Справа № 341/349/26
Провадження № 11-сс/4808/140/26
Категорія ст.183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
12 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі :
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
підозрюваної ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду від 04 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Севастополь, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,-
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 вважає ухвалу слідчого судді від 04 березня 2026 року необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що слідчий суддя не врахував доводів сторони захисту та необґрунтовано без належних доказів, застосував до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор не довів, що ОСОБА_9 перебуваючи на волі може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, вчиняти інші правопорушення. Судом не взято до уваги та не дано оцінку тій обставині, що ОСОБА_9 не мала наміру заподіяти своєму малолітньому сину тяжких тілесних ушкоджень, які би спричинили його смерть. Він був бажаною дитиною, у жовтні 2025 року їй тільки виповнилося 18 років, вона не мала досвіду поводження з новонародженою дитиною. Тому не розуміла, що заспокоюючи дитину, яка з 04 години ночі на протязі 40-45 хв. вередує, плачить та кричить, перебуваючи в стані сильного нервового збудження, вдарила два рази сина по щоці, ніяк не переслідувала мету заподіяти дитині тяжкі тілесні ушкодження.
Окрім цього, звертає увагу суду на те, що його підзахисна є особою молодого віку, позитивно характеризується по місцю проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки.
Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду від 04.03.2026 року та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_9 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду від 04 березня 2026 року клопотання слідчого - заступника начальника СВ відділення поліції №3 (м. Галич) Івано - Франківського РУП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_10 - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 30.04.2026 року включно.
Під час апеляційного розгляду:
- захисник ОСОБА_8 та підозрювана ОСОБА_9 , підтримали подану апеляційну скаргу просили її задовольнити, а ухвалу слідчого судді від 04 березня 2026 року скасувати та застосувати щодо неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту;
- прокурор з приводу поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 заперечив, вважає її безпідставною та необгрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим - заступником начальника СВ відділення поліції №3 ( м. Галич) Івано - Франківського РУП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_10 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 02.03.2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026091140000046 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
02.03.2026 року ОСОБА_9 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 03.03.2026 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
03 березня 2026 року слідчий - заступник начальника СВ відділення поліції №3 ( м. Галич) Івано - Франківського РУП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 .
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду від 04 березня 2026 року зазначене клопотання задоволено.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому була допитана підозрювана ОСОБА_9 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав, застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваної до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній, у разі визнання її винуватою, а також інші дані про особу ОСОБА_9 в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчинені ОСОБА_9 інкримінованого їй кримінального правопорушення, є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваної відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ст. 9 ч. 5 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити дане правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_9 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про те, що до підозрюваної ОСОБА_9 слід застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, є безпідставними, оскільки слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що застосування підозрюваній більш м'якого, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Крім того, слідчий суддя підставно, у відповідності з вимогами ст. 183 ч. 4 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначив розмір застави в даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Також, апеляційним судом не встановлено процесуальних порушень при підготовці і поданні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, оскільки воно відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення, так як підстав для скасування ухвали слідчого судді немає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5