16 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13370/25
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Димерлій О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивачки ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача - Єщенка О.В., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.
У провадженні П'ятого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №420/13370/25 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Перегляд даної справи в апеляційному порядку здійснюється колегією суддів у складі: судді-доповідача - Єщенка О.В., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.
Уважаючи, що колегія суддів є необ'єктивною та упередженою представником позивачки Кияшком О.О. до П'ятого апеляційного адміністративного суду скеровано заяву про її відвід.
В обґрунтування вказаного звернення представник зазначає про порушення строку на апеляційний перегляд даної справи.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026 визнано необґрунтованою заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Кияшки Олександра Олександровича про відвід складу суду та справу №420/13370/25 передано до канцелярії П'ятого апеляційного адміністративного суду для визначення судді відповідно до статті 31 КАС України для розгляду заяви.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 справу №420/13370/25 для вирішення заяви представника позивачки Кияшка Олександра Олександровича про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача - Єщенка О.В., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М. на розгляд передано судді Димерлію О.О.
Здійснюючи розгляд вказаної заяви суддя виходить із такого.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Частиною першою статті 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Положеннями частин першої, другої статті 36 КАС України передбачено випадки, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Слід зазначити, що приписи статті 36 КАС України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
У цьому світлі суддя звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також, неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суддя уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема, принципами, які сформульовано у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема, такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Поряд з цим, слід відмітити, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
За наслідком дослідження мотивів, які наведено представником позивачки Кияшком О.О. у заяві про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача - Єщенка О.В., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М. суддя зазначає, що вони зводяться суто до суб'єктивної оцінки заявником дій/бездіяльності колегії суддів та жодним чином не свідчать про упередженість чи небезсторонність колегії суддів.
У заяві про відвід не наведено та до суду не подано належних та допустимих доказів на підтвердження упередженості чи небезсторонності колегії суддів у складі: судді-доповідача - Єщенка О.В., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.
Аргументи, якими представник позивачки Кияшко О.О. мотивує свою заяву про відвід не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддів.
Припущення заявника не ґрунтується на об'єктивних фактах чи конкретних діях суддів, які б апріорі свідчили про упередженість та небезсторонність таких суддів.
Наявність інших обставин, які визначено статтею 36 чи статтею 37 КАС України та свідчать про упередженість колегії суддів у складі: судді-доповідача - Єщенка О.В., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М. або їх необ'єктивність під час розгляду справи №420/13370/25 ОСОБА_1 також не доведено, а суддею під час розгляду відповідної заяви не встановлено.
Відтак, на підставі наведеного, заява представника позивачки Кияшка Олександра Олександровича про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача - Єщенка О.В., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М. задоволенню не підлягає, оскільки є необґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 31, 36, 37, 39, 40, 241, 248, 321, 325, 328 КАС України, суддя
Заяву представника позивачки ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача - Єщенка О.В., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М. - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій