Житомирський апеляційний суд
Справа №279/7142/25 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
16 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Панкеєвої В.А., Шевчук А.М.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №279/7142/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Недашківської Л.А. в м. Коростень Житомирської області,
У листопаді 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №31.05.2025-100001543 від 31.05.2025 у розмірі 18 098,35 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що 31.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №31.05.2025-100001543 (оферта), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 000 грн., строком на 98 днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1% за 1 день користування кредитом. Вказує, що ОСОБА_1 31.05.2025 електронним цифровим підписом підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, що підтверджує укладення кредитного договору та отримання на свій картковий рахунок НОМЕР_1 кошти у розмірі 8 000 грн., а отже акцептовано умови договору. Зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим у нього станом на дату подання позову утворилась заборгованість в розмірі 18 098,35 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6349,69 грн., заборгованості по процентам в розмірі 6148,66 грн., заборгованості по комісії в сумі 1600 грн та заборгованості по неустойці в розмірі 4 000 грн. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 16 498,35 грн заборгованості за кредитним договором №31.05.2025-100001543 від 31.05.2025, станом на 18.11.2025. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2204,38 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнутих відсотків ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його змінити, зменшивши розмір нарахованих та стягнутих відсотків.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції формально прийняв розрахунок процентів, поданий позивачем без перевірки їх співмірності, економічної обґрунтованості та відповідності принципам добросовісності. Зазначає, що процентна ставка 1% на день є надмірною та ставить споживача у вкрай невигідне становище. Вказує, що суд першої інстанції не застосував аналогічний підхід до процентів, що суперечить ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Зазначає, що судом першої інстанції не витребувано детальний розрахунок заборгованості. Враховуючи вищевикладене просить змінити рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року, зменшивши розмір нарахованих та стягнутих процентів.
05 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Споживчий центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 31.05.2025; 2) подання відповідачем заявки кредитного договору №31.05.2025-100001543 (кредитної лінії) від 31.05.2025; 3) надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №31.05.2025-100001543 (кредитної лінії) від 31.05.2025. Вказує, що відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Зазначає, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження неукладення та не виконання умов кредитного договору. Вказує, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.
Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині стягнутих відсотків, а тому в іншій частині не перевіряється судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 31 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір в електронній формі №31.05.2025-100001543.
У пункті 2.1 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) вказано, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
На підставі пункту 2.3 технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.
Пунктами 3.1, 3.3 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
За змістом пункту 3.2 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника
Згідно із пунктом 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача 4441-11XX-XXXX-9360.
Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит.
На підставі пунктів 1-10 заявки ОСОБА_1 від 31.05.2025, пунктів 1-10 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 31.05.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту -31.05.2025; сума кредиту 8000 грн.; строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 05.09.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1 600 грн.
Зазначений договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е461.
Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №182-1311 від 13.11.2025, ТОВ «Споживчий центр» здійснило 31.05.2025 грошовий переказ в розмірі 8 000 грн на банківську карту НОМЕР_2 , призначення платежу: видача за договором кредиту №31.05.2025-100001543.
Відповідно до копії довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №31.05.2025-100001543, яка долучена до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 становить 18 098,35 грн., з яких: 6349,69 грн - основний борг; 6148,66 грн - проценти, 1 600 грн - комісія за надання кредиту, 4 000 грн - неустойка.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору, станом на 18.11.2025 (дата подачі позову) має заборгованість за кредитним договором в розмірі 18 098,35 грн., з яких: 6 349,69 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 6 148,66 грн сума заборгованості за відсотками та 1600 грн комісії (пов'язаної з наданням кредиту), 4000,00 грн неустойки. Відповідач частково сплачував заборгованість за вказаним договором в розмірі 2500 грн. При цьому, суд першої інстанції не погодився із законністю нарахування та стягнення комісії в сумі 1600 грн., так як вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч. 5 ст. 11, ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів враховує наступне.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування детального покрокового розрахунку процентів.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Статтею 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2 та 3 статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина 1 статті 84 ЦПК України).
Тобто, за змістом статті 84 ЦПК України учасник справи у разі саме неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. При цьому за подання клопотання про витребування доказів судовий збір не сплачується.
Як вбачається з документів долучених до позовної заяви, ТОВ «Споживчий центр» надано розрахунок заборгованості, заявку на кредитний договір №31.05.2025-100001543 від 31.05.2025, пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №31.05.2025-100001543 від 31.05.2025.
Відтак, враховуючи наведені норми права та наявність в матеріалах справи розрахунку заборгованості та доказів укладення кредитного договору, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання, оскільки витребування зазначених доказів на стадії апеляційного розгляду є недоцільним.
Апеляційний перегляд здійснюється в межах доводів апеляційної скарги та на підставі наявних у справі доказів. Крім того, витребування таких доказів призвело б до фактичного повторного розгляду справи та підміни функцій суду першої інстанції, що суперечить природі апеляційного провадження. За таких обставин підстав для задоволення клопотання колегія суддів не вбачає.
Щодо суті спору.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У справі, що переглядається встановлено, що 31 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір в електронній формі №31.05.2025-100001543.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
На підставі пункту 2.3 технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.
Отже, порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами, на яких бажає укласти електронний кредитний договір, позичальник не міг перейти до наступного етапу підписання правочину.
Крім того, за змістом заявки ОСОБА_1 від 31.05.2025, яка є невід'ємною частиною договору №31.05.2025-100001543 від 31.05.2025, останній ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти).
Також відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), яка є частиною електронного кредитного договору, містить підтвердження ОСОБА_1 , що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №31.05.2025-100001543 від 31.05.2025, з яким попередньо уважно ознайомився.
Акцептовані умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті, а також вказуються нижче.
Пунктами 3.1, 3.3 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
На підставі пунктів 1-10 заявки ОСОБА_1 від 31.05.2025, пунктів 1-10 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 31.05.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту - 31.05.2025; сума кредиту 8000 грн.; строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 05.09.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1 600 грн.
Враховуючи наведене ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру кредиту, процентної ставки та інше.
Згідно із пунктом 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача.
Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора
Заявка ОСОБА_1 №31.05.2025-100001543 від 31.05.2025, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами 4441-11ХХ-ХХХХ-9360.
До матеріалів справи приєднано інформаційну довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №182-1311 від 13.11.2025, згідно якої ТОВ «Споживчий центр» здійснило 31.05.2025 грошовий переказ в розмірі 8 000 грн на банківську карту НОМЕР_2 , призначення платежу: видача за договором кредиту №31.05.2025-100001543.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність виконання ТОВ «Споживчий центр» зобов'язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 8 000 грн шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_3 , зазначений ОСОБА_1 у договорі.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Встановлено, що на підставі пунктів 1-10 заявки ОСОБА_1 від 31.05.2025, пунктів 1-10 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 31.05.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту -31.05.2025; сума кредиту 8000 грн.; строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 05.09.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1 600 грн.
Відтак, розмір заборгованості за процентами складає 7840 грн., із розрахунку 8 000 грн (тіло кредиту) х 1% х 98 днів.
Таким чином, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до умов укладеного договору.
Відповідно до копії довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №31.05.2025-100001543, яка долучена до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 становить 18 098,35 грн., з яких: 6349,69 грн - основний борг; 6148,66 грн - проценти, 1 600 грн - комісія за надання кредиту, 4 000 грн - неустойка.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку ОСОБА_1 на погашення тіла кредиту сплатив: 16.07.2025 - 349,69 грн., 16.07.2025 - 1650,31 грн та 16.07.2025 - 500 грн., а всього 2500 грн.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками.
Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору в частині нарахування відсотків. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Відтак, доводи апеляційної скарги у вказаній частині не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Доводи скарги про те, що розмір стягнутих процентів є неспівмірним та надмірним спростовується підписаними ОСОБА_1 умовами договору та графіком платежів, згідно яких фіксована незмінна процентна ставка складає 1% за день користування кредитом в день; денна процентна ставка, тобто витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку, на який він видається 0,93%, а проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом (залишку всієї суми кредиту на процентну ставку у відповідному періоді), орієнтовна річна процентна ставка за кредитом становить 11016,75% , орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 15 254,71 грн., загальні витрати за кредитом - 7254,71 грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки ОСОБА_1 не оскаржується, тому колегія суддів у вказаній частині не перевіряє його на предмет законності та обґрунтованості.
Відтак, суд першої інстанції зробив правильні висновки з установлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення відсотків в розмірі 6 148,66 грн.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.
Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про стягнення заборгованості за відсотками, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за відсотками за кредитним договором №31.05.2025-100001543 від 31.05.2025 в сумі 6148,66 грн залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Павицька Т. М.
Судді Панкеєва В. А.
Шевчук А. М.