16 березня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/12812/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просила:
визнати протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2024;
зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області відновити пенсійне забезпечення ОСОБА_1 , яке існувало до 01.10.2024, на підставі довідок від 05.04.2024 №1600-0503-8/25455 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за квітень 2024 року та від 20.05.2020 №30-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), та виплатити різницю недоотриманої пенсії з 17.03.2025.
Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що їй з 19.04.2024 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", однак з 01.10.2024 відновлено виплату пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та здійснено обчислення пенсії з урахуванням довідок ГУПФ України в Полтавській області про складові заробітної плати від 24.09.2024 №№ 1600-0503-8/69920, 1600-0503-8/69985, чим було порушено право позивачки на належне соціальне забезпечення.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник ГУПФ України в Полтавській області просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 48-52/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб". Для приведення пенсійної справи у відповідність до зазначених змін у законодавстві ГУПФ на підставі довідок ГУПФ України в Полтавській області від 24.09.2024 №№ 1600-0503-8/69920, 1600-0503-8/69985 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2024, внаслідок якого розмір пенсії з 01.10.2024 склав 6962,14 грн.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта /а.с. 10/, та має право на пенсійне забезпечення згідно з чинним законодавством.
У період з 20.05.2020 по 18.04.2024 позивачка отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /а.с. 66, 78/.
19.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до ГУПФ України в Полтавській області із заявою щодо переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ “Про державну службу» /а.с. 64-65/. До заяви позивачка додала довідку ГУПФ України в Полтавській області від 05.04.2024 №1600-0503-8/25455 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) /а.с. 19/.
За результатами розгляду заяви від 19.04.2024 ОСОБА_1 рішенням від 30.04.2024 №163850002490 переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ “Про державну службу» з 19.04.2024 /а.с. 76/.
Пенсію обчислено в розмірі 60% від заробітної плати 15711,50 грн на підставі довідки ГУПФ України в Полтавській області від 05.04.2024 №1600-0503-8/25455 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на квітень 2024 року /а.с. 19, 58/. Розмір пенсії склав 9426,90 грн /а.с. 76/.
З 01.10.2024 розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 перерахований з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідках ГУПФ України в Полтавській області від 24.09.2024 №1600-0503-8/69920, №1600-0503-8/69985 /а.с. 55-57/, внаслідок чого підсумок склав 6962,14 грн.
Оскільки внаслідок здійсненого перерахунку розмір пенсії державного службовця (6962,14 грн) є меншим за розмір пенсії за віком (8136,51 грн), ГУПФ України в Полтавській області рішенням від 25.09.2024 №163850002490 відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» /а.с. 53/ та з 01.10.2024 відновлено виплату позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /а.с. 27/.
114.04.2025 позивачка звернулась до ГУПФ України в Полтавській області із заявою, у якій просила скасувати незаконне рішення про перерахунок її пенсії з 01.10.2024 та поновити виплату пенсії у розмірі, обчисленому з 19.04.2024 /а.с. 68-69/.
Листом ГУПФ України в Полтавській області від 09.05.2025 позивачку повідомлено про проведення перерахунку її пенсії з 01.10.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб", якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" /а.с. 54/.
Посилаючись на неправомірність дій пенсійного органу щодо проведення перерахунку пенсії з 01.10.2024, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Питання пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було урегульовано Законом України від 16.12.1993 №3723-ХІІ “Про державну службу» (надалі - Закон №3723-ХІІ).
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (надалі - Закон №889-VIII), статтею 90 якого визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України /пункт 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ/.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
14.09.2016 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (надалі - Постанова №622), якою затвердив Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (надалі - Порядок).
Пунктом 2 Постанови №622 визначено, що з 1 жовтня 2017 р. пенсії, призначені після набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім пенсій осіб з інвалідністю I і II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу», у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу», а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України “Про прокуратуру», “Про судоустрій і статус суддів», виплачуються в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу», поновлюється.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу»:
мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
У силу пункту 3-1 Порядку державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
За приписами пункту 4 Порядку (у редакції, чинній станом на 19.04.2024) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно з пунктом 5 Порядку форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
20.07.2024 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, якою затверджені зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (надалі - Постанова №823).
Згідно з пунктом 3 цієї Постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування (з 20.07.2024) та застосовується з 01.01.2024.
Пунктом 5 Порядку №622 зі змінами передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1 - 6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
У разі ліквідації державного органу довідки видаються органом, який є правонаступником, а в разі його відсутності - у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із НАДС.
У разі перейменування посад, зокрема відсутності відповідних посад державної служби у штатних розписах на дату звернення особи за призначенням пенсії державного службовця, прирівняння (встановлення відповідності) посад державної служби після 1 січня 2024 р. здійснюється на основі визначеного державним органом класифікаційного коду, зазначеного в штатному розписі на дату звільнення особи.
За посадами державної служби, які не визначені класифікаційним кодом на дату звільнення особи, прирівняння (встановлення відповідності) посади працюючих державних службовців не здійснюється. Довідки видаються державним органом відповідно до умов, що діяли до 1 січня 2024 р. з урахуванням пункту 4 цього Порядку.
Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, були встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", яка була чинною на момент призначення пенсії позивачеві (надалі - Постанова №1-3).
Цією постановою було затверджено форми наступних довідок: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у справі, що розглядається, стосується правомірності дій пенсійного органу щодо перерахунку пенсії позивачки з 01.10.2024 відповідно до Постанови №823.
Так, ОСОБА_1 з 19.04.2024 призначена пенсія за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з урахуванням приписів пунктів 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Для обчислення позивачці пенсійної виплати з 19.04.2024 відповідач врахував заробітну плату на підставі довідки ГУПФ України в Полтавській області від 05.04.2024 №1600-0503-8/25455 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на квітень 2024 року /а.с. 19, 58, 76/. Розмір пенсії склав 9426,90 грн.
Водночас з 01.10.2024 відповідач в односторонньому порядку провів перерахунок пенсії позивачки у зв'язку з прийняттям Постанови №823, внаслідок чого розмір пенсії державного службовця зменшився з 23910,41 грн до 6962,14 грн.
При цьому, пенсію державного службовця з 01.10.2024 обчислено з урахуванням довідок ГУПФ України в Полтавській області про заробітну плату, складених згідно з додатками 1, 3 до Постанови №823, а саме: довідки від 24.09.2024 №1600-0503-8/69690 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 31 грудня 2023 року та довідки від 24.09.2024 №1600-0503-8/69985 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до дати введення класифікації посад працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) за період з 01.05.2016 по 19.05.2020 /а.с. 55-56, 57/.
Тобто, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачки з 01.10.2024, призначеної відповідно до Закону №889-VIII, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823.
Суд визнає неприйнятними доводи відповідача щодо чинності постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, оскільки вказана постанова набрала чинності з 20.07.2024, тоді як позивачку переведено на пенсію за віком державного службовця з 19.04.2024.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що вони поширюють свою дію лише на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Згідно з частиною третьою статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України у рішенні від 05.04.2001 №3-рп/2001 вказав на те, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 №8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.04.2024 (справа №580/6509/23), зміна порядку розрахунку пенсії, як періодичної виплати фізичній особі, шляхом прийняття відповідного закону, який відповідає критерію якості закону та легітимній меті, за загальним правилом, не суперечить положенням статті 22 (щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод) та статті 58 (щодо відсутності у законів та інших нормативно-правових актів зворотної дії в часі) Конституції України, за умови, що такі зміни не передбачають зменшення розміру пенсії, яку особа отримує на момент прийняття таких законодавчих змін.
Натомість суд враховує факт того, що після перерахунку пенсії у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 12.07.2024 №823 "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" розмір пенсії позивачки з 01.10.2024 зменшився з 9426,90 грн до 6962,14 грн.
Суд звертає увагу на те, що пенсія за віком згідно зі статтею 37 Закону №3723-ХІІ була призначена позивачці з 19.04.2024, тобто до внесення змін до Порядку №622, а тому реалізація права особи мала б здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження нею волевиявлення у формі конкретних дій (звернення до суб'єкта владних повноважень), а розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, має бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.
Таким чином, положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 з огляду на приписи статті 58 Конституції України можуть застосовуватися лише для призначення пенсій, а не перерахунку раніше призначених пенсій.
До того ж Постановою №823 не було надано повноважень пенсійним органам на здійснення перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку з поширенням її дії з 01.01.2024.
Більше того, як уже зазначено вище, відповідно до пункту 5 Порядку №622 (у редакції Постанови №823), довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1 - 6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України).
Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 КАС України.
А відповідно до частини другої згаданої статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 №475/97-ВР, який набрав чинності з 11.09.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), взявши на себе зобов?язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов?язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Так, право на пенсію включається в поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (щодо прийнятності заяви у справі Broniowski v. Poland, заява № 31443/96, пункт 98, «Сук проти України», заява № 10972/05, пункт 22).
Європейський суд з прав людини у пункті 41 рішення від 07.11.2013 у справі "Пічкур проти України" (заява №10441/06) зазначив: "якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom) [ВП], заяви №№ 65731/01 та 65900/01, п. 54, ECHR 2005-Х)".
У пункті 70 рішення від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
У пункті 71 цього рішення зазначено, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії позивачки з 01.10.2024 не відповідає принципу верховенства права та є протиправним втручанням у її право на належне пенсійне забезпечення.
Доводи пенсійного органу про відсутність порушеного права позивачки у спірних відносинах, оскільки їй з 01.10.2024 відновлено виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, розмір якої є більшим за розмір пенсії державного службовця суд відхиляє, оскільки пенсійний орган не наділений повноваженнями на визнання за пенсіонера виду пенсійного забезпечення.
До того ж, розмір пенсії за віком (8136,51 грн) все рівно є меншим за розмір пенсії державного службовця (9426,90 грн).
Як визначено у частині першій статті 2 КАС України, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 зауважив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, за встановлених вище обставин, враховуючи приписи частини другої статті 122 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, визнає необхідним та належним способом захисту порушеного права позивачки визнання протиправними дій ГУПФ України в Полтавській області щодо перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2024, зобов'язавши ГУПФ України в Полтавській області відновити з 17.03.2025 нарахування позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ “Про державну службу» з урахуванням довідки ГУПФ України в Полтавській області від 05.04.2024 №1600-0503-8/25455 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та провести виплату з урахуванням фактично сплачених сум.
Обраний у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства та гарантує ефективне відновлення порушених прав позивачки.
Довідка ГУПФ України в Полтавській області від 20.05.2020 №30-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) відсутня в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , що надані суду, та не була підставою для обчислення пенсії позивачки з 19.04.2024, оскільки для обчислення пенсії враховано заробітну плату у розмірі 15711,50 грн, зазначену у довідці від 05.04.2024 №1600-0503-8/25455 /а.с. 76/.
Тож підстав для зобов'язання відповідача поновити пенсійне забезпечення позивачки з урахуванням довідки ГУПФ України в Полтавській області від 20.05.2020 №30-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) немає.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 43, 44/.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправні дії ГУПФ України в Полтавській області щодо перерахунку пенсії позивачки та спір носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відновити з 17.03.2025 нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ “Про державну службу» з урахуванням довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.04.2024 №1600-0503-8/25455 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та провести виплату з урахуванням фактично сплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Позивачка: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА