П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11598/25
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,
повний текст судового рішення
складено 10.11.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФ) та просив:
- визнати протиправними дії ГУПФ щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи у Комунальному некомерційному підприємстві "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб Одеської обласної ради" на посадах завідувача урологічним відділенням, лікаря-уролога та лікаря-уролога відділення хворих туберкульозом сечостатевої системи і позалегочних форм для дорослих з 01.01.2004 р. по 27.04.2018 р.;
- зобов'язати ГУПФ зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі:
з дати призначення пенсії з 23.07.2013 р. - період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб Одеської обласної ради" на посаді на посадах завідувача урологічним відділенням, лікаря-уролога з 01.01.2004 р. по 31.07.2013 р.;
з дати перерахунку пенсії з 01.11.2017 р. - період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради на посадах завідувача урологічним відділенням, лікаря-уролога з 01.08.2013 р. по 31.10.2017 р.;
з дати перерахунку пенсії з 01.04.2020 р. - період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб Одеської обласної ради" на посадах завідувача урологічним відділенням, лікаря-уролога та лікаря-уролога відділення хворих туберкульозом сечостатевої системи і позалегочних форм для дорослих з 01.11.2017 р. по 27.04.2018 р;
- зобов'язати ГУПФ здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУПФ щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи у Комунальному некомерційному підприємстві "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб Одеської обласної ради" на посадах завідувача урологічним відділенням, лікаря-уролога та лікаря-уролога відділення хворих туберкульозом сечостатевої системи і позалегочних форм для дорослих з 01.01.2004 р. по 27.04.2018 р.
Зобов'язано ГУПФ зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі з 23.07.2013 р. період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб Одеської обласної ради" на посаді на посадах завідувача урологічним відділенням, лікаря-уролога з 01.01.2004 р. по 31.07.2013 р., з 01.11.2017 р. - період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради на посадах завідувача урологічним відділенням, лікаря-уролога з 01.08.2013 р. по 31.10.2017 р., з 01.04.2020 р. - період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб Одеської обласної ради" на посадах завідувача урологічним відділенням, лікаря-уролога та лікаря-уролога відділення хворих туберкульозом сечостатевої системи і позалегочних форм для дорослих з 01.11.2017 р. по 27.04.2018 р., й здійснити перерахунок розміру пенсії та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 23.07.2013 р. перебуває на обліку в ГУПФ та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до форми РС-право, пенсія позивачу призначена виходячи із страхового стажу 60 років 5 місяців 8 днів, при цьому всі періоди трудової діяльності зараховано в однократному розмірі, окрім періоду з 17.12.1996 р. по 31.12.2003 р., який зараховано в подвійному розмірі.
16.03.2025 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перевірити його пенсійну справу на предмет правильності обчислення страхового стажу.
Листом від 31.03.2025 р. №8321-7825/П-02/8-1500/25 відповідач повідомив позивачу, що він з 23.07.2013 р. отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. За перевіркою матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що до страхового стажу у пільговому обчисленні (подвійному розмірі) відповідно до статі 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховано період роботи з 17.12.1996 р. по 31.12.2003 р. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 р. немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону №1058-ІV. Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку. На зазначених підставах позивачу пенсію автоматично перераховано з 01.04.2024 р. при страховому стажі 60 років 5 місяців (коефіцієнт - 0,60417, враховано по 29.02.2024 р..), середньомісячній заробітній платі 19940,61 грн., визначеній за період з 01.07.2000 р. по 31.10.2017 р. згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір становив 12040,24 грн., де: розмір пенсії за віком - 12047,52 грн.; доплата за 25 років понаднормового стажу - 268,50 грн.; обмеження на індексації з 01.03.2023 р. - (275,78 грн). Перерахунок пенсії проведено по страховому стажу, оскільки по заробітній платі проводити недоцільно - розмір пенсії зменшується.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить наступні записи щодо спірних періодів трудової діяльності:
з 17.12.1996 р. по 29.02.2018 р. записи №11-12 на посаді завідувача урологічним відділенням, лікаря-уролога у Комунальному некомерційному підприємстві "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб Одеської обласної ради";
з 01.03.2018 р. по 27.04.2018 р. записи №13-14 на посаді лікаря-уролога у відділенні хворих туберкульозом сечовивідної системи і позалегочних форм для дорослих у Комунальному некомерційному підприємстві "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб Одеської обласної ради".
