№ провадження 11-кп/4809/59/26 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 405/7414/14-к Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
ЄРДР №12014120020002822
Категорія 115 (93, 94)
03.03.2026 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді у складі колегії суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
адвокатки - ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , адвокатки ОСОБА_8 , яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_7 , вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 30.06.2025, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, із малолітньою дитиною на утриманні, безробітного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
визнано винуватим і засуджено до покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 08 років.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у розмірі 5 342 гривні 42 копійки - на користь держави.
Ухвалено на підставі положень ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 11.05.2014 по 12.08.2014 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалено зарахувати ОСОБА_7 у строк призначеного покарання, строк цілодобового домашнього арешту з 13.08.2014 по 06.10.2015, а також з 20.10.2015 по 20.12.2015, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим і засуджений за вчинення умисного вбивства, тобто, умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
Як встановлено судом першої інстанції, кримінальне правопорушення вчинене при наступних обставинах.
ОСОБА_7 , 27.04.2014, приблизно о 22 годині 00 хвилин зайшовши до домоволодіння раніше йому знайомого ОСОБА_10 , що розташоване за адресою АДРЕСА_2 ; направився до флігеля на подвір'ї домоволодіння, де останній проживав.
У зазначеному флігелі між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 виник конфлікт. В ході сварки у ОСОБА_7 , на ґрунті раптово-виниклих неприязних відносин, виник умисел на вбивство ОСОБА_10 .
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на умисне вбивство ОСОБА_10 , діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_7 , шляхом спричинення численних ударів тупим предметом в область голови та тулуба ОСОБА_10 , заподіяв останньому несумісні із життям тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_10 помер на місці події.
Після вчинення злочину ОСОБА_7 , з метою приховування слідів злочину, перетягнув труп ОСОБА_10 із флігелю, скинув його на дно погребу, що знаходиться на території подвір'я домоволодіння ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_2 та витер кров у флігелі домоволодіння, з місця скоєння злочину зник.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми: крововиливу під м'яку та тверду мозкову оболонки, вдавлений перелом чолової і кості зліва, багато уламковий перелом костей зводу та основи черепа, крововиливи в м'які тканини голови, рани голови (5 штук) та рани лівої вушної раковини (2 штуки), закрита тупа травма грудної клітини з численними переломами ребер зліва, рана над крилом лівої підвздошної кості, крововилив на шиї.
Ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з крововиливом під м'яку та тверду оболонки з багатоуламковим переломом костей зводу та основи черепа з наявністю ран відносяться до категорії «тяжких» тілесних ушкоджень, небезпечні для життя в момент спричинення. Ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітини з численними переломами ребер мають ознаки «тяжких» тілесних ушкоджень, які є небезпечними в момент спричинення. Ушкодження у вигляді рани з раневим каналом над крилом клубної кістки мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Крововилив на шиї має ознаки легких тілесних ушкоджень.
Смерть ОСОБА_10 наступила від черепно-мозкової травми і знаходиться в прямому причинному зв'язку із наявними тілесними ушкодженнями.
В апеляційних скаргах особи, які їх подали, висувають наступні вимоги.
Прокурор у кримінальному провадження просить скасувати вирок суду першої інстанції, у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим та засудити до покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років, включити до мотивувальної частини вироку докази: протокол про проведення НСРД - аудіо - , відеоконтроль особи із застосуванням спеціальних технічних засобів від 24.06.2014 та протокол огляду предметів від 26.06.2014 із додатками.
Свої вимоги умотивовує такими доводами.
Не погоджується із висновками суду про визнання недопустимими доказами протокол про проведення НСРД - аудіо - , відеоконтроль особи із застосуванням спеціальних технічних засобів від 24.06.2014 та протокол огляду предметів від 26.06.2014 із додатками: оцінювати з погляду допустимості можливо тільки докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин , важливих для ухвалення рішення, але процесуальні рішення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, змагальні документи не можуть бути оцінені з погляду допустимості, оскільки не є доказами у розумінні ст. 84 КПК України.
Прокурором було вжито заходів для зняття грифу секретності з процесуальних документів, що стали підставою для проведення НСРД; кримінальне провадження спрямоване до суду у 2014 році, коли е було єдиного підходу допустимості НСРД, а вирішальним є вжиття заходів однієї з сторін для надання відомостей, оскільки зберігання їх очевидно не залежить від волі прокурора.
Крім того, у протоколах НСРД міститься посилання на номер та дату ухвали слідчого судді апеляційного суду Кіровоградської області, номер та дату доручення слідчого.
Вказані протоколи НСРД, на переконання прокурора, разом із іншими доказами доводить вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому, суд мав оцінити саме вплив істотних порушень на конституційні чи інші конвенційні права людини, проте доказів того, що проведення слідчих дій істотно порушило права ОСОБА_7 .
Більш того, ОСОБА_7 не ставиться під сумнів те, що саме він під час проведення НСРД повідомляв про обставини вчинення ним кримінального правопорушення, при цьому він не вказував про примус з боку працівників поліції.
Крім того, сторона обвинувачення не погоджується із визначенням судом покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років: ОСОБА_7 вчинено особливо тяжкий злочин, обставини, які б пом'якшували відповідальність ОСОБА_7 , - не виявлено, останній вину не визнав, не бажає стати на шлях виправлення, має підвищену суспільну небезпечність.
Отже, визначення судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання, ближчого до нижчої межі санкції частини статті обвинувачення - є явно несправедливим і зам'яким для обвинуваченого.
Адвокатка ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду першої інстанції, закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , у зв'язку із відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь; докази у кримінальному провадженні є суперечливими, встановлення часу смерті потерпілого є істотним не тільки для встановлення часу і місця події злочину, а й для встановлення причетності ОСОБА_7 до вчинення даного кримінального правопорушення; потерпілий ОСОБА_11 (син загиблого ОСОБА_10 ) не міг вказати точної дати зникнення батька, оскільки мало спілкувався з батьком, останні роки з ним не проживав; свідоцтво про смерть також не містить точної дати смерті ОСОБА_10 .
Також, захист вважає неналежними доказами - брюки, вилучені у ОСОБА_7 08.05.2014, - цей доказ отриманий із порушенням вимог Конституції України в аспекті визначених прав людини, вимог кримінального процесуального закону.
Суд першої інстанції не надав оцінки всім доводам сторони захисту, які ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку у дебатах обвинуваченого ОСОБА_7 та адвокатки ОСОБА_8 , яка здійснює захист обвинуваченого, які заперечили апеляційну скаргу обвинувачення і підтримали апеляційні вимоги сторони захисту, просили скасувати вирок суду першої інстанції, закривши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого, думку прокурора, який заперечив апеляційні скарги сторони захисту, підтримавши апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів виснує про наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Сторона захисту вважає, що відсутні достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_7 - кримінальне провадження підлягає закриттю; прокурор вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано недопустимими ряд доказів, крім того - судом першої інстанції призначене ОСОБА_7 занадто м'яке покарання.
Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване судове рішення.
Обвинувачений ОСОБА_7 своєї вини не визнав.
Обвинувачений, будучи допитаним судом першої інстанції, надав показань, згідно із якими: він, 27.04.2014, приблизно о 18.45 год. перебував у домоволодінні, де він проживає зі своєю родиною, куди зайшов раніше знайомий йому ОСОБА_10 (зайшов у подвір'я, оскільки хвіртка була відкрита); він з молодшим сином у той час знаходився на території подвір'я, граючись у футбол; дружина вже пішла на роботу; у будинку на той час перебували його донька ОСОБА_12 та зять ОСОБА_13 .
Коли ОСОБА_10 зайшов в подвір'я, він відволікся від сина, і в цей час ОСОБА_10 запропонував випити, при цьому він побачив в руках останнього пляшку горілки, але він повідомив, що не вживає алкоголь.
Обвинувачений зауважував, що раніше до нього так само іноді заходив ОСОБА_10 , однак він з ним ніколи не вживав алкоголь, бо його (обвинуваченого) дружина була категорично проти спілкування з ОСОБА_10 , оскільки той зловживав спиртними напоями.
ОСОБА_10 продовжував наполягати: він пішов в будинок, взяв для ОСОБА_10 стаканчик, а собі банку пива, виніс деякі продукти, щоб закусити. Вони посиділи з пів години, ОСОБА_10 випив майже півпляшки горілки, після чого, вони приблизно о 19:00 годині спокійно розійшлися, добряче випивший ОСОБА_10 забрав із собою недопиту пляшку горілки.
Коли він на початку 22.00 години поклав сина спати, дитині стало погано, а саме: син блював і це тривало практично до ранку; він телефонував дружині, консультувався що робити, намагався заспокоїти сина, який практично всю ніч не спав.
Обвинувачений стверджував, що у часовий період з 19.00 години і до ранку 28.04.2014 з домоволодіння не виходив.
Приблизно о 22.00 години, коли дитина почала блювати, він вибігав на вулицю, щоб взяти миску. Підійшовши до музичної колонки, яка стояла біля столу, побачив, що на колонці лежить телефон. Зрозумівши, що це телефон ОСОБА_10 , (який сидів на тому місці і забув телефон), взяв та відніс телефон до будинку, а куди поклав той телефон - обвинувачений не пам'ятає.
У подальшому, 05.05.2014, приблизно о 22.00 годині, він із сім'єю перебували вдома. Приїхало декілька автомобілів, дружина вийшла на вулицю, а за нею він. Ті, хто приїхав, повідомили, що вони оперуповноважені поліції і їм треба з ним поговорити. Їх запросили до будинку, однак поліцейські повідомили, що він має проїхати з ними. Попросив повістку, бо вже було пізно, і сказав, що завтра приїде сам, на що вони заперечили та повідомили, щоб він одягнувся, тому вони з дружиною поїхали разом до відділу поліції на вул. Вокзальну.
Його провели до службового кабінету, де почали питати за ОСОБА_14 .
Він сказав, що не знає такого, бо на той час дійсно не знав прізвища ОСОБА_15 . На нього казали « ОСОБА_41 ».
Після того, як з'ясувалося хто такий ОСОБА_16 , то він повідомив, що знає таку людину і останній раз бачив його 27.04.2014, оскільки ОСОБА_17 приходив до нього та розповів, за яких обставин. Також вказав, що ОСОБА_17 забув у нього свій телефон.
Пізніше йому почали пред'являти, що він вбив ОСОБА_18 , а коли став заперечувати, йому на голову та лице одягли сміттєвий пакет і заставили, щоб він зізнався у вбивстві ОСОБА_18 , про що він заперечував, вказував, що нічого не може пояснити з приводу вбивства чи смерті ОСОБА_14 . Тієї ночі його били по нирках кулаками, по тулубу, по плечах, били ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . У якийсь період часу до кабінету, де він знаходився, хтось із працівників поліції заніс противогаз, наділи на голову і почали його давити, після чого підняли на другий поверх у слідчу кімнату ІТТ. Через деякий час зайшов слідчий ОСОБА_21 з пакетом в руках, у якому були штани. Слідчий вийняв з пакету штани, а йому сказав, щоб знімав свої. Інших осіб у кімнаті не було. Не пам'ятає чи задавав питання слідчому, оскільки мав незрозумілий стан. Він зняв штани і передав їх ОСОБА_22 , натомість останній дав йому міліцейські штани. В той день жодних документів не підписував.
Вказане продовжувалось до 05 години ранку.
З приводу надання свідчень в слідстві та відтворення повідомив, що все, що він говорив і показував було зі слів оперативних працівників та слідчого. Саме таку версію вбивства нібито ним ОСОБА_18 придумали самі працівники правоохоронних органів. Погодився розповісти таку версію, оскільки шантажували його дитиною та рідними, говорили щоб саме так розповідав, що він захищався від нападу ОСОБА_18 , а вони допоможуть йому піти додому. Однак це не правда, він не причетний до вбивства.
Не зважаючи на вказані показання, надані обвинуваченим ОСОБА_7 , його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, підтверджується сукупністю доказів у справі, належно досліджених судом першої інстанції.
Як встановлено показаннями потерпілого ОСОБА_11 , допитаного під час судового засідання судом першої інстанції, вбитий являється його батьком, з яким спілкувався рідко; з обвинуваченим не були знайомі до початку судових засідань.
Він працював на Критому ринку, коли прийшла батькова сусідка на ім'я ОСОБА_23 і повідомила його про те, що батько не з'являється вдома цілий тиждень, а отже він написав заяву до поліції. Йому розповіли, що батька вбили, а тіло виявили у зливній ямі.
Після смерті батька дізнався, що останній брав кредит в банку, щодо інших боргових зобов'язань нічого не чув.
Згідно із наданими в ході судового слідства суду першої інстанції показаннями свідка ОСОБА_24 : він у 2014 році працював слідчим в Кіровоградському МВ УМВС України в Кіровоградській області; у ході проведення огляду місця події по вул. Ізмаїльській, виявлено тіло чоловіка в колонці, на тілі чоловіка малися тілесні ушкодження, що свідчили, що його смерть наступила не внаслідок падіння.
Згодом, в ході відпрацювання території вчинення злочину, було встановлено можливо причетну особу - ОСОБА_7 , після чого запросили його та дружину на допит.
Під час огляду місця події, будинку ОСОБА_7 , виявлено мобільний телефон потерпілого ОСОБА_10 , що був схований в домоволодінні.
ОСОБА_7 , під час перебування під адміністративним арештом, був одягнений у брюки, ці брюки запропонували йому видати.
Штани були упаковані в полімерний пакет та опечатані. Вказані брюки у подальшому відправили на експертизу, під час виконання якої виявлені сліди замитої крові потерпілого ОСОБА_10 .
Також у флігелі домоволодіння була виявлена замита кров потерпілого.
Свідок вказав, що у період часу з 05.05.2014 до 08.05.2014 не спілкувався з ОСОБА_7 .
Згодом, 08.05.2025, подав рапорт начальнику Кропивницького МВ УМВС України в Кіровоградській області щодо надання дозволу на проведення огляду приміщення слідчого кабінету, у якому знаходився ОСОБА_7 , як адмінзаарештований.
Свідок акцентував, що ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції свої брюки для підтвердження свого алібі, і вказані дії оформлено протоколом огляду місця події.
Свідок також уточнив, що на той час ОСОБА_7 не мав статусу свідка чи підозрюваного, клопотань щодо залучення адвоката не заявляв.
Потім, коли ОСОБА_7 вже була вручена підозра, його допитували та проводили інші слідчі дії в присутності захисника ОСОБА_25 .
Зауважень від ОСОБА_7 не надходило.
Експертиза проводилася після конфіденційного спілкування із захисником, скарг від якого не отримував.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення доводиться рядом письмових доказів матеріалів кримінального провадження у сукупності досліджених судом першої інстанції, які судом визнані допустимими й належними, як от:
протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.05.2014, згідно якого слідчий СВ Кіровоградського МВ УМВС України в області прийняв усну заяву від ОСОБА_11 , який повідомив, що з 27.04.2014 його батько ОСОБА_10 зник зі свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 і до теперішнього часу місце його перебування не відоме (т.1, а.п.7);
протоколом огляду місця події від 05.05.2014 з ілюстративним матеріалом, згідно якого слідчий СВ Кіровоградського УМВС України в Кіровоградській області, у присутності двох понятих, провів огляд подвір'я за адресою: вул.Ізмаїльська, 16, під час якого прямо з воріт виявлено погріб, вхід у який має розмір 1х1 м. У погрібну яму накидано матраців та лист шиферу. З-під матрацу виглядає людська нога. З дна погребу було піднято труп чоловічої статті у спущених трусах чорного кольору, з вираженим трупним закляканням. На піднятих трьох матрацах маються плями бурого кольору. В домі №2 виявлено пластмасовий тазік та металевий тазік. Під час проведення огляду виявлено та вилучено: 4 вирізки (з 3-х матраців та подушки), які запаковані в паперові пакети та спеціальний пакет експертної служби; предмет зовні схожий на ніж зі столу кімнати №1 дому №2, упакований в коробку; 3 недопалки сигарет з фільтром з попільнички та 3 сірника, упаковані в спецпакет; з підлоги кімнати №1 дому №2 зіскоб речовини бурого кольору та контрольний зіскоб, упаковані в спецпакет; з дверей між кімнатами №1 та №2 дому №2 зіскоб речовини бурого кольору та контрольний зіскоб, упаковані в спецпакет; з підлоги кімнати №2 дому №2 біля дверей зіскоб речовини бурого кольору та контрольний зіскоб, упаковані в спецпакет; пару чоловічих полімерних капців із нашаруванням речовини бурого кольору, поміщених в спецпакет; 12 ключів на двох зв'язках від домоволодіння, поміщених до спецпакету; коробку з-під мобільного телефону Samsung SGH-C230 та 2 зошити з номерами телефонів, упаковані до спецпакету; 4 липких стрічки зі слідами рук та 2 дактилокарти зі слідами рук; волосся виявлене на замку флігеля, поміщене у плівку з біркою (т.1, а.п.10-15, 17-32);
протоколом огляду предметів від 05.05.2014, згідно якого слідчий СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, в присутності двох понятих, оглянув коробку з-під телефону Samsung SGH-C230, на якому вказаний ідентифікаційний номер телефону - ІМЕІ НОМЕР_1 (т.1. а.п.33);
лікарським свідоцтвом про смерть №452 від 08.05.2014, згідно якого ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер у квітні 2014 року внаслідок нападу з використанням тупого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкодження. Хвороба, що призвела до смерті: набряк головного мозку; крововилив під м'які мозкові оболонки; багатоуламкові переломи основи та склепіння черепу (т.1, а.п.59);
протоколом огляду трупа від 05.05.2014, згідно якого слідчий СВ Кіровоградського МВ КМВС в Кіровоградській області, в присутності двох понятих, за участю спеціаліста-судово-медичного експерта ОСОБА_27 , провів огляд трупа виявленого ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 . Під час огляду вилучено зрізи нігтів (т.1, а.п.60-63);
протоколом огляду місця події від 10.05.2014, згідно якого слідчим СВ Кіровоградського МВ УМВС України в області, в присутності двох понятих, за участю спеціаліста НДЕКЦ ОСОБА_28 , оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого виявлено та вилучено: піджак чорного кольору з об'єктом схожим на волосся, сім-карту «білайн», сліди пальців рук взяті з дверей, сліди пальців рук взяті з коробки, шматок ПЕТ-пляшки з-під хлору, де маються сліди від рукавичок (т.1, а.п.137-139);
протоколом огляду місця події від 07.05.2014, згідно якого слідчим СВ КМВ УМВС України в області, у присутності двох понятих, оглянуто домоволодіння ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . В кімнаті №3 між стіною та сидінням крісла виявлено чорно-сірий мобільний телефон Samsung SGH-C230, з останніми цифрами ІМЕІ НОМЕР_2 , у якому знаходилася сім-картка МТС (опечатано в пет-пакет №0295464). Окрім мобільного телефону в ході проведення ОМП, виявлено та вилучено: сім-картку МТС № НОМЕР_3 (опечатано в пет-пакет №0295464); бобку сірого кольору та шорти світлого кольору; чоловічі капці синього кольору (т.1, а.п.147-148);
протоколом огляду предметів від 10.06.2014, згідно якого слідчим СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області оглянуто мобільний телефон Samsung SGH-C230, ІМЕІ перші цифри не видно, останні « НОМЕР_2 », сірого кольору з фронтовою частиною чорного кольору та сім-карту МТС № НОМЕР_4 (т.1. а.п.149);
протоколом огляду місця події від 08.05.2014, згідно якого слідчим СВ Кіровоградського МВ, в присутності двох понятих, оглянуто кімнату для зустрічей з адмінзаарештованими №5 в приміщенні ІТТ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, де знаходився гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого виявлено та вилучено: брюки класичні чорного кольору, що поміщені в полімерний пакет (т.1, а.п.155);
протоколом проведення слідчого експерименту від 12.05.2014, згідно якого старший слідчий СВ Кіровського ВМ КМВ УМВС України в Кіровоградській області, у присутності двох понятих, за участю спеціаліста КОБ СМЕ ОСОБА_29 , захисника ОСОБА_25 , провів слідчий експеримент з підозрюваним ОСОБА_7 , під час якого останньому було запропоновано розповісти про вчинений злочин, на що він дав згоду на повідомив наступне. 27.04.2014 о 19 год. до нього в гості прийшов ОСОБА_30 , з яким вони сіли у дворі будинку та спілкувалися до сутінок. ОСОБА_15 перебував в стані алкогольного сп'яніння. Коли ОСОБА_15 пішов, то на коробці від музичної колонки він побачив мобільний телефон «Самсунг» синього кольору, який належав ОСОБА_31 . Він взяв телефон та пішов до ОСОБА_32 , який проживав по АДРЕСА_2 , щоб віддати йому телефон. Близько 22 год., коли підійшов до домоволодіння, то побачив, що хвіртка була відчинена. Він зайшов у двір та побачив світло у флігелі та відчинені вхідні двері. Він постукав та коли намагався зайти у флігель, то несподівано побачив ОСОБА_15 з палкою чи арматурою в руках. ОСОБА_15 вдарив його цією палкою по правій руці. Він відчув біль та відразу ж вдарив кулаком правої руки в область обличчя, куди саме не пам'ятає, від цього удару ОСОБА_15 втратив рівновагу, впав назад та вдарився потиличною частиною голови об край металевого котла. Після цього ОСОБА_15 швидко встав та впав назад на проході в кімнату на підлогу. Чим він вдарився не бачив. В подальшому він побачив, що у ОСОБА_18 з голови потекла кров та він не ворушився. Він підійшов до ОСОБА_15 та побачив, що останній мертвий. Дуже злякався, що вбив людину. Знаходячись в шоковому стані, вирішив сховати труп ОСОБА_15 в погріб, що у дворі біля входу у домоволодіння. Він скинув з ліжка простирадло, два матраци та подушку. На один з матраців поклав ОСОБА_15 та потягнув до погреба. Потім взяв матрац з боку голови та кинув в погреб вниз головою. Потім погріб накрив чимось, можливо шифером. В подальшому повернувся у флігель, взяв простирадло, яке лежало на ліжку та помив підлогу з водою, яка знаходилася в металевому відрі. Далі зачинив вхідні двері у флігель на навісний замок та пішов додому. Телефон, який належав ОСОБА_31 залишив собі, забувши про нього, а коли згадав, то більш не хотів повертатися (т.1, а.п.181-182);
протоколом огляду предметів від 13.06.2014, згідно якого слідчий СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, в пристуності двох понятих, оглянув: ПЕТ-пакет експертної служби №0080376, у якому знаходиться зіскоб речовини бурого кольору, вилучений із кімнати №1 по вул.Ізмаїльській, 16; ПЕТ-пакет експертної служби №0080372, у якому знаходяться вирізи 3 матраців та 1 подушки з речовиною бурого кольору, вилучені з підвалу по вул.Ізмаїльській, 16; ПЕТ-пакет експертної служби №0080371, у якому знаходиться зіскоб з речовини бурого кольору вилучені з дверей між кімнатами у флігелі по вул.Ізмаїльській, 16; ПЕТ-пакет експертної служби №0080375, у якому знаходиться зіскоб речовини бурого кольору, вилучений з підлоги кухні у флігелі по вул.Ізмаїльській, 16; картонну упаковку, опечатану біркою, у якій знаходиться ніж, виявлений та вилучений у приміщенні флігеля; ПЕТ-пакет експертної служби №0786233, у якому знаходяться пара літніх черевиків з речовиною бурого кольору, вилучені у флігелі по вул.Ізмаїльській, 16; арматурний дріт, довжиною 75 см, в діаметрі 1,5 см, у поліетиленовому пакеті (т.1, а.п.183); протоколом огляду предметів від 20.06.2014, згідно якого слідчий СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, в присутності двох понятих, оглянув чоловічі класичні брюки сірого кольору, що упаковані у ПЕТ-пакет №1652644 (т.1, а.п.185); висновком судово-імунологічної експертизи №450 від 10.05.2014, згідно якого на наданих на експертне дослідження брюках, вилучених в ході огляду місця події від 08.05.2014 року в приміщенні ІТТ при УМВС України в Кіровоградській області за адресою: Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Ж. Революції, 58, виявлено ділянку на лівій холоші, довжиною 15 см від вільного нижнього краю та шириною по всій поверхні холоші, котра поглинає УФ - промені, що вказує на можливу наявність крові. Вказана ділянка має позитивну реакцію з діагностичними смужками «Гемофан», що також вказує на можливу наявність крові. Використання застосованих неруйнівних методів дослідження вказує лише на можливу наявність крові та потребує подальшого дослідження доказовими методами (т.2. а.п.111-117);
висновком судово-біологічної імунологічної експертизи №379 від 12.05.2014, згідно якого: 1. В результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження на брюках (об'єкт №2), вилучених 08.05.2014 в ході особистого огляду у гр. ОСОБА_7 , виявлено кров людини та визначено її генетичні ознаки. 2. Генетичні ознаки крові на брюках (об'єкт №2) збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_10 (об'єкт №1). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак крові на брюках (об'єкт №2) та генетичних ознак зразка крові потерпілого ОСОБА_10 (об'єкт №1) складає 1,7x10-27, тобто вказані генетичні ознаки зустрічаються не частіше ніж у 1 з 580 септильйонів (5,8 х 1026) осіб. Таким чином, сліди крові на брюках походять від потерпілого ОСОБА_10 (т.2, а.п.124-132);
висновком судово-медичної експертизи №404 від 05.06.2014, згідно якого: 1. На трупі гр. ОСОБА_10 мали місце тілесні ушкодження у вигляді 1) черепно-мозкової травми: крововиливу під м'яку і тверду мозкову оболонки, вдавлений перелом лобової кістки зліва, багатооскольчатий перелом кісток склепіння і основи черепа, крововиливу в м'які тканини голови, рани голови (5), рани лівої грудної клітки з множинними переломами ребер зліва, 3) рана над крилом лівої здухвинної кістки; 4) синець на шиї. 2. Ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми утворилися від травматичного контакту з тупим предметом. Ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер утворилися від травматичного контакту з тупим предметом. Синяк на шиї утворився від травматичного контакту з тупим предметом. Ушкодження у вигляді рани над крилом лівої клубової кістки утворилися від дії предмета, що володіє колюче-ріжучою властивістю, про що свідчить форма рани, рівні краї рани, наявність ранового каналу. 3. Пошкодження у вигляді черепно-мозкової травми з крововиливом під тверду та м'яку мозкові оболонки з багатооскольчатим переломом кісток склепіння та основи черепа з наявністю ран має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння. Пошкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер має ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент заподіяння. Ушкодження у вигляді рани з рановим каналом над крилом лівої клубової кістки має ознаки легких тілесних ушкоджень короткочасним розладом здоров'я. Синяк на шиї має ознаки легких тілесних ушкоджень. 4. Пошкодження у вигляді черепно-мозкової травми з крововиливами під тверду та м'яку мозкові оболонки, багатооскольчатим переломом черепа та ран голови утворилося від не менше семи травматичних впливів. Пошкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер утворилося від не менше трьох-чотирьох травматичних впливів. Рана від дії колюче-ріжучого предмета над крилом лівої клубової кістки утворилася від однієї травматичної дії. Синяк на шиї утворився від одного травматичного впливу. 5. Смерть гр. ОСОБА_10 настала від черепно-мозкової травми і знаходиться у прямому причинному зв'язку з наявними тілесними ушкодженнями. 6. Пошкоджень, які могли б утворитися при боротьбі, самообороні та падінні з положення «стоячи» немає. 7. Тілесних ушкоджень, які могли утворитися при волочінні трупа, немає. 8. Судово-медичних даних про послідовність заподіяння тілесних ушкоджень немає. 9.10. У втиснутому зламі лобової кістки зліва відобразилися властивості тупого предмета подовженої форми, що має ребро. В інших пошкодженнях в області голови відобразилися групові властивості тупих предметів, індивідуальні не відобразилися. У пошкодженнях у вигляді тупої травми грудної клітки відобразились властивості тупих предметів, індивідуальні властивості не відобразились. Рана над крилом лівої клубової кістки утворилася від дії плоского колюче-ріжучого предмета з максимальною шириною клинка в межах впровадження не більше 2,5 см та довжиною клинка не менше 3 см. 11. Травматичні впливу в область голови мали різний напрямок, в області пошкодження чола зліва - зліва-направо, спереду-назад, у скроневій ділянці справа-право-наліво, в потиличній ділянці - ззаду - наперед. В області рани над лівим здухвинним крилом - ліворуч-направо, кілька зверху - вниз. В області переломів ребер напрямок міг бути різним. В основному зліва направо, ззаду наперед. 12. Судово-медичних даних, за якими можна було б говорити про становище людини, яка завдавала ушкодження, немає. 13. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупа гр. ОСОБА_10 виявлено етиловий алкоголь: у крові - 3,34 г/дм3. У сечі - 3,03 г/дм3, що може відповідати сильним ступенем алкогольного сп'яніння у живих осіб. 14. Судово-медичних даних про зміну початкового положення трупа немає. 15. Враховуючи розташування та взаєморозташування пошкоджень на трупі, місце виявлення трупа ОСОБА_10 не може бути місцем заподіяння тілесних ушкоджень. 16. Враховуючи ступінь виразності трупних явищ (трупні плями не змінюють своє забарвлення при натисканні на них пальцем, перебувають у стадії імбібіції). Зіставлення цих даних з даними, викладеними в «Орієнтовній таблиці по стадіях і фаз розвитку трупних плям», дозволяє припускати, що описаний стан трупних плям може відповідати терміну понад дві доби до моменту дослідження трупа. У цьому можливе відхилення від зазначеного часу, оскільки процес формування трупних плям залежить з інших численних чинників, сукупність яких піддається нормативному обліку у його математичному вираженні. Враховуючи ступінь вираженості мацерації у вигляді побіління епідермісу, дрібної складчастості епідермісу долонних поверхонь кистей і підошовних стоп місцями з I відшаруванням епідермісу з утворенням одиничних бульбашок, і великої складчастості передпліч і гомілок, враховуючи, що температура навколишньої води була нижчою за кімнатну, при зіставленні з даними ОСОБА_33 у роботі «Мацерація шкіри в судово-медичному відношенні» дозволяє вважати, що зміни шкіри (мацерація) на трупі ОСОБА_10 при температурі нижче за кімнатну відповідає змінам при терміні знаходження кінцівок у воді протягом 8-10 діб (т.1, а.п.138-144);
висновком судово-медичної експертизи №1616 від 07.05.2014, згідно якої на основі результатів проведеного судово-медичного дослідження крові та сечі від трупа ОСОБА_10 , 1958 р.н., виявлений етиловий спирт в кількості: в крові 3,34 г/дм3, в сечі - 3,03 г/дм3. В крові метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлено. Інші питання не входять до компетенції експерта-токсиколога судового (т.2, а.п.147);
висновок судово-медичної експертизи №742-743 від 16.05.2014, згідно якого проведено експертизу шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_10 та встановлено: крововиливи в м'якій мозковій оболонці. Набряк головного мозку Крововиливи в м'яких тканинах з місць переломів ребер зліва та м'яких тканинах голови. Давність утворення пошкоджень до 6 годин. Деякі морфологічні ознаки шокової реакції. Аденома наднирника (т.2, а.п.145-146);
показаннями експерта ОСОБА_34 , згідно яких йому для проведення гістологічного дослідження, для підтвердження діагнозу, надані опечатані об'єкти, яких було достатньо для надання висновку. Під час дослідження не враховував коли були нанесені тілесні ушкодження. Помилково не зазначив у складеному висновку експерта, що експертиза стосувалася ОСОБА_10 , давність утворення у нього пошкоджень була до 6 годин до настання смерті. При цьому зазначив, що визначення часу настання смерті вирішується судово-медичним експертом, що здійснює розтин трупу;
додатком до висновку експерта №404 від 17.06.2014, згідно якого: на підставі даних висновку експерта № 402 від 05.06.2014, протоколу проведення слідчого експерименту від 12.05.2014 за участю підозрюваного ОСОБА_7 , прийшов до висновку: 1.Наявні тілесні ушкодження гр. ОСОБА_10 не могли утворитися за обставин, зазначених у протоколі слідчого експерименту від 12.05.2014 за участю підозрюваного ОСОБА_7 (т.2, а.п.152-153);
висновком судово-медичної експертизи №357 від 16.05.2014, згідно якого кров ОСОБА_7 належить до групи Вб ізосерологічної системи АВ0 (т.2, а.п.171-172);
висновком судово-медичного експерта №474 від 16.05.2014, згідно якого: У гр. ОСОБА_7 мається тілесне ушкодження у вигляді рубця у основи 1 пальця лівої кисті (який міг бути наслідком рани). Дане тілесне ушкодження могло утворитись від травматичного контакту з тупим об'єктом (об'єктами), індивідуальні ознаки якого в пошкодженні не відобразилися, міг утворитись за 3-4 тижні до моменту огляду та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я. Локалізація тілесного ушкодження доступна для спричинення власноруч. Не виключається можливість утворення тілесного ушкодження за обставин, на які вказує в протоколі слідчого експерименту від 12.05.2014 ОСОБА_7 , а саме і від удару палкою чи арматурою по правій руці (т.1, а.п.176-177);
протоколом отримання зразків для проведення експертизи від 15.05.2014, згідно якого слідчим СВ Ленінського ВМ КМВ УМВС України в Кіровоградській області, за участю лікаря ОСОБА_35 , відібрані зразки крові та зрізи нігтів у підозрюваного ОСОБА_7 (т.2. а.п.179);
висновком судово-медичної експертизи №330 від 04.06.2014, згідно якого: 1.При визначенні групової належності в зразку крові на марлі потерпілого ОСОБА_10 встановлено тільки антиген А, що передбачає групу крові Ав за ізосерологічною системою АВ0. Крім того, організму потерпілого властивий і антиген Н в якості супутнього. 2.В зіскобі з місця події знайдено сліди крові людини та при визначенні групових антигенів за системою АВ0 встановлено лише антиген В (об'єкт 1). Такий результат передбачає групу крові Вб і свідчить про те, що ця кров не може належати потерпілому ОСОБА_10 (т.2, а.п.195-197);
висновком судово-медичної експертизи №333 від 04.06.2014, згідно якого: 1. При визначенні групової належності в зразку крові на марлі потерпілого ОСОБА_10 встановлено тільки антиген А що передбачає групу крові Ав за ізосерологічною системою АВ0. Крім того, організму потерпілого властивий і антиген Н в якості супутнього.2. В плямах бурого кольору на чотирьох вирізах тканини з однієї подушки та трьох матраців знайдена кров людини (об'єкти 1-4). При визначенні групової належності крові у вказаних слідах в об'єкті 2 встановлена група Ав, в об'єктах 1 і 3 встановлено антигени А і Н, а в об'єкті 4 - тільки антиген А. Таким чином, кров на чотирьох вирізках тканини (з наволочки та трьох матраців) може належати потерпілому ОСОБА_10 (т.2, а.п.201-203);
висновком судово-медичної експертизи №318 від 06.05.2014, згідно якого: групова належність в зразку рідкої крові трупа ОСОБА_10 не встановлена в зв'язку з вираженими ознаками загнивання крові. Подальше дослідження зразка крові, висушеної на марлі, буде проводитися в разі призначення експертизи речових доказів (т.2, а.п.208-209);
висновком судово-медичної експертизи №332 від 04.06.2014, згідно якого: 1. При визначенні групової належності в зразку крові на марлі потерпілого ОСОБА_10 встановлено тільки антиген А, що передбачає групу крові Ав за ізосерологічною системою АВ0. Крім того, організму потерпілого властивий і антиген Н в якості супутнього. 2. В зіскобі речовини бурого кольору з місця події (з підлоги кімнати) знайдена кров людини (об'єкт 1). При визначенні групової належності крові в об'єкті встановлено лише антиген А, що передбачає групу крові Ав. Таким чином, кров в об'єкті 1 може належати потерпілому ОСОБА_10 (т.2, а.п.213-215);
висновком судово-медичної експертизи №334 від 04.06.2014, згідно якого: 1. При визначенні групової належності в зразку крові на марлі потерпілого ОСОБА_10 встановлено тільки антиген А, що передбачає групу крові Ав за ізосерологічною системою АВ0. Крім того, організму потерпілого властивий і антиген Н в якості супутнього. 2. В плямах бурого кольору на капцях (шльопанцях із поліхлорвінілу) знайдена кров людини (об'єкти 1-3). При визначенні групової належності крові у вказаних слідах встановлено тільки антиген А. Таким чином, кров на капцях з місця події може належати потерпілому ОСОБА_10 (т.2, а.п.219-221);
висновком судово-медичної експертизи №331 від 04.06.2014, згідно якого: 1. При визначенні групової належності в зразку крові на марлі потерпілого ОСОБА_10 встановлено тільки антиген А, що передбачає групу крові Ав за ізосерологічною системою АВ0. Крім того, організму потерпілого властивий і антиген Н в якості супутнього. 2.Речовина бурого кольору, вилучена на місці події з підлоги кухні, являється кров'ю людини групи Ав (об'єкт 1). Таким чином, кров в об'єкті 1 може належати потерпілому ОСОБА_10 (т.1, а.п.225-227).
Досліджено судом першої інстанції також наступні письмові матеріали: витяг з ЄРДР за №12014120020002822 від 04.05.2014 (т.1, а.п.1), рапорт оперативного чергового Кіровоградського МВ УМВС України в області від 05.05.2014 (т.1, а.п.8), форма виводу (т.1, а.п.9), акт про застосування службового собаки від 05.05.2014 (т.1, а.п.16), рапорт слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в області (т.1, а.п.36); пояснення ОСОБА_11 від 05.05.2014 (т.1, а.п.8); рапорт о/у СРЗПО ВКР (т.1, а.п.56); явка з повинною ОСОБА_7 від 12.05.2014 (т.1, а.п.156),протокол тимчасового вилучення документів від 05.06.2014 з описом (т.2, а.п.19-20); протокол тимчасового вилучення документів від 05.06.2014 з описом (т.2, а.п.21-22); протокол тимчасового вилучення документів від 05.06.2014 з описом (т.2, а.п.38); протокол тимчасового вилучення документів від 06.06.2014 з описом (т.2, а.п.40); протокол тимчасового вилучення документів від 06.06.2014 з описом (т.2, а.п.44); протокол тимчасового вилучення документів від 06.06.2014 (т.2, а.п.42); протокол тимчасового вилучення документів від 06.06.2014 (т.2, а.п.46-47); протокол тимчасового вилучення документів від 06.06.2014 (т.2. а.п.49-50); протокол обшуку від 09.05.2014 (т.2, а.п.55-58); висновок судово-дактилоскопічної експертизи №217 від 06.05.2014 (т.2, а.п.72-81); висновок судово-дактилоскопічної експертизи №218 від 06.05.2014 (т.2, а.п.91-93); висновок судово-дактилоскопічної експертизи №228 від 10.05.2014 (т.2, а.п.101-105); висновок судово-цитологічної експертизи №111 від 02.06.2014 (т.2, а.п.158-159); висновок судово-цитологічної експертизи №112 від 02.06.2014 (т.2, а.п.164-165); висновок судово-медичного експерта №318 від 13.05.2014 (т.2, а.п.184); висновок судово-медичного експерта №104 від 26.05.2014 (т.2, а.п.189-190).
Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, за наслідками повного, всебічного та неупередженого судового розгляду, прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства, тобто, умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
Дії обвинуваченого, при цьому, судом правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Щодо доводів сторони обвинувачення.
Доводи прокурора щодо визнання недопустимими доказами матеріали НСРД.
Як слідує зі змісту матеріалів кримінального провадження, судом визнано недопустимими доказами: протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо -, відеоконтроль особи із застосуванням спеціальних технічних засобів від 24.06.2014, відповідно до якого на підставі доручення слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області від 12.05.2014 № 32т, згідно із ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Кіровоградської області ОСОБА_36 від 12.05.2014 № 834т про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії, а саме: аудіо -, відеоконтроль особи із застосуванням спеціальних технічних засобів, з дотриманням вимог ст. ст. 104,246,248, 260, КПК України, проводилась негласна слідча (розшукова) дія - аудіо -, відеоконтроль особи із застосуванням спеціальних технічних засобів за ОСОБА_7 під час розмови ОСОБА_7 з іншою особою.
Надаючи оцінку допустимості вказаним доказам, суд першої інстанції послався на судову практику ЄСПЛ, Великої Палати Верховного Суду, положення Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 (Інструкція), й слушно вказав про наступне.
Для оцінки доказів, отриманих в результаті НСРД, необхідно дослідити процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД.
Процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД повинні бути взяті до уваги судом, який розглядає справу, оскільки без з'ясування їх змісту неможливо прийняти рішення про допустимість доказів, отриманих в результаті проведення НСРД.
Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД та які не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України (оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення, процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, проте суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
Зазначений підхід не враховує особливостей процедури розсекречення зазначених матеріалів, результат здійснення якої залежить не лише від сторони обвинувачення. Твердження про те, що оскільки НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, то ця сторона (зокрема, прокурор - процесуальний керівник досудового розслідування) має їх у своєму розпорядженні, охоплює не всі ситуації, які виникають у правозастосуванні.
Оскільки загальні висновки, викладені раніше судами України вищих інстанцій, не охопили повною мірою всіх випадків, які можуть виникати у практиці правозастосування, і проблема загалом не вирішена, то з метою встановлення чіткого критерію визначення умов допустимості результатів проведення НСРД як доказів у кримінальному провадженні та документів, які стали підставою для їх проведення, в контексті виконання вимог ст. 290 КПК України, Великою Палатою Верховного Суду уточнено висновки щодо застосування норми права, зроблені раніше у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 751/7557/15-к. У цьому кримінальному проваджені, яке розглядалося Великою Палатою Верховного Суду, ухвали слідчих суддів на проведення НСРД не були відкриті стороні захисту ні в порядку ст. 290 КПК України, а ні під час судового розгляду у суді першої інстанції, а ні навіть на момент касаційного перегляду. Однак у практиці правозастосування можливі інші випадки, коли процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД надаються стороною обвинувачення в суд, і сторони у змагальному процесі висловлюють свої позиції щодо них.
Відповідно до п. п. 1.9., 5.9., 5.11 - 5.13, 5.22, 5.27 Інструкції: процесуальними документами щодо проведення НСРД є постанови, клопотання, доручення, протоколи уповноваженого співробітника (працівника) оперативного підрозділу, слідчого, прокурора, а також ухвали слідчого судді; після завершення проведення НСРД грифи секретності матеріальних носіїв інформації (далі - МНІ) щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів НСРД як доказів після проведення таких дій у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України; для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення НСРД керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено МНІ, клопотання; у подальшому, після отримання такого клопотання про необхідність скасування грифів секретності, створюється експертна комісія з питань таємниць, якій доручається підготовка рішень про скасування грифів секретності; експертна комісія створюється у складі не менше трьох осіб (залежно від органу: слідчий суддя, слідчий, прокурор у конкретному кримінальному провадженні, працівники режимно-секретних підрозділів, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми); рішення комісії оформляється актом скасування грифів секретності матеріальних носіїв секретної інформації, який затверджується керівником органу; після розсекречення зазначених МНІ щодо проведення НСРД приймається рішення про їх зняття з обліку та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому КПК України порядку.
Отже. з огляду на положення Інструкції, прокурор не є самостійним суб'єктом розсекречення матеріалів.
Він зобов'язаний звернутися з відповідним клопотанням до експертної комісії з питань таємниць, яка й приймає рішення про розсекречення.
Це питання комісія вирішує з урахуванням державних інтересів щодо збереження інформації у таємниці.
Тільки після розсекречення таких процесуальних документів про дозвіл на проведення НСРД прокурор може долучити їх до матеріалів кримінального провадження у встановленому КПК України порядку.
Якщо ж комісія приймає рішення про неможливість їх розсекречення, оскільки воно може завдати шкоди державним інтересам, то, відповідно, їх відкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України є неможливим.
Таким чином, на противагу обов'язку сторони обвинувачення до моменту направлення обвинувального акта до суду розкрити всі докази, пов'язані зі справою, шляхом надання доступу до матеріалів справи, може виникнути ситуація, за якої надання певних матеріалів на цій стадії є неможливим з огляду на державні інтереси щодо збереження певної інформації у таємниці.
Разом із тим, у випадку, якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, і яких немає в її розпорядженні, то має місце порушення вимог ст. 290 КПК України.
У разі отримання стороною обвинувачення відповідних процесуальних документів після передачі обвинувального акта до суду, то сторона обвинувачення зобов'язана здійснити їх відкриття згідно з ч. 11 ст. 290 КПК України.
Якщо сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи у суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то у такому разі порушень вимог ст. 290 КПК України з боку сторони обвинувачення немає.
Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД, сукупно із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими.
У даному кримінальному провадження з'ясовано, що стороною обвинувачення протягом судового слідства у межах кримінального провадження не надано матеріалів, зокрема ухвали слідчого судді Апеляційного суду Кіровоградської області ОСОБА_36 від 12.05.2014 № 834т про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій.
При цьому, у період часу проведення досудового розслідування, під час судового розгляду у суді з 2014 по 2024 роки, будь яких дій стороною обвинувачення щодо розсекречення матеріалів не вчинялося.
У цьому зв'язку, сторона захисту позбавлена можливості ефективно здійснювати захист та наводити під час судового розгляду свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД.
При таких обставинах, виявлено існування порушення вимог ст. 290 КПК України.
Судом першої інстанції, серед іншого, встановлено, що єдине звернення прокурора до апеляційного суду 21.02.2024 та отримання відповіді щодо знищення секретних документів, не є поважною обставиною та не спростовує висновків суду, що їх наведено вище.
Таким чином, беручи до уваги вказане, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції та рішення відносно визнання означених доказів недопустимими - знайшли своє підтвердження і є обгрнтованими.
Щодо доводів сторони захисту.
Захист переконаний, що суд першої інстанції не надав оцінки всім доводам сторони захисту, які ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. Зокрема таким.
Доводи захисту відносно не встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, як от дати смерті загиблого потерпілого.
Захист посилається на те, що потерпілий ОСОБА_11 (син загиблого ОСОБА_10 ) не міг вказати точної дати зникнення батька, оскільки мало спілкувався з батьком, останні роки з ним не проживав; свідоцтво про смерть також не містить точної дати смерті ОСОБА_10 .
Такі твердження сторони захисту висунуті й під час судового слідства, стали предметом оцінювання суду першої інстанції.
Зі змісту протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.05.2014: ОСОБА_11 повідомив, що з 27.04.2014 його батько, ОСОБА_10 , зник зі свого місця проживання (тоді - АДРЕСА_2 ) і до теперішнього часу місце його перебування не відоме.
Протоколом огляду місця події від 05.05.2014 зафіксовано виявлення, під час проведення цієї слідої дії, трупа чоловічої статті на дні погребу по АДРЕСА_2 .
У відповідності до лікарського свідоцтва про смерть №452 від 08.05.2014: ОСОБА_26 помер у квітні 2014 року.
Висновок судово-медичної експертизи №404 від 05.06.2014 встановлює: «… зміни шкіри (мацерація) на трупі ОСОБА_10 при температурі нижче за кімнатну відповідає змінам при терміні знаходження кінцівок у воді протягом 8-10 діб».
Протоколом слідчого експерименту від 12.05.2014 зафіксоано при проведенні цієї слідчої дії при участі підозрюваного ОСОБА_7 : останній дійсно бачив ОСОБА_10 27.04.2014 приблизно о 22 годині 00 хвилин в його домоволодінні, спричинив останньому тілесні ушкодження, той помер, а після цього перетягнув труп ОСОБА_10 до погребу.
Дані докази є взаємоузгодженими, суперечностей не мають, підтверджують факт вчинення вбивства ОСОБА_10 приблизно о 22 годині 00 хвилин 27.04.2014.
Доводи сторони захисту відносно неналежності речового доказу (брюк, вилучених у ОСОБА_7 08.05.2014,) - зауважується наступне.
Вказана позиція захисту також досліджена, аналізована та оцінена судом першої інстанції, спростована дослідженими обставинами та доказами.
Матеріалами кримінального провадження установлено, що 08.05.2014, у кімнаті для зустрічей з адмінзаарештованими №5 у приміщенні ІТТ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, у ОСОБА_7 , який там перебував як адмінзаарештований, виявлені та вилучені брюки, класичні, чорного кольору.
Вилучені брюки поміщені в полімерний пакет.
Вказану дію зафіксовано у протоколі огляду місця події від 08.05.2014, складеним слідчим СВ Кіровоградського МВ ОСОБА_24 , у присутності двох понятих; під час проведення вказаного огляду скарг та зауважень не надходило, про що зазначено в протоколі.
У подальшому, слідчим СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_24 , у приміщенні СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, у присутності двох понятих, від яких скарг та заперечень не надходило, оглянуто чоловічі класичні брюки, упаковані в полімерний пакет №1652644.
Під час проведення судово-імунологічної експертизи №450 від 10.05.2014, експерт зазначив, що матеріали надійшли на дослідження в упакованому та опечатаному вигляді; видимих пошкоджень цілісності пакування не виявлено. Експертом проведено опис поліетиленовий пакет білого кольору №1652644, клапан якого був зав'язаний вузлом, скріплений скобою і биркою; з пояснювальними надписами щодо вмісту пакету, закріпеними підписами слідчого та двох понятих; вміст пакету - відповідав опису (брюки чоловічі, чорного кольору).
В ході проведення судово-біологічної імунологічної експертизи №379 від 12.05.2014 (до висновку долучаються додатки у вигляді зображень), експертом зазначено, що на експертизу надано пакет експертної служби №1652644 з брюками; також встановлено, що наданий об'єкт в упакованому та опечатаному вигляді, цілісність упаковок не порушена, спосіб пакування виключає можливість вільного доступу до вмісту без пошкодження упаковок. При відкритті пакету, шляхом відрізу нижнього краю, з нього було вилучено: чоловічі брюки.
На вилучених штанах у ОСОБА_7 експертним шляхом виявлено сліди крові потерпілого ОСОБА_10 .
Отже, первинне, так і інші упакування, цілісність пакування, власне речовий доказ (брюки), відсутність від учасників зауважень та скарг під час вилучення брюк у ОСОБА_7 вказують на дотримання визначеного законом порядку.
Досліджено судом й надано достатньої оцінки посилання обвинуваченого ОСОБА_7 про порушення його права на захист при проведенні вилучення брюк.
Вказане достньою мірою умотивоване у вироку.
Заяви ОСОБА_7 про застосування до нього тиску, погроз та фізичної сили під час доставляння його до Кіровоградського МВ УМВС України та під час перебування його у приміщенні СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, перевірені проведенням досудового розслідування за повідомленими ОСОБА_7 обставинами.
Наслідком проведеної перевірки шляхом досудового розслідування стала постанова про закриття кримінального провадження слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області від 24.06.2014 у межах кримінального провадження №42014120010000026, на підставі п. 2) ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, в діях працівників сектору карного розшуку Кіровоградського МВ УМВС України в області ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 .
Будь-яких об'єктивних даних, що свідчили би про наявність у діях службових осіб Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України досудовим розслідуванням не встановлено, а обставини заяви захисту про вчинення неправомірних дій щодо ОСОБА_7 не підтвердились.
Оцінена судом першої інстанції позиція захисту щодо невинуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, і така оцінка суду є критичною, висновки суду з цього приводу повно та належним чином умотивовані у вироку.
Судом врахована сукупність доказів, досліджених та належно аналізованих, достатніх для визнання винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, якими є показання потерпілого, свідка, письмові докази та джерела доказів у кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про доведеність винуватості, наявність складу кримінального правопорушення у діях ОСОБА_7 , спрямованостість умислу обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував такі встановлені обставини як от: наявність конфліктної ситуації між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 ; локалізацію тілесних ушкоджень на тілі загиблого (життєво важливі органи, область голови та грудної клітини); свідоме нанесення ОСОБА_7 великої кількості тілесних ушкоджень в життєво важливі органи; посткримінальна поведінка обвинуваченого, що свідчить не на користь останнього: не вчинення будь-яких дій з метою надання медичної допомоги потерпілому, не повідомлення про подію правоохоронні органи, а натомість - вчинення дій, направлених на приховування злочину (приховування трупу ОСОБА_18 шляхом переміщення і скидання на дно погребу, знищення слідів злочину шляхом стертя слідів крові загиблого у флігелі домоволодіння); вилучення у домоволодінні ОСОБА_7 мобільного телефону, який належить вбитому ОСОБА_10 .
Оскільки колегія суддів погодилась із означеними висновками і мотивами суду першої інстанції, судове слідство судом апеляційної інстанції не проводилося, - висновки суду першої інстанції, оцінка досліджених під час судового слідства суду першої інстанції доказів, оцінка позиції сторони захисту, умотивування, зазначені у вироку суду, - судом апеляційної інстанції не дублюються у даному судовому рішенні.
Суд апеляційної інстанції погоджується, що встановлені обставини і зазначені докази вказують на те, що ОСОБА_7 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки своїх дій у вигляді смерті потерпілого, бажав їх настання, мав умисел саме на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_10 і реалізував його.
Щодо призначення покарання, дотримання місцевим судом загальних його принципів, а також щодо доводів прокурора про призначення судом занадто м'якого покарання.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого; покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання; суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах «Souring v. UK», «Shvydka v. Ukraine», «Tammer v. Estonia», - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Європейський Суд з прав людини у справах «Бакланов проти Росії» та «Фрізен проти Росії» зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
У справі «Ізмайлов проти Росії» Європейський Суд вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.
Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, що є особливо тяжким, особу обвинуваченого, який на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, не судимий.
Обставин, які пом'якшують та, які обтяжують ОСОБА_7 покарання, не встановлено.
Як зауважувалося вище, посткримінальна поведінка обвинуваченого характеризована відсутністю спроб надати допомогу потерпілому, намаганням приховати вчинене кримінальне правопорушення.
Внаслідок кримінального правопорушення настали тяжкі та непоправні наслідки у вигляді смерті людини. Кримінальне правопорушення даної категорії, як те небезпідставно ураховано судом першої інстанції, при визначенні ОСОБА_7 покарання, має підвищену суспільну небезпечність, оскільки людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід'ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно його позбавлений.
Відтак, беручи до уваги зазначене, колегія суддів вважає, що всі наведені обставини достатньо враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, і суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому покарання у межах санкції частини статті обвинувачення: у виді позбавлення волі на строк вісім років.
Визначена ОСОБА_7 міра покарання, із урахуванням встановлених обставин, передбачених ст. ст. 50, 65-67 КК України, на переконання колегії суддів, відповідає таким принципам призначення покарання, про які йшлося вище, - справедливість - як основна засада права, індивідуалізація покарання - призначення покарання конкретній особі за конкретний злочин із урахуванням особливостей обставин справи та індивідуальних характеристик особи.
Обєктивних підстав визначити більш суворе покарання ОСОБА_7 - у виді позбавлення волі на строк десять років, як просить сторона обвинувачення, - колегія суддів не убачає. Визначений розмір покарання - є виваженим, він не є занадто суворим, але й не є занадто м'яким, достатнім для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення нових злочинів.
Отже, доводи апеляційних скарг свого підтвердження не знайшли.
Щодо зарахування строку попереднього ув'язнення у строк призначеного ОСОБА_7 покарання, а також зарахування строку цілодобового домашнього арешту у строк призначеного покарання.
Відповідно до Закону України від 26.11.2015 року «Про внесення змін до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» № 838-VIII та ч. 5 ст. 72 КК України (до змін, внесених Законом № 2046-VІІІ), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У подальшому, Законом України № 2046-VІІІ від 18.05.2017 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» постановлено: Частину п'яту статті 72 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) викласти в такій редакції: «5. Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування».
Редакція ч. 5 ст. 72 КК України у її викладенні Законом України № 2046-VІІІ від 18.05.2017 погіршує становище обвинуваченого, порівняно із редакцією викладенням у Законі України № 838-VIII від 26.11.2015.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Із указаного слідує, що у даному випадку Закон України № 2046-VІІІ від 18.05.2017 не має зворотної сили.
Також, у відповідності до ч. 7 ст. 72 КК України домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
На підставі викладеного, є правильними зазначення суду першої інстанції, що строк попереднього ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженню, де щодо нього застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - підлягає зарахуванню за правилами ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13.05.2014 стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, строк тримання під вартою ОСОБА_7 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 11.05.2014.
У подальшому ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 07.07.2014 продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 08.08.2014.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 16.07.2014 за наслідками апеляційного перегляду ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 07.07.2014 скасовано, постановлено застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, звільнено з-під варти негайно після його доставки за місцем проживання.
Надалі строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту продовжувався ухвалами Ленінського районного суду м. Кіровограда до 06.10.2015, а також з 20.10.2015 до 20.12.2015.
При цьому, суд першої інстанції установив, що у строк покарання ОСОБА_7 слід зарахувати цілодобовий домашній арешт за період часу з 13.08.2014 по 06.10.2015, а також з 20.10.2015 по 20.12.2015, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Однак, судом помилково визначено дату початку зарахування у строк покарання цілодобового домашнього аршту ОСОБА_7 - з 13.08.2014.
Відповідно до змісту ухвали колегії суддів Апеляційного суду Кіровоградської області від 16.07.2014, цією ухвалою скасовано ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.07.2014 про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з відповідним звільненням підозрюваного на той час ОСОБА_7 .
При цьому, ухвалою постановлено: запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_7 застосувати по 12.08.2014.
Положеннями ч. 4 ст. 532 КПК України встановлено, що судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Положення ч. 4 ст. 424 визначають: ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Таким чином, ухвала колегії суддів Апеляційного суду Кіровоградської області від 16.07.2014 про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту по 12.08.2014, - набрала законної сили 16.07.2014, є не скасованою.
Оскільки ухвала набрала законної сили 16.07.2014, і нею ж застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 12.08.2014, - початок строку зарахування ОСОБА_7 у строк покарання цілодобового домашнього арешту має відбуватися з 16.07.2014.
Аналогічно, судом першої інстанції ухвалено зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 11 травня 2014 року по 12 серпня 2014 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, проте, фактично щодо ОСОБА_7 з 16.07.2014 застосваний інший запобіжний захід, а не тримання під вартою.
Тож, у строк відбування покарання ОСОБА_7 підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення з 11 травня 2014 року по 15 липня 2014 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Беручи до уваги наведене вище та те, що доводи апеляційних скарг свого підтвердження не знайшли, відсутність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, - колегія суддів вважає оскаржуваний обвинувальний вирок суду першої інстанції в цілому законним та обґрунтованим.
При цьому, підставою зміни оскаржуваного вироку суду першої інстанції є встановлення судом апеляційної інстанції неправильності зарахування у строк покарання, визначеного обвинуваченому ОСОБА_7 , строку цілодобового домашнього арешту.
Позаяк, вказане, фактично, не погіршує становища ОСОБА_7 , а тому, з огляду на положення ст. ст. 404, 408 КПК України, підлягає корегуванню, навіть, якщо вказане питання не ставилось в апеляційних скаргах.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , адвокатки ОСОБА_8 , яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 30.06.2025 стосовно ОСОБА_7 - змінити в частині зарахування у строк визначеного засудженому ОСОБА_7 покарання строку попереднього ув'язнення та строку цілодобового домашнього арешту.
На підставі положень ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 11.05.2014 по 15.07.2014 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі положень ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк призначеного покарання домашній арешт з 16.07.2014 по 06.10.2015, а також з 20.10.2015 по 20.12.2015, виходячи з такого співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
В іншій частині вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 30.06.2025 стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4