Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 березня 2026 року Справа№200/362/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі-відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 046350021535 від 05.01.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 06.08.2001 по 02.03.2020, з 11.03.2020 по 03.01.2025 на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті за кодом спецстажу ЗП 3014А1.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.12.2025 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач протиправно не зарахував пільговий стаж, з урахуванням наданих ним документів, у зв'язку з чим, вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
30 січня 2026 року відповідачем на виконання ухвали суду від 22 січня 2026 року надані докази по справі.
04 лютого 2026 року судом отримано від відповідача відзив на позов.
10 лютого 2026 року від відповідача надійшли докази по справі.
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначивши наступне.
Рішенням № 046350021535 від 05.01.2026 Головним управлінням відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з не підтвердженням 25 річного пільгового стажу відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058 та на роботах провідних професій 20 років.
Страховий стаж особи становить 25 років 1 місяць 26 днів, з урахуванням пільгового стажу становить - 49 років 1 місяць 26 днів.
Пільговий стаж згідно частини 3 статті 114 Закону становить 25 років 1 місяць 11 днів, з них: Список № 1 - 23 роки 4 місяці 21 день; роботи підземні за постановою № 202 (25) - 10 місяців 20 днів; навчання за фахом - 10 місяців.
До страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 06.03.2033.
До пільгового стажу відповідно до списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 (зі змінами) враховано періоди роботи з 03.02.2025 по 22.12.2025.
Згідно наявних даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу періоди з 06.08.2001 по 02.08.2020, з 11.03.2020 по 03.01.2025 зараховані згідно Списку № 1, а не як роботи підземні за постановою № 202.
Повноваження в підтвердженні пільгового стажу роботи законодавцем покладено на страхувальника. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 046350021535 від 05.01.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону у зв'язку з відсутністю необхідністю пільгового стажу на підземних роботах - 25 років або на роботах провідних професій - 20 років. Позивач набуде права після досягнення 50 років з 06.03.2033.
На підставі викладеного, відповідач просить відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно паспорта НОМЕР_1 , який виданий Красноармійським МВ УМВС України в Донецькій області 22 лютого 2001 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; згідно довідки від 09.05.2025 №1250-5003677318 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зареєстроване місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ЄДРПОУ 20987385, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
30 грудня 2025 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заява була розглянута за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046350021535 від 05.01.2026 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В рішенні про відмову зазначено наступне.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
Страховий стаж особи становить 25 років 1 місяць 26 днів, з урахуванням пільгового стажу становить - 49 років 1 місяць 26 днів.
Пільговий стаж згідно ч. 3 ст. 114 Закону України становить 25 років 1 місяць 11 днів, з них: Список №1 - 23 роки 4 місяці 21 день; роботи на підземні за постановою №202 (25) - 10 місяців 20 днів; навчання за фахом - 10 місяців. У зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах - 25 років, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Будучи не згодним із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05 січня 2026 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, регулюються положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345-VІ).
Згідно зі ст. 8 Закону № 1058-IVгромадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями ст. 114 цього Закону визначено право та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» від 31 березня 1994 року № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, у якому наведено перелік робіт і професій, що дають право на таку пільгову пенсію (далі - Постанова № 202).
Пунктом І Постанови № 202 передбачені підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що право на передбачену ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV пенсію незалежно від віку мають працівники провідних професій, визначених у ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, та працівники, професії яких містяться у Списку № 202, за умови безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та за наявності стажу такої роботи не менш, ніж передбачено ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV. При цьому ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV (на відміну від частин 1 та 2 цієї ж статті) не містить вимог щодо досягнення заявником певного віку, наявності документів щодо атестації робочих місць, на яких працював заявник, надання пенсійному органу інформації щодо переліків робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення та інших умов праці, розділу, підрозділу, пункту, номер у списку, що визначають пільговий характер роботи цієї особи.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Указом Президента України «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» від 4 травня 1998 року №401/98 постановлено Кабінету Міністрів України у місячний строк: розробити і затвердити комплекс заходів щодо поетапного впровадження, протягом 1998-2000 років, у Пенсійному фонді України автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування та передбачити їх фінансування в межах бюджету цього Фонду на 1998-2000 роки; підготувати і затвердити Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування.
На виконання зазначеного Указу постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також встановлено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Надаючи оцінку не зарахуванню відповідачем до пільгового стажу позивача за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV періодів 06.08.2001 по 02.03.2020, з 11.03.2020 по 03.01.2025, суд виходить з наступного.
Згідно із записами у трудовій книжці серія НОМЕР_3 від 06.07.2001 року, позивач:
- з 08 серпня 2001 року по 02.03.2020 року позивач працював в ДХК «Краснолиманська» електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті, з 09.11.2005 - електрослюсар підземний 5 розряду з повним робочим днем у шахта(записи №№6-8);
- з 11.03.2020 року по 27 січня 2025 року позивач працював в ПАТ «Шахтоуправління Покровське» електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті; з 15.03.2022 року - електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті (записи №№9-11).
Статтею 62 Закону № 1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. (далі Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що право на передбачену ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 (далі - Список № 202), або мати стаж роботи провідної професії визначених статтею 14 Закону № 1788-XII, ч. 3 статті 114 Закону № 1058-IV- не менше 20 років.
При цьому згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі № 336/6112/16-а надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічне вказано Верховним Судом у постановах від 31.10.2019 у справі №688/4170/16-а, від 20.01.2021 у справі №311/2865/13-а та від 20.05.2021 у справі №593/1278/16-а.
Суд зазначає, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах в шкідливих умовах під землею в шахті.
Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
На час роботи позивача були чинні Списки №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановами від 11.03.1994 КМУ № 162, від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 № 461 та від 31.03.1994 № 202.
Суд зазначає, що професія позивача - електрослюсар підземний - передбачена Списком затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202, електрослюсар підземний відноситься до провідної професії відповідно до ч. 3 ст.114 Закону № 1058 та ст. 14 Закону № 1788.
У відповідності до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, копію витягу з якого позивачем додано до позовної заяви, форми ОК-5 у розділі «Відомості по спеціальному стажу» міститься інформація, що трудовий стаж позивача за період з 2001 року 2024 року облікований за кодом спецстажу ЗП3013А1.
Наказом Мінфіну від 14.04.2015 року № 435 (зі змінами) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.
Згідно зазначеного довідника код підстави ЗПЗ013А1 - це працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 24.06.2016 № 461, і за результатами атестації робочих місць.
Так, суд враховує, що дійсно у довідці форми ОК-5 у розділі «Відомості по спеціальному стажу» міститься інформація, що трудовий стаж позивача за період позивача з 2003 року по 2023 рік облікований за кодом спецстажу ЗПЗ013А1, за виключенням періодів роботи з лютого по листопад 2025 року, які обліковуються за кодом спецстажу ЗП3014А2.
Разом з цим, суд зазначає, що невірно зазначений код підстав для обліку спецстажу, що вноситься роботодавцем при формуванні та поданні страхувальником звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не може слугувати підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком за ч. 3 ст. 114 Закону України № 1058, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.
Записи трудової книжки позивача виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачем довідок на підтвердження пільгового стажу не має бути обов'язковою умовою для такого підтвердження.
Відтак, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 06.07.2001 року, позивач у період 06.08.2001 по 02.03.2020, з 11.03.2020 по 03.01.2025 на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті, яка входить до переліку, визначеному Постановою № 202, оскільки передбачала зайнятість протягом повного робочого дня на підземних роботах.
Суд наголошує, що позивач на вказаних посадах працював безперервно.
З викладеного суд робить висновок про протиправність посилань відповідача на відсутність документів, що підтверджують пільговий стаж позивача відповідно Постанови № 202 за вказаний період, оскільки трудова книжка позивача містить достатньо інформації для врахування до пільгового стажу наведених періодів відповідно до постанови № 202.
Разом з тим суд вбачає підстави, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, для виходу за межі заявлених позовних вимог шляхом:
- зарахувати періоди роботи 06.08.2001 по 02.03.2020, з 11.03.2020 по 03.01.2025 у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею із врахуванням вказаних періодів до розд. ІІ «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня, відповідно до Постанови КМУ від 31.03.1994 № 202.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 046350021535 від 05.01.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд уже зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Подібний висновок, зокрема, міститься у Постанові КАС ВС у справі № 400/4491/20 від 31.05.2022 р.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що дискреція - це не є обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на наявність дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду з призначення пенсій, положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відтак, з врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги наведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із квитанцією від 12.01.2026 року, позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 331,20 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв'язку з неправильним формулюванням способу поновлення порушених прав, що не впливає на розмір судового збору, то з відповідача, який суб'єкта, який допустив порушення прав позивача, за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 331,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (зареєстроване місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 046350021535 від 05.01.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 30.12.2025 року, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 06.08.2001 по 02.03.2020, з 11.03.2020 по 03.01.2025 на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті із врахуванням вказаних періодів до розд. ІІ «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня, відповідно до Постанови КМУ від 31.03.1994 № 202.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (зареєстроване місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова