16 березня 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/2310/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув заяву адвоката Святини Ігоря Андрійовича про поновлення строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду 03.03.2026 звернувся адвокат Святина Ігор Андрійович з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому позивач просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, який є особою з інвалідністю 1 групи, у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.91 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 грудня 2022 року по 28 лютого 2024 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, який є особою з інвалідністю 1 групи, у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.91 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції Закону № 230/96-ВР, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 березня 2024 року по 31 грудня 2025 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, який є особою з інвалідністю 1 групи, у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.91 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції Закону № 230/96-ВР, з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 позовну заяву в частині вимог за період з 01.12.2022 по 01.09.2025 залишено без руху з огляду на її невідповідність вимогам частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Для усунення недоліків позовної заяви позивачу надано строк упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали.
11.03.2026 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення з цим позовом щодо частини позовних вимог за період з 01.12.2022 по 01.09.2025, в обґрунтування якої заявник зазначив, що на підставі принципу "належного врядування" пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону, а тому не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду. За твердженням представника позивача, про порушення права на отримання пенсії у належному розмірі ОСОБА_1 довідався лише після ознайомлення з постановою Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №580/5022/24. Також представник позивача у поданій заяві посилався на приписи пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким було передбачено продовження строків позовної давності на періоді дії карантину та воєнного стану.
Оцінюючи повідомлені представником позивача обставини, суд виходить з таких міркувань.
Цей спір стосується правомірності дій пенсійного органу щодо обчислення позивачу пенсії.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
У продовження наведених висновків судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.10.2025 у справі №460/10097/24 сформувала такий правовий висновок: звернення до суду з позовом, який обґрунтовано посиланням на визнання рішенням Конституційного Суду України неконституційними окремих положень закону, якими врегульовувались спірні правовідносини, не змінює правил обрахунку строків звернення до адміністративного суду, визначених процесуальним законом, у зв'язку з чим у спорах щодо перерахунку та виплати пенсій, які виникли у зв'язку з визнанням неконституційними норм закону, що врегульовували спірні правовідносини, застосовується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
У поданій до суду позовній заяві представник позивача порушив питання правомірності обчислення ОСОБА_1 додаткової пенсії відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у період з 01.12.2022 по 31.12.2025.
Зважаючи на те, що пенсія є щомісячним платежем, суд дійшов висновку, що про порушення свого права на отримання пенсії у належному розмірі ОСОБА_1 мав довідатись після одержання пенсійної виплати за відповідний місяць календарного року.
А тому, звернувшись до суду з цим позовом 02.03.2026, позивач пропустив визначений КАС України шестимісячний строк звернення до суду в частині вимог за період з 01.12.2022 по 01.09.2025.
Суд повторює, що отримання позивачем листа ГУПФ України в Полтавській області від 09.02.2026 у відповідь на його заяву від 26.01.2026 не змінює момент, з якого ОСОБА_1 мав довідатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 21.02.2024 у справі №240/27663/23 та ін.
Суд зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Стосовно доводів заявника про те, що пенсійний орган не повідомляв позивача про порядок обчислення пенсії суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Посилання представника позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.12.2019 у справі №510/1286/16-а суд визнає помилковими, оскільки спір у згаданій справі стосувався відновлення виплати пенсії особі після її виїзду за межі території України, тобто спірні відносини не є релевантними.
Щодо посилань представника позивача на приписи пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України суд зауважує, що позовна давність є інститутом цивільного права, тоді як в адміністративному судочинстві питання строків звернення до суду урегульовані приписами КАС України та саме останні підлягають застосуванню до спірних відносин.
Обставини оголошення з 24.02.2022 воєнного стану самі по собі не утворюють підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом.
Так, Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість у цій справі позивач не вказав, які саме об'єктивні, поважні (непереборні) причини унеможливили звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк.
Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним; воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.
Зокрема, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.
А тому у задоволенні заяви представника позивача про поновлення цього строку належить відмовити.
У силу частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.12.2022 по 01.09.2025 належить повернути ініціатору звернення.
Керуючись статтями 118, 122, 123, 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви адвоката Святини Ігоря Андрійовича про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.12.2022 по 01.09.2025 - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.12.2022 по 01.09.2025 - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр КУКОБА