Провадження № 22-ц/803/1869/26 Справа № 263/1476/21 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
11 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2021 року
у цивільній справі за матеріалами відновленого втраченого судового провадження за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У березні 2021 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 лютого 2019 року шляхом підписання заяви про приєднання № 3012550/050917 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір. Відповідачу було надано кредит шляхом надання відновлюваної кредитної лінії на його картковий рахунок.
15 січня 2020 року згідно підписаної відповідачем заяви на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії відповідачу було збільшено розмір кредиту до 70 000,00 грн.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки у строки та у порядку, встановленими кредитним договором. Проте, в порушення умов укладеного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.
Оскільки позичальник порушив умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 27 січня 2021 року за відповідачем ОСОБА_1 наявна кредитна заборгованість в розмірі 79 224,99 грн., яка складається із: яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 68 704,84 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 10 394,06 грн.; заборгованості по комісії - 57,00 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту - 33,88 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 35,21 грн.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 3012550/050917 від 19 лютого 2019 року в розмірі 79 224,99 грн., а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2021 року позовні вимоги АТ «Ощадбанк» - задоволено.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 3012550/050917 від 19 лютого 2019 року в розмірі 79 224,99 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 68 704,84 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 10 394,06 грн.; заборгованості по комісії - 57,00 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту - 33,88 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 35,21 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У поданій 30 жовтня 2025 року апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності заявника, без належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Заявник не отримував з суду повідомлень про судовий розгляд справи.
Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того, що боржником станом на 06 січня 2022 року погашено в повному обсязі борг перед АТ «Ощадбанк», проте у виконавчому провадженні продовжуються вчинятися дії щодо примусового виконання виконавчого листа.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 26 січня 2026 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 263/1476/21 за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у об'ємі наступних документів: копії заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) від 19 лютого 2019 року; копії заяви на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії (Кредиту) від 15 січня 2020 року; копії сторінок 1-5, 10, 11 паспорта ОСОБА_1 ; копії РНОКПП ОСОБА_1 ; встановлений зміст відновленого заочного рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2021 року.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 обґрунтована тим, що справу розглянуто судом першої інстанції за його відсутності, без належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Зазначає, що він не отримував від суду жодних листів, судових повісток, копії позовної заяви разом з додатками до неї та не знав про сам факт ухвалення оскаржуваного рішення.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Відповідно до частини п'ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку (частина шоста статті 128 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 289/2207/17 (провадження № 14-506цс19) вказано, що: «відповідно до вимог статті 224 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Повідомлення сторін про час та місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 74, 75, 76 ЦПК України. Якщо ж в матеріалах справи немає доказів інформування відповідача про час та місце розгляду справи, то він не може вважатися повідомленим належним чином. У цих випадках не буде підстав для заочного розгляду цивільної справи».
В матеріалах відновленого втраченого судового провадження відсутні відомості щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у передбаченому законом порядку.
Відтак відповідач у справі був позбавлений можливості належним чином надати свої заперечення чи докази у суді першої інстанції.
Розгляд справи за відсутності учасника, щодо якого немає відомостей про його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, є порушенням статті 6 Конвенції про права особи на справедливий судовий розгляд та статей 8, 128-130, 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.
Крім того, у пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 без обов'язкового належного повідомлення його про дату, час і місце розгляду справи, у зв'язку з чим скасовує заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2021 року на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19 лютого 2019 року шляхом підписання Заяви про приєднання № 3012550/050917 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір. Відповідачу було відкрито поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу.
15 січня 2020 року згідно підписаної відповідачем Заяви на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії відповідачу було збільшено розмір кредиту до 70 000,00 грн.
Відповідач допустив неналежне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість, яка утворилася станом на 27 січня 2021 року та становить 79 224,99 грн., яка складається із: яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 68 704,84 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 10 394,06 грн.; заборгованості по комісії - 57,00 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту - 33,88 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 35,21 грн.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Для вирішення спору в даній справі обов'язковим є з'ясування обставин щодо виникнення зобов'язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Встановивши зазначені обставини у справі, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять, а тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків в розмірі та умовах погоджених сторонами.
Оскільки відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, тому позивач має право вимагати стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , натомість відповідач заявлені позивачем вимоги жодним чином не спростував.
Як вбачається із змісту кредитного договору між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.
Підпис відповідача під договором свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.
Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраною ним фінансової установи АТ «Ощадбанк», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Щодо вимоги відповідача про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Зокрема, згідно пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предметом спору є об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.
Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Врахувавши викладене, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Таким чином, сама по собі сплата відповідачем заборгованості після пред'явлення позивачем позову не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому суд не має визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Такі ж висновки містить постанова Верховного Суду від 13 листопада 2025 року у справі № 278/330/14-ц. Вони ж узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 квітня 2024 року у справі № 754/11753/21, від 07 серпня 2024 року у справі № 753/23567/19, від 21 серпня 2024 року у справі № 209/1051/21, від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23.
Встановлено, що звертаючись до суду з позовом банк просив стягнути з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 79 224,99 грн., яка утворилась станом на 27 січня 2021 року.
Оскільки, на час пред'явлення позову та відкриття провадження у цій справі між сторонами існував спір, який припинив існувати після відкриття провадження у справі у зв'язку з добровільним виконанням відповідачем заявлених до неї вимог про сплаті заборгованості за кредитним договором, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі саме на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до правомірності вчинення державним виконавцем дій в межах виконавчих проваджень, зокрема у виконавчому провадженні № 67260952, проте у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, а не правомірність дій чи рішень державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором № 3012550/050917 від 19 лютого 2019 року в розмірі 79 224,99 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 68 704,84 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 10 394,06 грн.; заборгованості по комісії - 57,00 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту - 33,88 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 35,21 грн.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Приймаючи до уваги висновок апеляційного суду про задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Ощадбанк» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 3012550/050917 від 19 лютого 2019 року в розмірі 79 224,99 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 68 704,84 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 10 394,06 грн.; заборгованості по комісії - 57,00 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту - 33,88 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 35,21 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 11 березня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 16 березня 2026 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: М.О. Макаров
М.М. Пищида