Справа № 127/1370/26
Провадження № 3/127/366/26
12 березня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Федчишен С.А., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 12.01.2026 серії ЕПР1 №564516, 12.01.2026 о 08 год. 04 хв. в м. Вінниця по вул. Гніваньське шосе, 94, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes - Benz e200 д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на промені світла. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився у лікаря - нарколога КНП ВОКПЛ ім. АКАД. О.І. ЮЩЕНКА ВОР, за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 109. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, звернувся до суду з заявою, в якій просив розглядати справу без участі ОСОБА_1 , за участі представника - адвоката Опольської Н.М.
В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Опольська Н.М. вказала, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не визнає, він не відмовлявся пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, а мав об'єктивну причину неможливості здачі аналізу сечі за станом здоров'я. Просила закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши доводи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, суд приходить до висновку, що провина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення, повністю підтверджена фактичними даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №564516 від 12.01.2026 у сукупності із рапортом співробітника поліції; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ВОКПЛ ІМ.АКАД. О.І.ЮЩЕНКА ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» від 12.01.2026, висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.01.2026 №0028, відповідно до якого « ОСОБА_1 відмовився від проходження медогляду в повному обсязі. У відведений час аналіз сечі не здано.» та відеофайлами подій за участю ОСОБА_1 , які містяться на DVD-R диску, що знаходиться в матеріалах справи.
Досліджений в судовому засіданні 12.03.2026 відеозапис події містить достовірні дані про вчинення водіємОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення та має істотне значення для правильного вирішення даної справи.
На зазначеному відеозаписі об'єктивно за допомогою технічного засобу відеозапису зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення водієм, що мають істотне значення для правильного вирішення даної справи у взаємозв'язку з іншими зібраними доказами.
Зафіксовані на відеозаписові події ніким у встановленому законом порядку не спростовано.
Відтак, відеозапис є належним та допустимим у розумінні ст.251 КУпАП, узгоджується з іншими наявними доказами.
Дослідивши наведені вище докази, суд дійшов висновку про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху.
В діяхОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, суд не бере до уваги надану виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , оскільки адміністративне правопорушення вчинено 12.01.2026, а надана виписка датована 12.02.2026, тобто фактично через місяць після скоєного правопорушення.
Все інше, зазначене захисником у поясненнях, на висновки судді не впливає і не є підставою для закриття провадження у справі, не спростовує необхідності визнання винним особи, яка грубо порушила вимоги ПДР.
Так, у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім того, ухвалюючи дане судове рішення, суд керується також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58) суд наголошує, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суду не наведено будь-яких обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені поліцейськими та зафіксовані у процесуальних документах, зібраних у матеріалах справи, які було досліджено судом.
Наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні у судовому засіданні, відповідають вимогам достатності, допустимості та належності та підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5. ПДР України.
Таким чином, факт скоєння вищевказаного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі доказами, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими суд не вбачає.
При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суд не вбачає.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
У задоволенні клопотання захисника Опольської Н.М. про закриття провадження у справі відмовити.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень на користь держави з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 665,60грн. судового збору в дохід держави.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня його винесення.
Суддя: