Іменем України
11 лютого 2026 року м. Кропивницький
справа № 405/7290/23
провадження № 22-ц/4809/286/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді (суддя-доповідач): Дуковського О.Л.
суддів: Дьомич Л.М., Чельник О.І.
з участю секретаря: Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Юрах В.М.
Розглянувшиу відкритому судовомузасіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кропивницького від 03 березня 2025 року, у складі головуючого судді Іванової Л.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гура К.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошей від 05.10.2021 у розмірі 7 547 доларів США 00 центів, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.10.2021 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей, за яким позивач передав у власність відповідача строком до 01.11.2021 грошові кошти в розмірі 200000 грн. 00 коп., які на день підписання даного договору, виходячи з офіційного обмінного курсу НБУ є еквівалентом 7547 доларів США(п. 1 Договору). Згідно з п.п. «б» п. 3 Договору позики грошей від 05.10.2021року повернення позики повинно бути здійснено відповідачем у строк до 01.11.2021 у гривнях, виходячи з того, що на день повернення грошових коштів сума буде еквівалентна 7 547,00 доларів США. Відповідачем борг не повернуто, будь-якої часткової сплати не було, та відповідач ухиляється від відповіді щодо строків повернення коштів та всіляко уникає зустрічі з позивачем.
З огляду на зазначене вище, представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошей від 05.10.2021 у розмірі 7 547 доларів США 00 центів, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по справі, які складаються з судового збору.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровоград від 03.03.2025 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошей від 05.10.2021 у розмірі еквівалентному 7 547 (сім тисяч п'ятсот сорок сім) доларів США 00 центів, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 763 грн. 83 коп.
Рішення районного суду мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 , як Позичальник, не виконав зобов'язання перед позивачем ОСОБА_1 , як Позикодавцем, щодо повернення суми позики за зазначеним договором, на підставі чого позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики грошей від 05.10.2021 є обґрунтованими, доведеними належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню.
Не погодившись із вказаним рішенням районного суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення районного суду та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник зазначає, що відповідно до розписки від 30.10.2021 частину боргу в сумі 5000 доларів США було повернуто позивачеві ОСОБА_1 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 в присутності дружини позивача ОСОБА_4 і тоді ж в невимушеній обстановці ним було складено зазначену розписку.
Також, відповідачем було подано клопотання від 08.10.2024 про проведення почеркознавчої експертизи для визначення авторства та інших деталей розписки. Проте, особисте визнання позивачем на засіданні суду свого авторства розписки та факту отримання ним від відповідача коштів в сумі 5000 доларів США стало для відповідача достатньою підставою для відкликання відповідного клопотання.
Крім того, позивач умисно жодним чином ані в позовній заяві, ані в жодному з пояснень не зазначає про отримання ним від відповідача коштів в сумі 5000 доларів США в рахунок погашення заборгованості за договором від 05.10.2021. Приховування факту часткового погашення боргу дає підстави ставити під сумнів правдивість його позовних вимог в цілому. Таким чином, наявність вказаних протиріч щодо обставин справи та доказів, які містяться в матеріалах справи дає підстави ставити перед апеляційним судом питання про незаконність оскаржуваного рішення.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 05.10.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач, при укладенні цього договору, передав у власність відповідача грошові кошти у сумі 200000 грн, які на день підписання договору, виходячи з офіційного курсу НБУ, були еквівалентні 7547 доларам США.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність заявлених позовних вимог та наявності підстав для стягнення боргу за договором позики, але колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з вимогами ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі і на підтвердження його укладення та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Частина друга статті 524 ЦК України встановлює валюту зобов'язання, а саме зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці - гривні, проте сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частиною другою статті 533 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за договором позики.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що між сторонами виникли договірні зобов'язання, відповідач договірні зобов'язання не виконав, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму неповернутих грошових коштів, переданих за договором позики, у розмірі, еквівалентному 7547,00 доларам США.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на пояснення самого позивача ОСОБА_1 , які він надавав під час розгляду справи судом першої інстанції, а саме на питання головуючого чи ним написана розписка і чи він отримував від відповідача суму 5000 доларів, останній відповів ствердно, що розписка написана саме ним і підпис його і кошти в сумі 5000 доларів США від відповідача отримував, але зазначив, що не пам'ятає в рахунок погашення якого саме боргу отримав ці кошти.
При цьому головуючим суддею також було поставлено питання: Чи були та чи є на момент отримання коштів за розпискою будь-які інші боргові зобов'язання відповідача перед ним, на що позивач відповів, що інших боргових зобов'язань не було і немає. Тобто, позивач особисто визнав наявність часткового погашення оспорюваної позички та особисто виключив існування іншої заборгованості.
Проте, цей факт судом першої інстанції не було взято до уваги.
Отже, отримання позивачем від відповідача коштів в сумі 5000 доларів США, що підтверджено розпискою від 30.10.202, могло стосуватися лише одного боргового зобов'язання відповідача - позички за договором від 05.10.2021 та в свою чергу підтверджує позицію відповідача про те, що частину боргу ним було повернуто позивачеві вчасно. Зазначені кошти були вручені готівкою особисто позивачеві ОСОБА_1 30.10.2021 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 в присутності дружини позивача ОСОБА_4 та тоді ж ним і було складено зазначену розписку.
Також слід зазначити, що відповідачем було подано клопотання від 08.10.2024 про проведення почеркознавчої експертизи для визначення авторства та інших деталей розписки. Проте, особисте визнання позивачем на засіданні суду свого авторства розписки та факту отримання ним від відповідача коштів в сумі 5000 доларів США і стало для відповідача достатньою підставою для відкликання відповідного клопотання.
Колегія суддів апеляційного суду, підсумовуючи наведене, враховуючи конкретні обставини справи дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що заслуговують на увагу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення апеляційних вимог скаржника.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кропивницького від 03 березня 2025 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики грошей від 05 жовтня 2021 року в розмірі - 109 750,23 грн , (сто дев?ять тисяч сімсот п?ятдесят гривень двадцять три копійки), що еквівалентно 2547 доларам США.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання позовної заяви в сумі - 896,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі - 2793,20 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: О.Л. Дуковський
Судді: Л.М.Дьомич
О.І Чельник