Житомирський апеляційний суд
Справа №288/478/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/291/26
Категорія ст.336 КК України Доповідач ОСОБА_2
09 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 ,-
Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2025 року звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого статтею 336 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки на підставі статті 48 КК України, а кримінальне провадження № 12025060660000015 від 12 березня 2025 року відносно ОСОБА_6 за статтею 336 КК України закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України.
Суд мотивував своє рішення тим, що після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України та на момент розгляду матеріалів кримінального провадження в суді, змінилася обстановка, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 перестав бути суспільно небезпечною особою, так як йому вже надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з чим обстановка навколо обвинуваченого зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення ним нового злочину, що на думку суду суттєво впливає на його поведінку та свідчить, що вказана особа перестала бути суспільно небезпечною.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Зазначає, що перелічені судом підстави щодо зміни обстановки мали місце фактично більш чим один рік після вчинення зазначеного правопорушення.
Стверджує, що ухвала суду не містить вказівок на об'єктивні обставини, що вказують на зміну обстановки у даному випадку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення обвинуваченого та захисника на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КІІК України.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, який суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно ж до ст.48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Відповідно до змісту ст.48 КК України, роз'яснень, даних в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 вiд 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи вiд кримінальної відповідальності», для застосування ст.48 КК України необхідно встановити, що після вчинення злочину (кримінального правопорушення) обстановка змінилася таким чином, що сама особа або обстановка навколо неї зазнала змін, які унеможливлюють вчинення нею нового злочину (кримінального правопорушення).
Крім того, згідно до ст.48 КК України передумовою для звільнення особи вiд кримінальної відповідальності є вчинення нею вперше кримінального проступку або нетяжкого злочину.
У свою чергу, підставами для звільнення особи вiд кримінальної відповідальності є втрата діянням суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки або втрати особою внаслідок зміни обстановки суспільної небезпечності.
Тлумачення положень ст.48 КК України вимагає від суду встановлення не формальних, а реальних і об'єктивних змін у житті особи чи в суспільних умовах, які свідчать про те, що вона перестала бути небезпечною або саме діяння втратило суспільну небезпечність.
Як наголошується у правових позиціях Верховного Суду, «зміна обстановки» має охоплювати саме ті фактори, що радикально знижують або усувають ризик повторного вчинення кримінальних правопорушень наприклад, стійке працевлаштування, тривале лікування від залежності, розрив зв'язків із кримінальним оточенням, докорінна зміна способу життя.
Під зміною обстановки, внаслідок якої особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, перестає бути суспільно небезпечною, слід розуміти об'єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому (принаймні подібних вже вчиненому).
Фактами об'єктивної зміни зовнішньої обстановки, яка оточує винного, можуть визнаватися зокрема: призов на строкову військову службу; зміна постійного місця проживання і розірвання зав'язків з «кримінальним» оточенням; працевлаштування раніше не працюючого; тяжка хвороба або нещасний випадок, внаслідок чого особа стала інвалідом; залучення особи до конфіденційної співпраці з правоохоронними органами, тощо.
У новому оточенні морально-юридична оцінка конкретної особи істотно змінюється, а тому втрачається доцільність застосування щодо винного у кримінальному правопорушенні заходів кримінально-правової репресії.
Однак, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_6 вiд кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, на підставі ст.48 КК України, не звернув уваги на те, що перелічені обставини (підстави) в оскаржуваному рішенні щодо зміни обстановки мали місце фактично більше ніж через рік після вчинення зазначеного правопорушення (03.08.2024 дата вчинення, а з 04.10.2025 має відстрочку).(а.с.80)
При цьому, на час вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_6 не підлягав відстрочці, що підтверджується відповідним листом Житомирського РТЦК .
Разом з цим, в супереч вимогам ст.48 КК України, ухвала суду першої інстанції на думку апеляційного суду не містить вказівок на об'єктивні обставини, що вказують на зміну обстановки в даному випадку.
Жодних відомостей, що вказують на втрату суспільної небезпеки особою обвинуваченого в ході судового розгляду не встановлено.
Отримання обвинуваченим відстрочки не дають обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_6 настільки змінився чи змінилась обстановка навколо нього, що він перестав бути суспільно-небезпечною особою, як і не мінімізує вчинення в подальшому ним нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення, враховуючи і те, що відстрочка не є безтерміновою, а поведінка ОСОБА_6 , який ухилившись від призову, в подальшому, більше року не вживав заходів, щоб це виправити (стати на захист Батьківщини) також не вказує про таку позитивну зміну.
Таким чином, при звільненні вiд відповідальності ОСОБА_6 судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст.48 КК України), а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, що є підставою для скасування ухвали відповідно до п.4 ч.1 ст. 409, ст. 413 КПК України, а тому необхідно задовольнити апеляційну скаргу прокурора, скасувати ухвалу з призначенням нового розгляду провадження у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, провести розгляд відповідно до вимог КПК України, і постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: