Провадження № 11-кп/803/387/26 Справа № 216/4242/24
24 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
24 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представника потерпілого -
адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12024041230000868за ч. 2 ст. 121 КК України відносно ОСОБА_8 , за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_9 та представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Центрально - Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 01 травня 2025 року відносно ОСОБА_8 , -
Вироком Центрально - Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 01 травня 2025 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Авдіївка Донецької області, громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, постійного місця проживання не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Згідно до вироку суду, обвинувачений ОСОБА_8 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_11 , 26.04.2024 року у вечірній час знаходилися в приміщенні кімнати будинку АДРЕСА_2 , де спільно вживали спиртні напої.
Під час вживання спиртного, в період часу приблизно з 21.30 до 22.00 годин 26.04.2024 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на ґрунті побутового пияцтва виникла усна сварка, під час якої ОСОБА_11 , взявши у кімнаті та тримаючи у правій руці кухонний ніж, стала погрожувати, здійснюючи випади, намагалася наносити багато чисельні удари з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . Під час зазначених дій ОСОБА_11 , діючи умисно, за допомогою ножа, нанесла два ударив область живота та обличчя ОСОБА_8 , заподіявши останньому в короткий проміжок часу, без розриву в часі тілесні ушкодження у виді непроникаючих колото-різаних поранень черевної стінки, обличчя, які утворилися від дії предмета, що володіє колюче-ріжучими властивостями та відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад шести діб, але не більше як три тижні (21 день), що підтверджується висновком експерта СМЕ №783 від 10.05.2024 р.
В свою чергу ОСОБА_8 , з метою подальшого припинення протиправних дій ОСОБА_11 , не оцінивши небезпечності посягання та обстановки захисту, перевищуючи межі необхідної оборони, оскільки захист явно не відповідав характеру нападу, виходячи із переваги фізичного розвитку обвинуваченого порівняно з потерпілою, маючи можливість передбачити настання небезпечних наслідків своїх дій і бажаючи їх настання, тобто, діючи умисно, знаходячись в приміщенні кімнати будинку АДРЕСА_2 , яка має розмір 2х2 метри, в яку вхідні двері були заперті на замок, наносив ОСОБА_11 багато чисельні удари кулаками та ногами в ділянки голови, тулубу та верхніх кінцівок.
При цьому, обвинувачений умисно завдав потерпілій ОСОБА_11 не менше п'яти ударів руками в область голови, не менше трьох ударів ногами в ділянку тулуба та не менше шести ударів руками в ділянку верхніх кінцівок, що не відповідало обстановці самозахисту, внаслідок чого остання впала на підлогу, спричинивши потерпілій ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: синця в лобній області праворуч; синця від лівої навколоочної ділянки з переходом до передвушної, щічної, виличної, верхньої щелепи; двох саден в лівій завушній ділянці з переходом на нижню щелепу; синця на передньо-бічній поверхні шиї ліворуч від середньої до нижньої третин на фоні якого три садна; двох синців на передній поверхні правого плечового суглобу в проекції 2-3 ребер праворуч від середньо-ключичної до передньо-пахвової лінії; десяти синців на зовнішніх та задніх поверхнях обох плечей та передпліч від верхньої до нижньої третин; синця в лівій лопатковій ділянці на фоні якого садно; синця на зовнішній поверхні правого стегна у середній третині; п'яти крововиливів у м'які покривні тканини голови - лобні, скронева та потилична ділянки ліворуч; крововиливів під м'якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку на конвекситальній та базальній поверхнях; крововиливів у товщу сірої та білої мозкової речовини обох півкуль головного мозку; крововиливів у шлуночки головного мозку; крововиливів у черевну порожнину об'ємом до 1500 мл; повних косо-поперечних переломів 5,6 ребер праворуч по середньо-ключичній лінії, перелому 2 ребра праворуч по біля-грудинній лінії, 9-12 ребер ліворуч по середньо-ключичній лінії; крововиливів у м'які тканини грудної клітки у місцях прилеглих до переломів ребер; розриву селезінки; шокових змін у нирках; нерівномірного кровонаповнення внутрішніх органів.
Припинивши дії потерпілої ОСОБА_11 внаслідок перевищення меж необхідної оборони, ОСОБА_8 залишив садовий будинок, звернувшись за медичною допомогою, а потерпіла ОСОБА_11 померла на місці злочину.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 919 від 13.05.2024 року та додаткової судово-медичної експертизи № 919/1 від 14.05.2024 року всі виявлені у потерпілої ОСОБА_11 тілесні ушкодження прижиттєві, за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілої ОСОБА_11 , яка настала в період приблизно з 22.00 до 22.45 години 26.04.2024 року, в приміщенні кімнати будинку АДРЕСА_2 , в результаті сполученої травми голови, тулуба та кінцівок, яка супроводжувалася переломами кісток скелету і ушкодженнями внутрішніх органів, ускладнилася розвитком травматичного шоку та протікало на фоні алкогольного сп'яніння.
Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Разом з цим, суд І інстанції, проаналізувавши і оцінивши у сукупності всі досліджені у судовому засіданні докази, надані сторонами, дійшов до висновку, що в ході судового розгляду знайшло своє підтвердження обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, а не підтримане прокурором у раніше пред'явленому обсязі обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Центрально - Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 01 травня 2025 року скасувати та ухвалити новий, яким визнати обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі. Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 протягом усього судового розгляду постійно змінював свої покази. Вважає, що розправа за нанесені ножові поранення та побиття потерпілої ОСОБА_11 , яка вже не здійснювала активних дій, лежачі на підлозі кімнати біля ліжка, тобто припинила будь-які суспільно небезпечні посягання, не можуть свідчити про перевищення меж необхідної оборони, а вказують на спрямованість умислу обвинуваченого саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
На вказаний вирок суду, представником потерпілого ОСОБА_10 - адвокатом ОСОБА_7 подана апеляційна скарга, в якій він просить вирок Центрально - Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 01 травня 2025 року скасувати та ухвалити новий, яким визнати обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі. Доводи апеляційної скарги представника потерпілого, аналогічні доводам апеляційної скарги прокурора.
Потерпілий ОСОБА_10 повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та доводи апеляційної скарги представника потерпілого, адвоката ОСОБА_12 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та доводи апеляційної скарги прокурора, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти доводів апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, вказані вимоги судом І інстанції виконанні не в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою скасування судового рішення є неповнота судового розгляду. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 411 цього Кодексу судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Розглядаючи кримінальне провадження, суд першої інстанції в порушення вищевказаних норм кримінального процесуального закону не усунув істотні суперечності в показаннях свідків, обвинуваченого, протоколах слідчих дій та інших доказах, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 наніс потерпілій ОСОБА_11 , не менше 14 ударів: 5 ударів руками в область голови, 3 ударів ногами в ділянку тулубу, 6 ударів руками в ділянки верхніх кінцівок. Допитаний в судовому засіданні експерт СМЕ ОСОБА_13 показав, що під час дослідження трупа ОСОБА_11 в морзі, він виявив та зазначив у своєму експертному висновку мінімальну кількість прикладань фізичної сили, а кількість ударів нанесених потерпілій могла бути більшою.
Так, судом І інстанції не усунені суперечності між показами обвинуваченогоОСОБА_8 .
Під час слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_8 продемонстрував механізм нанесення йому потерпілою ОСОБА_11 одного удару ножем в живіт, а саме тичком від себе. Під час допиту 20.02.2025 року обвинувачений вже стверджував про нанесення йому ОСОБА_14 2-х ударів ножем в живіт. Саме між цими ударами ножем, як запевняв ОСОБА_8 , він і наносив потерпілій удари руками захищаючись від нападу. Однак, вказане було спростовано показами експерта СМЕ ОСОБА_15 , який під час допиту в залі судового засідання зазначив, що під час експертного дослідження у ОСОБА_8 мало місце лише одне непроникаюче колото-різане поранення черевної стінки. Додаткові розрізи - від хірургічного втручання (діагностичний отвір). Ніж зайшов під шкіру з низу до гори, пройшов по м'яким тканинам, не проникаючи в черевну порожнину. Під час експертизи виявлено лише два прикладання фізичної сили - в області обличчя та живота. За своїм характером ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Крім того, під час допиту обвинувачений стверджував, що на теперішній час не пам'ятає всіх подробиць події, та краще їх пам'ятав під час слідчого експерименту який був через 3 дні після подій (29.04.2024 року). А під час додаткових запитань 21.04.2025 року вже стверджував, що зараз краще пам'ятає все ніж під час слідчого експерименту.
Також, 21.04.2025 року обвинувачений ОСОБА_8 запевняв, що захищаючись, лише бив ногами по ногах ОСОБА_11 , однак в висновку СМЄ тілесні ушкодження на ногах трупа - відсутні.
Крім того, поза увагою суду І інстанції залишились кількість та механізм нанесення ударів потерпілої, а саме не менше 14 ударів: 5 ударів руками в область голови, 3 ударів ногами в ділянку тулубу, 6 ударів руками в ділянки верхніх кінцівок.
Колегія суддів зазначає, що для вирішення питання щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд, ураховуючи конкретні обставини справи, має зіставляти наявний акт суспільно небезпечного посягання з актом захисту, порівнюючи його відповідність зі ступенем небезпечності посягання.
Касаційний суд відзначив, що стан необхідної оборони має початковий і кінцевий моменти. Право на необхідну оборону виникає з моменту створення особою, яка здійснює посягання, реальної небезпеки заподіяння істотної шкоди охоронюваним суспільним відносинам (життю і здоров'ю), а його кінцевим моментом є припинення таких дій і усвідомлення (реальна можливість усвідомлення) особою, яка захищається, факту остаточного припинення особою, яка здійснює посягання, суспільно небезпечних дій.
На думку колегії суддів, в порушення зазначених вимог КПК України та критеріями, сформованими Верховним судом, суд І інстанції передчасно змінив правову кваліфікацію кримінального провадження з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 118 КК України, не з'ясувавши суб'єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного, не встановивши та не зазначивши у вироку коли саме виник момент необхідної оборони, коли він скінчився, в якому конкретно місці і під час яких обставин мало місце перевищення необхідної оборони.
При новому розгляді суду першої інстанції з урахуванням вимог кримінального процесуального закону необхідно усунути порушення, зазначені в цій ухвалі, повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, виключити суперечності та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
При новому розгляді справи також необхідно перевірити доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого щодо наявності у обвинуваченого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій.
Оскільки вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, то обставини, викладені в апеляційних скаргах прокурора та представника потерпілого, підлягають ретельній перевірці в суді першої інстанції під час нового розгляду кримінального провадження.
У разі, якщо суд дійде висновку про винуватість обвинуваченого при тих же обставинах та у тому ж обсязі, покарання призначене їм за оскаржуваним вироком, слід вважати таким, що відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого, у зв'язку з допущенням судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та з урахуванням загальних засад кримінального провадження, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 415, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_9 та представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Центрально - Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 01 травня 2025 року відносно ОСОБА_8 - скасувати та призначити новий розгляд в суді І інстанції, в іншому складі суддів.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: