Справа №127/3504/25
Провадження №1-кп/127/116/25
13 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
сторони захисту: адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
інших учасників судового провадження: представника потерпілого ОСОБА_19 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 15, частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 15, частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 15, частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених частинами третьою та п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_18 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.08.2023 за № 42023022420000128,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК), ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 15, частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 15, частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 15, частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК, ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених частинами третьою та п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК, ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК, та ОСОБА_18 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК.
До суду надійшли клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, а також покладення на ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Клопотання мотивовані тим, що у зв'язку з систематичним відкладенням судових засідань за ініціативою сторони захисту строк застосованого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та покладених процесуальних обов'язків втратив свою дію о 23.59 год 09.01.2026. Разом з тим, ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу та покладення на обвинувачених відповідних процесуальних обов'язків, не відпали.
Прокурор в судовому засіданні подані клопотання підтримав та просив їх задовольнити, здійснюючи посилання на обставини, викладені у клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_15 та його захисник в судовому засіданні проти задоволення поданого клопотання заперечували, зауважили, що стороною обвинувачення не надані докази винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння, а також не надані докази наявності ризиків, на які прокурор здійснив посилання у клопотанні. Захисник обвинуваченого зауважила, що ОСОБА_15 не має паспорту для виїзду за кордон, тому виконати таку вимогу обвинувачений не має можливості. Захисник зазначила, що її підзахисний проходить військову службу у Київській області, тому застосування запобіжного заходу перешкоджатиме її проходженню.
Обвинувачений ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та їх захисник вважають, що правові підстави для задоволення поданого прокурором клопотання відсутні. Зауважили, що клопотання прокурора щодо заборони спілкування зі свідками у кримінальному провадженні не конкретизоване. Звернули увагу на те, що вони спільно ведуть підприємницьку діяльність, тому обмеження їх спілкування може призвести до невиправданого втручання у їхню законну діяльність. Захисник зауважив, що прокурором не наведені ризики. Крім того, зазначив, що застосування обов'язків можливе лише під час застосування запобіжного заходу. Застосування обов'язків без застосування запобіжного заходу кримінально-процесуальним законом не передбачена. Тому законні підстави для покладення на обвинувачених обов'язків згідно з клопотанням прокурора відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_18 та його захисник вважають, що клопотання прокурора суто формальне. У зв'язку з тим, що прокурором не ініційоване питання щодо застосування запобіжного заходу в прокурора відсутні правові підстави для звернення до суду з клопотанням про покладення на обвинуваченого процесуальних обов'язків, визначених частиною п'ятою статті 194 КПК. Звернули увагу на те, що прокурором не доведена наявність ризиків, визначених кримінально-процесуальним законом.
Обвинувачений ОСОБА_12 та його захисник підтримали раніше висловлені доводи сторони захисту. Зауважили, що до обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді застави, строк дії якої відповідно до приписів кримінально-процесуального закону не продовжується. Тому в прокурора відсутні правові підстави для звернення до суду з клопотанням про покладення на обвинуваченого процесуальних обов'язків, визначених частиною п'ятою статті 194 КПК. Захисник обвинуваченого зауважила, що обвинувачений з дозволу суду декілька разів перебував у зоні бойових дій, тому доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризику втечі за межі України не підтверджені. Захисник також зазначила, що подане клопотання не містить переліку контрактних осіб, з якими слід заборонити спілкуванню ОСОБА_12 .
Обвинувачена ОСОБА_14 та її захисник підтримали раніше висловлені твердження сторони захисту. Зауважили, що прокурором не надані докази наявності ризиків, визначених кримінально-процесуальним законом. Захисник обвинуваченої звернула увагу на те, що на час дії покладених судом обов'язків обвинувачена їх сумлінно виконувала.
Відповідно до частини першої статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з частиною другою статті 331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК.
Зі змісту частини першої статті 179 КПК випливає, що особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 194 КПК визначено, що у разі якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Відповідно до речення першого частини сьомої статті 194 КПК обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Реченням другим частини сьомої статті 194 КПК визначено, що у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Згідно з реченням третім частини сьомої статті 194 КПК після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Порядок звернення до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу визначений статтею 184 КПК.
Відповідно до частини другої статті 184 КПК копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Подані до суду клопотання не містять відомостей про їх вручення обвинуваченим згідно з приписами частини другої статті 184 КПК. Однак суд враховує, що обвинувачені та їхні захисники не клопотали про відкладення судового розгляду для ознайомлення з поданим прокурором клопотанням, натомість висловили свої заперечення по суті поданого клопотання. Зі змісту ж речення першого статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Тому суд вважає, що подані прокурором клопотання мають бути вирішені судом з наданням правової оцінки доводів кожної сторони кримінального провадження.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстави для задоволення клопотання прокурора в частині застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до речення першого частини другої статті 177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Порядок застосування запобіжного заходу регламентований статтею 194 глави 18 КПК, зокрема, зі змісту частини другої статті 194 КПК випливає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).
Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинувачених до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов'язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.
Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинувачених потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на цей час розгляд кримінального провадження по суті не розпочатий, а тому вирішення вказаного питання на цій стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (пункт 21, справа «Подвезько проти України»).
Суд враховує, що обвинувачені обвинувачується у вчиненні особливо тяжких корисливих злочинів. На цей час судове слідство (з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами) не розпочате, а тому з метою забезпечення кримінального провадження, попередження вчинення обвинуваченими позапроцесуального впливу на свідків кримінального провадження, а також виконання вимог, встановлених статтею 177 КПК, суд вважає доцільним застосування до обвинувачених запобіжних заходів. Разом з тим, частиною третьою статті 26 КПК визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Саме тому, зважаючи на те, що прокурором ініційоване питання щодо застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_15 , суд вважає, що подане клопотання слід задовольнити.
Оцінюючи доводи захисника в частині того, що ОСОБА_15 не паспортизований, тому не може здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Захисник обвинуваченого здійснила посилання на те, що її підзахисний не має відповідного документа, тому покладення на нього такого обов'язку не відповідатиме загальним засадам кримінального судочинства. Також зауважила, що докази відсутності такого документа були подані під час вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу слідчим суддею. Разом з тим, суд враховує, що суду матеріали розгляду клопотання про обрання щодо ОСОБА_15 запобіжного заходу надані не були. Не були надані відповідні докази відсутності у ОСОБА_15 зазначених документів стороною захисту і під час обговорення клопотання сторони обвинувачення в судовому засіданні. Крім того, суд враховує, що пункт 8 частини п'ятої статті 194 КПК уповноважує суд покласти на обвинуваченого обов'язок, зокрема, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Саме тому суд вважає, що з огляду на приписи наведеної норми кримінально-процесуального закону наведене посилання захисника обвинуваченого слід оцінювати критично.
Оцінюючи доводи сторони захисту в частині того, що у поданому клопотанні не конкретизоване коло осіб, з якими покладена заборона не спілкування, суд вважає такі зауваження слушними. Зокрема, у поданому прокурором клопотанні наявне посилання на встановлення заборони спілкування з іншими учасниками кримінального провадження. Таке формулювання не коректне і може призвести до розширеного невірного тлумачення щодо заборони спілкування обвинуваченого з його захисником. Тому суд вважає, що з метою забезпечення кримінального провадження слід заборонити обвинуваченому спілкування зі свідками сторони обвинувачення з приводу обставин, які є предметом доказування у кримінальному провадженні, саме до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні.
Саме тому суд вважає за доцільне покласти на обвинуваченого ОСОБА_15 процесуальні обов'язки, визначені пунктами 2-4, 8 та 9 частини п'ятої статті 194 КПК, а саме не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками кримінального провадження до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Вирішуючи подані прокурором клопотання в частині покладення на обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Як суд зазначив вище, реченням першим частини сьомої статті 194 КПК визначено, що обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. А зі змісту речення другого частини сьомої статті 194 КПК випливає, що у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
З клопотання прокурора випливає, що обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК були покладені на обвинувачених на строк до 23.59 год 09.01.2026. Аналогічні відомості зазначені й в ухвалі суду від 11.11.2025. Суд вважає слушними зауваження прокурора в частині того, що відкладення судових засідань мало місце саме за ініціативою сторони захисту. Разом з тим, суд вважає за доцільне зауважити, що до спливу зазначеного строку відповідне клопотання згідно з приписами частини першої статті 199 КПК до суду подане не було. Крім того, суд вище зауважив, що реченням першим частини п'ятої статті 194 КПК визначено, що покладення відповідних процесуальних обов'язків, зокрема, визначених частиною п'ятою статті 194 КПК можливе лише під час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу. Відповідне клопотання про застосування до обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 запобіжних заходів до суду не подані. Тому суд вважає слушними зауваження захисників обвинувачених про хибність висновків суду, викладених в ухвалі від 11.11.2025 щодо можливості вирішення клопотання про покладення на обвинувачених процесуальних обов'язків без вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу. Саме тому суд вважає, що доводи захисників обвинувачених про неможливість покладення на обвинувачених ініційованих прокурором обов'язків, визначених частиною п'ятою статті 194 КПК, відповідають наведеним вище приписам кримінально-процесуального закону. Саме тому в задоволенні клопотання прокурора про покладення на обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 процесуальних обов'язків, визначених частиною п'ятою статті 194 КПК, слід відмовити.
Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_15 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_15 такі обов'язки: прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою ж вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування з приводу обставин, які є предметом доказування у кримінальному провадженні, до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні; здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзду в Україну.
Строк дії ухвали в частині покладених на обвинуваченого обов'язків складає 60 днів, тобто до 23:59 години 11.05.2026.
В задоволенні клопотання прокурора про покладення на ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України - відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя: