16 березня 2026 року м. Рівне№460/1736/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доПенсійного фонду України
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України з ненанадання належної відповіді на запит від 22.01.2026 р.;
- зобов'язати Пенсійний фонд України надати відповідь на запит від 22.01.2026 у повному обсязі;
- стягнути з Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5000 грн., спричинену ненаданням належної відповіді на запит.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зазначив, що 22.01.2026 направив до відповідача запит про надання публічної інформації. У відповідь отримав лист, яким не надано відповідь на частину поставлених питань. Вказане, на думку позивача, призвело до порушення його прав, за захистом яких позивач звернувся до суду. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 06.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28.04.2025 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень зазначив, що запитувана позивачем інформація, в частині надання даних «щодо отримувачів пенсій, яким пенсія була призначена у січні 1996 р., щодо отримувачів пенсій, яким пенсія була призначена органами влади УРСР у жовтні 1991 р., та щодо призначення, індексації, та виплати пенсій особам, які станом на 01.07.2014 р. отримували пенсію у м. Луганську» (пункти 3, 4 запиту) у Фонді відсутня та не створювалася в процесі виконання Пенсійним фондом України своїх обов'язків, про що повідомлено позивача у відповідь на його запит. Оскільки у Пенсійного фонду України відсутня інформація, запитувана позивачем у пунктах 3, 4 запиту, то вимога позивача про надання інформації, яка не знаходиться у володінні Пенсійного фонду України є необґрунтованою та не узгоджується з вимогами Закону України “Про доступ до публічної інформації». Вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
22.01.2026 ОСОБА_1 звернувся з запитом про надання інформації, у якому просив, надати вичерпну інформацію з наступних питань:
« 1.Коли, і на підставі яких нормативних актів було впроваджено ведення ЕПС, і які відомості, зокрема щодо призначення, індексації, та виплати пенсій міститься в ЕПС;
2.Який орган (органи) ПФУ мають у своєму розпорядженні ЕПС отримувачів пенсій, і як здійснюється обмін інформацією з ЕПС між центральним апаратом ПФУ та його територіальними органами, зокрема при переведенні пенсійних виплат за новим місцем проживання;
3.Які відомості (зокрема, у форматі ЕПС) станом на 01.07.2014 р. були у розпорядженні центрального апарату ПФУ щодо отримувачів пенсій, яким пенсія була призначена у січні 1996 р., а також щодо отримувачів пенсій, яким пенсія була призначена органами влади УРСР у жовтні 1991 р., і які у наступному отримали статус громадян України за ознакою місця постійного проживання станом на 4 серпня 1991 року;
4.Які відомості (зокрема, у форматі ЕПС) наявні у розпорядженні ПФУ щодо призначення, індексації, та виплати пенсій особам, які станом на 01.07.2014 р. отримували пенсію у м. Луганську, зокрема щодо осіб, яким пенсія була призначена у січні 1996 р. та у жовтні 1991 р., і які після тимчасової окупації м. Луганська у 2014 р. не переводили пенсійні виплати на підконтрольну державній владі України територію».
Листом від 27.01.2026 №2800-03002-8/6807 відповідач надав позивачу в порядку порушених питань, таку інформацію:
1. Відповідно до пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), та у зв'язку з впровадженням програмного забезпечення щодо ведення електронних пенсійних справ правлінням Пенсійного фонду України прийнято постанову від 14.12.2015 № 25-1 «Деякі питання впровадження електронних пенсійних справ на базі централізованих інформаційних технологій», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.12.2015 за № 1645/28090. Згідно з пунктом 4.8 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України від 22.05.2003 № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг», від 05.10.2017 № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
2. Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фону України від 22.12.2014 № 28-2 «Про затвердження положень про територіальні органи Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України» та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Головне управління Пенсійного фонду України відповідно до покладених на нього завдань, організовує роботу управлінь Пенсійного фонду України щодо, зокрема, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства. Пунктом 4.12 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці територіальний орган Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем фактичного проживання пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем фактичного проживання.
3, 4. Згідно з Положенням № 280 Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади, не наділений повноваженнями щодо безпосереднього призначення, перерахунку та виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Вважаючи, що відповідач не надав відповідь на частину поставлених запитань (№3 та №4), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон № 2939-VІ).
Відповідно до ст.1 Закону № 2939-VІ публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 3 Закону № 2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом та максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. При цьому, частиною 5 статті 19 статті Закону № 2939- VІ чітко визначено, що запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина 1 статті 20 Закону № 2939-VІ).
У пункті 1 Постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти (п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI).
Варто зауважити, що Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово у своїх постановах, застосовуючи частину першу статті 1 Закону №2939-VI, зазначала про такі обов'язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб'єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов'язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №9901/22/20, від 19.10.2023 у справі №9901/337/21).
Розпорядник може і повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, знаходиться поза площиною правового регулювання доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 990/324/24).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі «Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary» (заява № 18030/11) вказав, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин. Для цього, серед критеріїв, має бути оцінено чи є інформація готовою та доступною. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.01.2026 позивач звернувся до відповідача з запитом, в якому він просив надати інформацію про: «1.Коли, і на підставі яких нормативних актів було впроваджено ведення ЕПС, і які відомості, зокрема щодо призначення, індексації, та виплати пенсій міститься в ЕПС; 2. Який орган (органи) ПФУ мають у своєму розпорядженні ЕПС отримувачів пенсій, і як здійснюється обмін інформацією з ЕПС між центральним апаратом ПФУ та його територіальними органами, зокрема при переведенні пенсійних виплат за новим місцем проживання; 3.Які відомості (зокрема, у форматі ЕПС) станом на 01.07.2014 р. були у розпорядженні центрального апарату ПФУ щодо отримувачів пенсій, яким пенсія була призначена у січні 1996 р., а також щодо отримувачів пенсій, яким пенсія була призначена органами влади УРСР у жовтні 1991 р., і які у наступному отримали статус громадян України за ознакою місця постійного проживання станом на 4 серпня 1991 року; 4. Які відомості (зокрема, у форматі ЕПС) наявні у розпорядженні ПФУ щодо призначення, індексації, та виплати пенсій особам, які станом на 01.07.2014 р. отримували пенсію у м. Луганську, зокрема щодо осіб, яким пенсія була призначена у січні 1996 р. та у жовтні 1991 р., і які після тимчасової окупації м. Луганська у 2014 р. не переводили пенсійні виплати на підконтрольну державній владі України територію».
За змістом відповіді відповідача № 13409-12579/B-02/8-1700/25 від 18.07.2025 судом встановлено, що відповідачем щодо пункту 1 запиту позивачу повідомлено, що відповідно до пунктів 9, 10 Положення № 280, та у зв'язку з впровадженням програмного забезпечення щодо ведення електронних пенсійних справ правлінням Пенсійного фонду України прийнято постанову від 14.12.2015 № 25-1 «Деякі питання впровадження електронних пенсійних справ на базі централізованих інформаційних технологій», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.12.2015 за № 1645/28090. Згідно з пунктом 4.8 розділу ІV Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України від 22.05.2003 № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг», від 05.10.2017 № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. Щодо пункту 2 запиту позивачу повідомлено, що згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення № 28-2 Головне управління Пенсійного фонду України відповідно до покладених на нього завдань, організовує роботу управлінь Пенсійного фонду України щодо, зокрема, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства. Пунктом 4.12 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці територіальний орган Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем фактичного проживання пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем фактичного проживання.
Щодо пункту 3,4 позивачу повідомлено, що згідно з Положенням № 280 Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади, не наділений повноваженнями щодо безпосереднього призначення, перерахунку та виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Суд встановив, що відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні управління (п. 7 Положення № 280). Пенсійний фонд України, відповідно до покладених на нього завдань, лише організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, зокрема, щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій (пп. 6 п. 4 Положення № 280).
Крім того, згідно з п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.01.2015 за № 41/26486, до функцій управлінь у районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь віднесено призначення (перерахунок) та виплата пенсій.
Також, згідно з п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26485 (далі - Положення № 28-2), головне управління Фонду, до якого приєднані управління Фонду, також забезпечує виконання завдань, передбачених п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486.
Відповідно до п. 12 Положення № 28-2 головне управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший; заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання; заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
З огляду на системний аналіз наведених вище положень, органом, уповноваженим здійснювати призначення, перерахунок та виплату пенсії, є відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України.
Як встановлено судом, Пенсійний фонд надав відповідь щодо пункту 3,4 запиту позивача та повідомив, що згідно з Положенням №280 Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади, не наділений повноваженнями щодо безпосереднього призначення, перерахунку та виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Отже, запитувана позивачем інформація, в частині надання даних «щодо отримувачів пенсій, яким пенсія була призначена у січні 1996 р., щодо отримувачів пенсій, яким пенсія була призначена органами влади УРСР у жовтні 1991 р., та щодо призначення, індексації, та виплати пенсій особам, які станом на 01.07.2014 р. отримували пенсію у м. Луганську» (пункти 3, 4 запиту) у Фонді відсутня та не створювалася в процесі виконання Пенсійним фондом України своїх обов'язків.
Відтак, оскільки у Пенсійного фонду України відсутня інформація, запитувана позивачем у пунктах 3, 4 запиту, то вимога позивача про надання інформації, яка не знаходиться у володінні Пенсійного фонду України є необґрунтованою та не узгоджується з вимогами Закону України “Про доступ до публічної інформації».
Таким чином суд дійшов до висновку, що Пенсійний фонд України розглянув інформаційний запит ОСОБА_1 та надав усю запитувану інформацію, яка була наявна в розпорядженні відповідача, відповідно до положень чинного законодавства, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
Отже, не підлягають до задоволення, як позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонду України з ненанадання належної відповіді на запит від 22.01.2026 р. та похідні вимоги про зобов'язання надати відповідь на запит від 22.01.2026 у повному обсязі, а також про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 5000,00 грн.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене в його сукупності суд вважає, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами свої позовні вимоги, натомість відповідач довів правильність своїх дій при розгляді запиту на інформацію, а відтак, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то правові підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 16 березня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Пенсійний фонд України (вул. Бастіонна, буд. 9,м. Київ,01601, ЄДРПОУ/РНОКПП 00035323)
Суддя С.М. Дуляницька