Згідно копії пенсійної справи, відповідач здійснював перерахунок пенсії позивача як працюючого пенсіонера з 01.11.2017 р. та з 01.04.2020 р.
Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 р. по 27.04.2018 р., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також суд, враховуючи правові позиції Верховного Суду, дійшов висновку, що робота медичного персоналу у кабінетах, диспансерах та відділеннях лікування туберкульозу повинна зараховуватися до страхового стажу у подвійному розмірі, враховуючи специфіку роботи.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел з 01.01.2004 р. визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Таким чином, оскільки Закон №1058-ІV та Закон №1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону №1058-IV, як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України №1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону №1058-IV.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами ч.1-3 ст.24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.3 ст.40 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України №1788-XII, згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, редакція статті 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст.60 Закону №1788-XII, не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 р. у справі №689/872/17 та від 27.02.2020 р. у справі №462/1713/17.
За приписами ст.1 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" від 05.07.2001 р. №2586 (далі - Закон №2586):
протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закон №2586 медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 р. №385 "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я", зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я містить, зокрема, протитуберкульозний диспансер.
Відповідно до "Переліку протитуберкульозних закладів", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16.07.2009 р. №514 до таких закладів відносяться лікарні - протитуберкульозні диспансери, та структурні підрозділи лікарняних, амбулаторно-поліклінічних та санаторно-курортних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я: туберкульозне (протитуберкульозне, фтизіатричне) відділення, туберкульозний (протитуберкульозний, фтизіатричний, у т.ч. дитячий) кабінет.
Отже, робота медичного персоналу у кабінетах, диспансерах та відділеннях лікування туберкульозу повинна зараховуватися до страхового стажу у подвійному розмірі, враховуючи специфіку роботи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №689/872/17 та від 20.04.2022 р. у справі №214/3705/17, постанові від 27.04.2023 р. по справі №160/14078/22.
За змістом ст.62 Закону №1788-ХІІ порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що записи в останній виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені. При цьому, від відповідача відсутні будь-які зауваження щодо заповнення трудової книжки позивача.
Згідно записів вказаної трудової книжки у спірний період позивач працював: з 17.12.1996 р. по 29.02.2018 р. (записи №11-12) на посаді завідувача урологічним відділенням, лікаря-уролога у Комунальному некомерційному підприємстві "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб Одеської обласної ради"; з 01.03.2018 р. по 27.04.2018 р. на посаді лікаря-уролога у відділенні хворих туберкульозом сечовивідної системи і позалегочних форм для дорослих у Комунальному некомерційному підприємстві "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб Одеської обласної ради".
Водночас з матеріалів справи вбачається, що 23.07.2013 р. позивачу призначено пенсію за віком. Пенсію обчислено при страховому стажі 60 років 5 місяців 8 днів. До страхового стажу в подвійному розмірі зараховані періоди роботи з 17.12.1996 р. по 31.12.2003 р. До страхового стажу в подвійному розмірі не враховано періоди роботи: з 01.01.2004 р. по 29.02.2018 р. на посаді завідувача урологічним відділенням, лікаря-уролога у Комунальному некомерційному підприємстві "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб Одеської обласної ради"; з 01.03.2018 р. по 27.04.2018 р. на посаді лікаря-уролога у відділенні хворих туберкульозом сечовивідної системи і позалегочних форм для дорослих у Комунальному некомерційному підприємстві "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб Одеської обласної ради".
Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що не зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи у Комунальному некомерційному підприємстві "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб Одеської обласної ради" на посаді завідувача урологічним відділенням, лікаря-уролога у Комунальному некомерційному підприємстві "Одеський обласний центр соціально значущих хвороб Одеської обласної ради" та на посаді лікаря-уролога у відділенні хворих туберкульозом сечовивідної системи і позалегочних форм для дорослих з 01.01.2004 р. по 27.04.2018 р., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький