ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14819/25
провадження № 2/753/5221/26
26 лютого 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сирбул О. Ф.,
за участю секретаря судового засідання Парубець А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,
У липні 2025 року до суду з позовом звернулося Приватне акціонерне товариство «Провагроінвест» (далі по тексту - позивач, ПрАТ «Провагроінвест») до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про відшкодування шкоди в порядку суброгації.
Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що25.09.2021 о 17 год. 25 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «SAAB» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Іжевській у м. Києві, під час руху заднім ходом не переконався у безпечності в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкодженнь транспортних засобів, своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 10.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 29.10.2021 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу. 18.11.2020 між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6772727/1046/20. 12.01.2025 змінено назву юридичної особи ПрАТ «СК «Провідна» на ПрАТ «Провагроінвест». В результаті ДТП було пошкоджено застрахований транспортний засіб «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 . Потерпіла особа звернулася до ПрАТ «СК «Провідна» з заявою про факт настання події. З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 було проведено його огляд, про що складено Акт огляду ТЗ від 27.09.2021, Акт додаткового огляду ТЗ від 11.10.2021, Акт виявлення прихованих пошкоджень та отримано рахунок № 03700069 від 01.10.2021, відповідно до якого вартість ремонту ТЗ «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 складає 9 007,20 грн. На підставі зазначених документів ПрАТ «СК «Провідна» складено страховий акт № 2300366312 на суму 9 007,20 грн. 07.10.2021 потерпілий звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про проведення додаткового огляду пошкодженого ТЗ.
ПрАТ «СК «Провідна» проведено повторний огляд «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , про що складено Акт додаткового огляду ТЗ від 11.10.2021, Акт виявлення прихованих пошкоджень та отримано рахунок № 3700190 від 12.10.2021, відповідно до якого вартість ремонту ТЗ «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 складає 18 879,35 грн. На підставі зазначених документів ПрАТ «СК «Провідна» складено страховий акт 2 № 2300366312 на доплату суми 18 879,35 грн. Отже, загальна сума страхового відшкодування склала 27 886,55 грн (9 007,20 + 18 879,35 = 27 886,55). Враховуючи, що винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якої на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Альфа Страхувння» (поліс 205004239) позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу (суброгації). За полісом 205004239 ПрАТ «СК «Альфа Страхування» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 14 026,48 грн, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,7 та з вирахуванням франшизи 2 500,00 грн, передбаченої полісом. Оскільки, розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 27 886,55грн, при цьому страховиком відповідача за полісом покрито лише частину шкоду на суму 14 026,48 грн, то залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, складає 13 860,07 грн (27 886,55 - 14 026,48 = 13 860,07). На підставі вищевикладеного просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Провагроінвест» 13 860,07 грн матеріальної шкоди в порядку суброгації, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення/викликом сторін.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01.10.2026 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» 13 860,07 грн матеріальної шкоди в порядку суброгації та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
13.11.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мелехової Оксани Сергіївни, надійшла заява про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01.10.2026, посилаючись на те, що відповідачу про розгляд справи було невідомо, а про рішення суду у справі він дізнався випадково, також його не було належним чином повідомлено про день та час судового засідання, судових повісток не отримував. Зазначає, що зі сумою завданої шкоди відповідач не погоджується та має намір провести експертне товарознавче дослідження щодо перевірки нарахування вказаної суми.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.11.2025 заяву про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01.10.2025 залишено без руху.
21.11.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява про долучення доказів. Крім того, остання просила суд винести окрему ухвалу стосовно позивача.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.11.2025 заяву про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01.10.2025 прийнято до розгляду.
02.12.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.01.2026 заяву представника відповідача адвоката Мелехової Оксани Сергіївни про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01.10.2025 у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгаціїзадоволено, заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01.10.2025 у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгаціїскасовано, призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом/повідомленням сторін.
21.01.2026 до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, за змістом яких вказує, що 19.01.2026 р. судовим експертом Коваль І. М. надано висновок експерта № 316/25 від 19.01.2026, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, що сталась 05 вересня 2021 року, станом на дату ДТП становить 8204,40 грн. Крім того, ключовим питанням даного спору є належне доведення розміру шкоди, завданої застрахованому автомобілю Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 . При визначенні розміру збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП, суд має виходити з вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу і необхідності та достатності відповідних робіт і матеріалів, а не лише з внутрішніх розрахунків страховика чи станції технічного обслуговування, яка проводила відновлювальний ремонт транспортного засобу Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 . На підтвердження розміру шкоди, заявленої до стягнення суми страхового відшкодування, позивач надав суду Акти огляду транспортного засобу від 27.09.2021 року та 11.10.2021 року, складені ОСОБА_3 та Кметь (без ініціалів). Наявність повноважень та підстав для проведення оглядів пошкоджень позивачем жодним чином не підтверджені. У вказаних актах міститься загальна фіксація пошкоджень зі згадуванням назви деталей та загальним описом виявлених дефектів. Разом з тим, акти мають виключно односторонній характер, складений працівником страховика із залученням власника ТЗ, однак без залучення відповідача чи відповідних спеціалістів, без фотофіксації пошкоджень, без детальної інформації про технічний стан автомобіля до та після ДТП, без врахування зносу деталей, пробігу чи попередніх ремонтів. Вказані документи не містить ознак висновку спеціаліста або експерта та не відповідають вимогам для визначення технічного розміру пошкоджень транспортного засобу. Крім того, позивачем надано рахунок АС Альфа страхування від 16.07.2021 року, у якому не зазначено навіть перелік деталей і матеріалів, їх вартість, а також не зазначений перелік виконаних робіт із визначенням їх вартості. Вказаний документ також є одностороннім документом позивача, не містить жодної об'єктивної технічної обґрунтованості необхідності саме таких робіт, не містить актів виконаних робіт, не підтверджує фактичний обсяг замінених деталей, не містить підписів власника транспортного засобу щодо прийняття та погодження відповідних робіт. Позивач не надав жодних документів, які б дозволили відповідачу та суду переконатися, що зазначені роботи були дійсно виконані в повному обсязі, а вартість - економічно обґрунтована та відповідала ринковим цінам. Жодного висновку автотоварознавчої або автотехнічної експертизи для встановлення розміру шкоди позивачем не надано. Незалежна експертиза, яка є ключовим доказом у спорах про розмір збитків від пошкодження транспортного засобу, позивачем не проводилася ні у 2021 році, ні на момент подання позову. Таким чином, позивач як професійний страховик, розуміючи перспективу можливих регресних вимог, не забезпечив надання та збереження належних доказів розміру шкоди, не ініціював у встановлені строки проведення незалежної експертної оцінки та не надав суду доказів, які б дозволили встановити реальну та необхідну вартість відновлення транспортного засобу. За таких обставин надані позивачем докази, самі по собі, не можуть вважатися належними, допустимими та достатніми доказами фактичного розміру шкоди, що відповідає вимогам ст.ст. 76-80, 89 ЦПК України. Сам по собі факт виплати страховиком зазначеної суми не є безумовним доказом того, що шкода у такому розмірі дійсно була завдана потерпілому, а понесені витрати були необхідними та економічно обґрунтованими. Страховик, діючи на власний розсуд у відносинах зі страхувальником, не вправі перекладати на особу, яка завдала шкоду, ризик виплати понад розмір фактичної шкоди у зв'язку із неналежним документальним підтвердження такої шкоди. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Альфа страхування», згідно поліса ЕР № 205004239, ліміт за шкоду майну становить 130 000,00 грн, франшиза 2500 грн. Виходячи з розрахунку ПрАТ «Альфа страхування» виплата страхового відшкодування, сплачена ПрАТ «Альфа страхування» за вищевказаною ДТП склала 14 026,48 грн, хоча доказів вказаного перерахування позивачем у формі банківської виписки також не долучено. Із розрахунку страхового відшкодування ПрАТ «Альфа страхування» вбачається, що страхове відшкодування в розмірі 14 026,48 грн було здійснено з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,70 та з вирахуванням франшизи 2500,00 грн. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.
09.02.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
10.02.2026 судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача.
12.02.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої вказує, що позивач на виконання свого обов'язку про страхове відшкодування визначив вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля на основі: заяви страхувальника та договору страхування, Акту огляду ТЗ від 27.09.2021 року, Акту додаткового огляду ТЗ від 11.10.2021 року, Акту виявлення прихованих пошкоджень та рахунка № 03700069 від 01.10.2021 на суму 9007,20 грн, рахунка № 3700190 від 12.10.2021 на суму 18 879,35 грн та страхових актів. На підставі даних документів здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО, що підтверджується платіжними інструкціями № 041872 від 06.10.2021 року та № 043634 від 18.10.2021 року. Тобто, загальна вартість збитків в результаті ДТП склала 27886,55 грн (9007,20+18879,35 = 27886,55). Сторони договору добровільного страхування транспортного засобу не зазначили обов'язкове проведення незалежної оцінки ТЗ. До того ж, Закон України «Про страхування», як спеціальний закон, який регулює правовідносини з добровільного страхування, не покладає на страхувальника або страховика такого обов'язку. За умовами договору страхування № 06/6772727/1046/20 від 18.11.2020 року укладеного між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_2 , страхове відшкодування було здійснено без застосування коефіцієнта фізичного зносу. В той час як, обов'язок розрахунку коефіцієнта фізичного зносу, згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на Страховика особи, яка завдала шкоду. Тобто, ПрАТ «СК «Альфа Страхування» була обмежена законом у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» у повному обсязі завданої майнової шкоди та мала виплатити страхове відшкодування без франшизи та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу. За полісом 205004239 ПрАТ «СК «Альфа Страхування» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 14026,48 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою та розрахунком страхового відшкодування ПрАТ «СК «Альфа Страхування», згідно яких страхове відшкодування в розмірі 14 026,48 грн було здійснено з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,7 та з вирахуванням франшизи 2 500,00 грн, передбаченої полісом. Крім того, позивач вважає, що висновок експерта № 316/25 судової транспортно-товарознавчої експертизи від 19.01.2026, наданий стороною відповідача є неналежним доказом, оскільки містить ряд недоліків. До висновку експерта не долучено додатків, на які експерт прямо посилається у тексті (калькуляція Audatex, фототаблиці, розрахунок вартості, таблиці пошкоджень), що унеможливлює перевірку правильності проведених розрахунків та відповідності встановлених пошкоджень обставинам ДТП, а також експертом не враховані всі пошкодження, які були зафіксовані у актах огляду та рахунках СТО. За таких умов висновок не відповідає вимогам ст. 101 ЦПК України та не може вважатися належним і допустимим доказом. Фактично надано лише текстову частину без доказової бази, що позбавляє можливості оцінити достовірність експертного дослідження. В той час, як рахунок № НОМЕР_3 від 01.10.2021 та рахунок № 3700190 від 12.10.2021 відображають реальний перелік робіт і запчастин, необхідних для відновлення автомобіля до стану, в якому ТЗ перебував до дорожньо-транспортної пригоди. Окрім того, норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про ОСЦПВ», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт. Отже, для належного та повного відшкодування шкоди необхідно враховувати саме рахунки СТО, згідно яких на виконання умов договору страхування було здійснено страхове відшкодування. Експертиза проведена без фактичного огляду транспортного засобу. Експерт не встановлював пошкодження безпосередньо, не перевіряв причинно наслідковий зв'язок з ДТП та не здійснював дефектування. За таких умов висновок ґрунтується на припущеннях та не може вважатися точним. Експерт у висновку зазначає про наявність «обґрунтованих сумнівів» щодо причинно-наслідкового зв'язку між пошкодженням заднього лівого ліхтаря та ДТП від 05.09.2021 року, у зв'язку з чим самостійно виключає даний елемент із переліку пошкоджень. У звіті експертом зазначено, що відповідно до п. 8.4 Методики, у разі виникнення у експерта-автотоварознавця сумнівів щодо причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та пошкодженнями транспортного засобу, експерту слід залучити інженерно-технічних експертів за спеціальностями 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» та 10.1 «Дослідження обставин і механізму ДТП». Проте, експерт самостійно зробив висновок про відсутність причинно наслідкового зв'язку, що виходить за межі його компетенції як автотоварознавця та є прямим порушенням п. 8.4 Методики. Крім того, пошкодження заднього лівого ліхтаря зафіксоване актом огляду транспортного засобу від 27.09.2021, складеним безпосередньо після ДТП, що є первинним доказом наявності даного пошкодження. Також, експерт у висновку зазначає, що задній бампер досліджуваного КТЗ мав попередні пошкодження та підлягав заміні ще до ДТП, у зв'язку з чим зробив висновок про відсутність збитку від цієї ДТП та виключає задній бампер із переліку пошкоджень. Такий висновок є необґрунтованим і суперечить принципам визначення матеріального збитку. Згідно акту огляду КТЗ від 11.10.2021, задній бампер дійсно мав попередні пошкодження та підлягав заміні. Водночас акт огляду від 27.09.2021 підтверджує, що внаслідок ДТП від 05.09.2021 задній бампер зазнав додаткових пошкоджень та підлягав фарбуванню. Таким чином, ДТП спричинила нові дефекти елемента, що збільшило обсяг відновлювальних робіт. До того ж, згідно рахунків СТО, бампер не був замінений, а лише проведено роботи по фарбуванню деталі. Факт наявності попередніх пошкоджень не може бути підставою для повного виключення деталі з розрахунку збитку, оскільки предметом оцінки є не загальний технічний стан деталі, а додатковий збиток, заподіяний конкретною ДТП. Експерт безпідставно ототожнив попередні пошкодження з повною відсутністю шкоди від даної події. Такий підхід суперечить принципу відшкодування фактично заподіяної шкоди. За таких обставин висновок експерта про виключення заднього бампера з переліку пошкоджень без економічного та технічного обґрунтування щодо заднього бампера є необгрунтованим. Отже, через відсутність додатків до висновку експерта, а також неврахування деяких деталей при проведенні експертизи, позивач вважає висновок експерта неналежним доказом та таким, що не відображає фактично повну вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 . Відтак просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
17.02.2026 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких остання наполягає на відмові у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
У судове засідання 26.02.2026 учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані у справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмивити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції негативного доказу для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Судом встановлено, що 25.09.2021 о 17 год. 25 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «SAAB» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Іжевській у м. Києві, під час руху заднім ходом не переконався у безпечності в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкодженнь транспортних засобів, своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 10.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 11-12).
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 29.10.2021 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу (а. с. 11-12).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити стаття 264 ЦПК України.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України, (...) постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Правовим наслідком преюдиціальності є обов'язковість до врахування певних фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Таким чином, постановою Дарницького районного суду міста Києва від 29.10.2021 у справі № 753/20741/21 встановлено вину відповідача у порушенні п. 10.9. ПДР, яке мало місце 25.09.2021 о 17:25 в м. Києві по вул. Іжевській, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
18.11.2020 між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6772727/1046/20 (далі по тексту - договір страхування). Предметом договору страхування є страхування транспортного засобу «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 6).
12.01.2025 змінено назву юридичної особи ПрАТ «СК «Провідна» на ПрАТ «Провагроінвест».
В результаті ДТП було пошкоджено застрахований транспортний засіб «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 .
Потерпіла особа звернулася до ПрАТ «СК «Провідна» з заявою про факт настання події (а.с. 13-14).
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 було проведено його огляд, про що складено Акт огляду ТЗ від 27.09.2021 (а. с. 17-18), Акт додаткового огляду ТЗ від 11.10.2021, Акт виявлення прихованих пошкоджень та отримано рахунок № НОМЕР_3 від 01.10.2021, відповідно до якого вартість ремонту ТЗ «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 складає 9 007,20 грн.
На підставі зазначених документів ПрАТ «СК «Провідна» складено страховий акт № 2300366312 на суму 9 007,20 грн (а.с. 19-20), виплату якої здійснено на рахунок СТО, що підтверджується платіжною інструкцією № 041872 від 06.10.2021 (а. с. 21).
07.10.2021 потерпілий звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про проведення додаткового огляду пошкодженого ТЗ (а. с. 22).
ПрАТ «СК «Провідна» проведено повторний огляд «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 , про що складено Акт додаткового огляду ТЗ від 11.10.2021 (а.с. 23-24), Акт виявлення прихованих пошкоджень та отримано рахунок № НОМЕР_4 від 12.10.2021, відповідно до якого вартість ремонту ТЗ «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_2 складає 18 879,35 грн.
На підставі зазначених документів ПрАТ «СК «Провідна» складено страховий акт 2 № 2300366312 на доплату суми 18 879,35 грн (а.с. 25-26), виплату якої здійснено на рахунок СТО, що підтверджується платіжною інструкцією № 043634 від 18.10.2021 (а. с. 27).
Отже, загальна сума страхового відшкодування склала 27 886,55 грн (9 007,20 + 18 879,35 = 27 886,55).
Згідно ст. 108 Закону України «Про страхування» страхувальник, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи відповідальної за заподіяної збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 993 ЦК України, до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи, що винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якої на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Альфа Страхувння» (поліс 205004239) позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу (суброгації) (а.с. 28).
За полісом 205004239 ПрАТ «СК «Альфа Страхування» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 14 026,48 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою (а.с. 29) та рахунком страхового відшкодування ПрАТ «СК «Альфа Страхування», згідно яких страхове відшкодування в розмірі 14 026,48 грн було здійснено з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,7 та з вирахуванням франшизи 2 500,00 грн, передбаченої полісом (а.с. 30-31).
Згідно ст. 9 Закон України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодувння) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).
Відповідно до висновку експерта № 316/25 судової транспортно-товарознавчої експертизи, складеного 19.01.2026 судовим експертом Коваль І. М., вартість матеріального збитку, завданого власнику Volkswagen Jetta, д. н. з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, що сталось 05.09.2021, станом на дату ДТП становить 8 204,40 грн.
Водночас позивачем заявлено розмір витрат на виплату страхового відшкодування, що складає 27 886,55 грн, при цьому страховиком відповідача за полісом покрито лише частину шкоду на суму 14 026,48 грн, то залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, складає 13 860,07 грн (27 886,55 - 14 026,48 = 13 860,07).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". (…) Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відтак, заявлені стороною позивача суми спростовуються висновком експерта №316/25 від 19.01.2026 та у повній мірі охоплюються виплаченим ПрАТ «СК «Альфа Страхування» страховим відшкодуванням.
Отже, враховуючи вищенаведене, проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, на підставі досліджених у судовому засіданні матеріалів наданих позивачем та відповідачем на обґрунтування заявлених позицій по справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в даній справі у задоволенні позовних вимог було відмовлено, судові витрати за позовом у вигляді судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: