з чинним законодавством.
Відтак, є помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для проведення позапланової перевірки ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ".
Таким чином колегія суддів вважає за необхідне у відповідності до п. 4 ст. 317 КАС України виключити із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновок про відсутність правових підстав для проведення позапланової перевірки ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" з мотивів викладених вище.
Щодо правомірності анулювання ліцензії на підставі акту про відмову у проведенні перевірки колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 8 частини дванадцятої статті 16 Закону №222-VIII відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування для здійснення перевірки додержання ліцензіатом відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законних підстав (відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).
Аналогічне положення міститься у підпункті 7.9.1 Положення про порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов, яке визначає, що відсутність уповноваженої особи ліцензіата у день перевірки є відмовою у її проведенні.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2020 у справі № 826/2338/17 виснував, що відмова у проведенні перевірки передбачає або активні дії службових осіб ліцензіата по недопущенню органу ліцензування до перевірки, невиконання їх законних вимог, або ж умисну бездіяльність ліцензіата з метою переховування від членів комісії.
Правовою підставою для припинення дії ліцензії стала відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки.
Як встановив суд першої інстанції, розмова щодо перевірки з представником підприємства вперше відбулася 28.08.2025 о 09:50 в телефонному режимі за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, буд. 7, кв. 11, під час якої представник Укртрансбезпеки повідомив про те, що призначено позапланову перевірку, та необхідність вручення посвідчення, у зв'язку з чим необхідно прибути на підприємство, де здійснюється господарська діяльність.
Повторно представники Укртрансбезпеки прибули за адресою підприємства о 16:17.
Відповідно до наказу ПП "НВФ СІНАЙ" від 14.02.2024 №28/к-г "Про затвердження графіка роботи офісу підприємства" графік роботи офісу ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 7/11, у такому режимі: понеділок - п'ятниця: з 11:00 до 15:00, субота, неділя - вихідні дні (ас.20).
З матеріалів справи вбачається, що представники відповідача прибули за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 7/11 о 09:50 та 16:17, тобто в позаробочий час.
В судовому засіданні 10.03.2026 представник апелянта зосереджував увагу на тому, що Інспектори Укртрансбезпеки прибули для проведення позапланової перевірки 28.08.2025 о 09:50, 16:17(повторно) за офіційно зареєстрованим місцезнаходженням позивача, зазначеним електронному кабінеті ліцензіата у робочий час, який зазначений Підприємством на Порталі «Електронний кабінет перевізника». Так, апелянт фактично висловлює своє переконання про графік роботи офісу ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" в іншому часовому режимі.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (пункт 1 статті 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (пункт 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; пункт 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; пункт 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Апеляційний суд враховує, що якщо ліцензіат офіційно задекларував свій графік роботи в електронному кабінеті на Порталі «Електронний кабінет перевізника», контролюючі органи мають зважати на нього при плануванні заходів контролю.
Однак, посилання апелянта на дані Електронного кабінету перевізника є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази (витяги, скриншоти,), які б підтверджували режим роботи підприємства за іншим графіком, відмінним від того, який встановлений наказом ПП "НВФ СІНАЙ" від 14.02.2024 №28/к-г "Про затвердження графіка роботи офісу підприємства" графік роботи офісу ПП "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "СІНАЙ" .
Поряд із цим, посадовими особами Укртрансбезпеки зроблено висновок про відсутність протягом першого дня виходу інспекційної групи для проведення перевірки за місцезнаходженням суб'єкта перевірки особи, уповноваженої представляти інтереси суб'єкта перевірки на час проведення перевірки (керівник суб'єкта перевірки або особа, яка виконує його обов'язки).
Проте апеляційний суд звертає увагу, що члени інспекційної групи не встановили, що особа уповноважена представляти інтереси суб'єкта перевірки на час проведення перевірки, була відсутня у перший день перевірки протягом усього дня, оскільки самі члени інспекційної перевірки знаходилися біля приміщення товариства не більше двох годин.
Більше того, в постановах Верховного Суду від 17.09.2018 у справі № 826/7786/18 та від 29.04.2020 у справі №826/2338/17, від 31.07.2023 у справі № 160/5542/21 було зазначено наступне: "колегія суддів наголошує, що в даному випадку недопуску до проведення перевірки фактично не відбулось, оскільки відсутність посадових осіб суб'єкта господарювання, коли контролюючим органом здійснено виїзд з метою проведення перевірки, не свідчить про недопуск до проведення перевірки, акт про не допуск не підписаний жодним представником підприємства.
Отже, за сформованою Верховним Судом правовою позицією, відсутність посадових осіб суб'єкта господарювання, коли контролюючим органом здійснено виїзд з метою проведення перевірки, не свідчить про недопуск до проведення перевірки.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком першої інстанції, що фактична відсутність представників ПП "НВФ СІНАЙ" за юридичною адресою у позаробочий час не вважатися відмовою у допуску до перевірки у розумінні пункту 8 частини 12 статті 16 Закону №222-VIII.
Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у ч.2 ст. 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб'єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень.
Цей обов'язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №820/2230/17, від 11.12.2019 у справі № 240/6247/18, від 14.04.2020 у справі № 480/296/19.
В аспекті спірних правовідносин варто також зазначити, що 15.12.2023 набрав чинності Закон України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон України №2073-IX) «Про адміністративну процедуру», який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону України «Про адміністративну процедуру»).
Законом України від 10.10.2024 № 4017-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про адміністративну процедуру внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема: « 94. У Законі України "Про автомобільний транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 32, ст. 273 із наступними змінами):
1) статтю 2 доповнити частиною такого змісту:
"Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері автомобільного транспорту регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом";
2) статтю 9 доповнити частиною такого змісту:
"Ліцензування на автомобільному транспорті здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру" та особливостей, визначених цим Законом".»
Отже, згідно з доповненнями до статей 2 та 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийняття Державною службою України з безпеки на транспорті рішення про анулювання ліцензії є адміністративним актом, процедура видання якого відтепер обов'язково регулюється нормами Закону України «Про адміністративну процедуру», що зобов'язує орган дотримуватися положень встановлених цим Законом.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 12 Закону України №2073-IX адміністративний орган зобов'язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов'язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 17 Закону України «Про адміністративну процедуру» особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи. Адміністративний орган зобов'язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України №2073-IX учасник адміністративного провадження, особа, яка сприяє розгляду справи, залучаються адміністративним органом для надання пояснень і для участі у процедурних діях шляхом вручення (направлення) запрошення.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України №2073-IX адміністративний орган розпочинає адміністративне провадження за власною ініціативою на його власний розсуд, крім випадку, якщо згідно із законом адміністративний орган зобов'язаний ініціювати та розпочати адміністративне провадження.
Відповідно до частини ч.2 статті 47 Закону України №2073-IX адміністративний залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України №2073-IX адміністративний орган повідомляє адресата та заінтересованих осіб про початок адміністративного провадження невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів після його початку, у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України №2073-IX передбачено, що учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України №2073-IX з метою забезпечення належного, об'єктивного та швидкого з'ясування обставин справи за рішенням адміністративного органу може проводитися слухання у справі.
Так, якщо адміністративний орган прийме негативне рішення, не надавши можливості висловити позицію, це є суттєвим порушенням процедури та підставою для скасування такого акта.
У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04, (пункт 71) Європейським судом з прав людини викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень та розкрито елементи змісту «доброго врядування». Зокрема, зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).
На думку колегії суддів, прийняття апелянтом рішення про анулювання ліцензії має здійснюватися виключно з дотриманням процедурних гарантій Закону України «Про адміністративну процедуру», зокрема щодо права особи бути вислуханою, права на участь у такому адміністративному провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.
Проте, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) не повідомляла позивача про право на участь в адміністративному провадженні; про порядок ознайомлення з матеріалами справи, його права і обов'язки; не надало позивачу можливість подати документи, клопотання, пояснення та довести обставини, що мають значення для вирішення справи.
Контраргументів представником апелянта під час судового засідання в ході апеляційного перегляду справи не надано.
Враховуючи означене в сукупності, апеляційний суд висновує, що оскаржуваний акт індивідуальної дії суб'єктом владних повноважень прийнято без дотримання вищезазначених приписів Закону України «Про адміністративну процедуру» та всупереч наведеним висновкам ЄСПЛ.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів, вважає за необхідне у відповідності до п. 4 ст. 317 КАС України доповнити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції висновками суду апеляційної інстанції, викладеними вище.
Таким чином, оскаржуваний наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.09.2025 №1472 складений з порушенням встановлених приписів Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", Закону України «Про адміністративну процедуру», що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
За наведеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції хоча й правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, проте помилково визначив мотиви ухваленого судового рішення.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно по суті дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Сінай" є обґрунтованими та підлягають задоволенню, водночас мотивувальну частину рішення суду першої інстанції у відповідності до приписів ст. 317 КАС України слід змінити з підстав наведених у постанові апеляційного суду.
За таких обставин, апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі № 420/32724/25 з підстав наведених у постанові апеляційного суду.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі № 420/32724/25 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 16.03.2026.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк