Справа №705/2635/25
2/705/514/26
13 березня 2026 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Єщенко О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Остропольської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: Служба у справах дітей Уманської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: Служба у справах дітей Уманської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, стягнення аліментів, в якому просив встановити факт, що він самостійно виховує та утримує дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача на його користь на утримання дочки ОСОБА_4 аліменти у розмірі частини від всіх видів її доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2012 року він почав проживати однією сім'єю з ОСОБА_5 та від спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя у них не склалося, сім'я їхня розпалася. У квітні 2022 року, у зв'язку із активними бойовими діями на Донеччині, де вони на той час проживали, він разом з дітьми переїхав проживати до м. Умань. Відповідач деякий час залишалася проживати у м. Краматорськ Донецької області, а згодом разом з іншим чоловіком також переїхала до м. Умань. Наприкінці літа 2022 року відповідач забрала обох дітей та переїхала проживати до м. Гостомель Київської області, проте, на початку лютого 2023 року відповідач привезла до м. Умань дочку ОСОБА_4 та залишила її проживати з батьком, припинивши при цьому будь-яке спілкування з нею. Починаючи з лютого 2023 року дочка проживає в м. Умань разом з ним, відвідує Уманську міську гімназію № 1. Мати дівчинки самоусунулася від виховання та утримання дочки ОСОБА_4 , життям дитини займається батько, повністю її утримуючи, піклуючись про її фізичний та психологічний стан, займаючись її навчанням та вихованням, а також забезпечуючи дитину всіма необхідними побутовими речами. Встановлення факту самостійного виховання та утримання дочки ОСОБА_4 позивачу необхідно для захисту прав та інтересів дитини, отримання додаткової відпустки на дитину, оформлення соціальної допомоги на дитину, представлення одноособово інтересів дитини у відповідних установах, підприємствах, організаціях та органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, тощо. Тому з даним позовом позивач вимушений звернутися до суду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити та пояснив, що дочка ОСОБА_4 проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Матір дитини ніякої участі у її житті не бере, не підтримує її ні матеріально, ні психологічно, хоча він не перешкоджає їхньому спілкуванню.
Представник позивача адвокат Мельник О.Ф. у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник служби у справах дітей Калінчук А.М. у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки це не буде порушувати законних прав та інтересів дитини.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини її неявки суду не відомі.
Малолітня ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що їй незабаром виповниться 12 років і на даний час вона проживає разом з батьком в м. Умань. Раніше вона разом з батьком ОСОБА_7 , мамою ОСОБА_8 та братиком ОСОБА_9 проживала у м. Краматорськ Донецької області. Після початку війни вони переїхали до м. Умань, певний час вона проживала у м. Гостомель разом з мамою, братиком та іншим маминим чоловіком. Оскільки їй було некомфортно там проживати, бо той чоловік їй не подобається, то у 2023 році батько забрав її проживати до себе в м. Умань, і з того часу вони проживають удвох. На даний час вона навчається у 6 класі Уманської гімназії № 1, батько займається її вихованням, забезпечує всім необхідним. З мамою вона спілкується рідко по телефону. На її день народження мама привітала лише sms-повідомленням по телефону і лише один раз надіслала іграшки. Коштів вона не давала та не перераховувала жодного разу. Батько жодним чином не перешкоджає їхньому спілкуванню. Вона хоче спілкуватися з мамою, проте проживати з нею не бажає. З братиком ОСОБА_9 вони спілкуються щоденно за допомогою дзвінків по телефону та відео дзвінків.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні надала пояснення, з яких вбачається, що позивач ОСОБА_1 та його дочка ОСОБА_4 , як внутрішньо переміщені особи, винаймали у належному їй будинку по АДРЕСА_1 кімнату, починаючи з кінця 2023 року до літа 2025 року. Весь цей час вони проживали удвох, матері дівчинки вона не бачила жодного разу і їй не відомо, де вона проживає на даний час. Позивач приділяє дитині належну увагу, доглядає її, утримує та постійно про неї піклується.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні зазначила, що вона з позивачем перебуває у родинних стосунках, вони є двоюрідними сестрою та братом, а ОСОБА_4 приходиться їй троюрідною племінницею. Позивач із сім'єю проживав на Донеччині, а після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, він зателефонував до неї та запитав, чи можливо переїхати йому з дітьми до м. Умань, а згодом разом з дочкою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_9 він переїхав проживати в м. Умань, де вони отримали статус внутрішньо переміщених осіб. Починаючи з 2023 року, позивач та його дочка ОСОБА_4 проживають в м. Умань удвох, мати дівчинки проживає в іншому місті з іншим чоловіком, до дитини вона не приїздила. Свідок також зазначила, що вона має гарні стосунки з дівчинкою, вони часто спілкуються, дитина їй розповідала і показувала sms-повідомлення від мами, яким вона привітала її з днем народження. Дівчинку дуже хвилює той факт, що вона не потрібна матері. Жодної матеріальної допомоги від матері вона не отримувала, нею повністю піклується батько.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що вона є головою ОСББ в будинку, в якому на даний час орендує квартиру позивач ОСОБА_1 . З позивачем та його дочкою ОСОБА_4 вона знайома, а матері дівчинки не бачила жодного разу, адже вона з ними ніколи не проживала. Дитиною займається батько, приділяє їй належну увагу, оскільки дівчинка відвідує школу, завжди охайно одягнена, гарно вихована. Їй також відомо, що раніше позивач з дочкою проживали в іншому будинку у її знайомої, вона туди приходила і також там ніколи не бачила матері дівчинки.
Вислухавши учасників справи, малолітню дитину, свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків з огляду на таке.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У судовому засіданні встановлено, що у період часу з 2012 року по 2017 рік позивач ОСОБА_1 проживав однією сім'єю з відповідачем ОСОБА_2 та за час спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , батьками дитини вказані: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_5 .
У 2017 році сторони припинили спільно проживати, проте обоє займалися вихованням дітей.
У квітні 2022 року, у зв'язку із активними бойовими діями на Донеччині, де сторони на той час проживали, позивач ОСОБА_1 разом з дітьми переїхав проживати до м. Умань. Відповідач ОСОБА_2 певний час залишалася проживати у м. Краматорськ Донецької області, а згодом разом з іншим чоловіком також переїхала до м. Умань. В подальшому відповідач разом з дітьми переїхала проживати до м. Гостомель Київської області.
На початку лютого 2023 року відповідач ОСОБА_2 привезла до м. Умань дочку ОСОБА_4 та залишила проживати з позивачем ОСОБА_1 .
Відповідно до Довідки № 121, виданої головою квартального комітету № 1 Виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області 15.12.2023, та Довідки № 86, виданої головою квартального комітету № 1 Виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області 21.06.2024, ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , як внутрішньо переміщена особа та разом з ним проживає малолітня дочка ОСОБА_3 , яка перебуває на утриманні батька.
Відповідно до Довідки № 7105-5001094045 від 11.04.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Довідки № 7105-5002588795 від 20.02.2023 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Із наданої Уманською гімназією № 1 Уманської міської ради Черкаської області Довідки № 09/03-11 від 14.12.2023 вбачається, що ОСОБА_3 навчається у 4 класі Уманської гімназії № 1 Уманської міської ради Черкаської області.
Відповідно до Довідок № 99/02-06 від 20.06.2024 та № 25/02-06 від 11.02.2025, виданих Уманською гімназією № 1 Уманської міської ради Черкаської області, ОСОБА_1 бере активну участь у виховані та навчанні дитини ОСОБА_3 , він щоденно приводить її до гімназії та забирає після закінчення занять, постійно цікавиться навчанням та поведінкою дитини, має тісний контакт з класним керівником, учителями-предметниками, адміністрацію. За час навчання ОСОБА_3 в Уманській гімназії № 1 (період з 14.02.2023 по 07.06.2024) її мати - ОСОБА_5 до закладу не з'являлася, на телефонний контакт з класним керівником вийшла у кінці 2022/2023 навчального року, коли дівчинка вже закінчувала 3 клас.
Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 24.06.2024 позивач ОСОБА_1 разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 проживає у кімнаті площею 18 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , вони мають задовільні умови проживання, кімната вмебльована, дочка ОСОБА_4 має окреме спальне місце, а також місце для ігор та відпочинку. За вказаною адресою вони проживають як внутрішньо переміщені особи, проживають лише удвох, батько піклується та виховує дитину.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється СК України (ч. 2 ст. 1 СК України).
У ст. 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст. 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у ст.ст. 150, 151 СК України.
За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч. 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (ст. 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 30 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).
Таким чином з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Положеннями СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Частиною 1 ст. 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Позивач просить установити факт самостійного виховання та утримання ним дитини, а встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини, тобто відповідача.
Так, у ст. 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. Таке право мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
З огляду на зазначене вбачається наявність спору про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Саме такого висновку дійшла ВП ВС України у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.
У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За результатами судового розгляду викладені позивачем у позовній заяві доводи щодо самостійного виховання і утримання своєї дитини, на переконання суду, цілком знайшли своє підтвердження.
Із долучених до матеріалів справи і досліджених доказів судом встановлено, що починаючи із 2023 року, донька сторін проживає з батьком, тобто позивачем, який забезпечив дитині належні побутові умови і достатній рівень життя, і як наслідок, спроможний утримувати дитину.
Покази свідків та пояснення дитини є достатніми та належними, якими підтверджено, що дитина весь час перебуває з батьком (позивачем), який опікується нею.
Крім того, з пояснень малолітньої ОСОБА_3 , підстав не довіряти яким з огляду на вік і рівень розумового розвитку останньої у суду немає, вбачається, що вона виховується і утримується батьком.
Натомість суд вважає, що мати не виконує покладених на неї батьківських обов'язків стосовно своєї малолітньої дитини. Зокрема, відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться її навчанням, не забезпечує необхідного харчування, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
Чинне законодавство не містить визначення терміну «виховання», однак зі змісту положень СК України можна зробити висновок, що це багатошаровий і тривалий процес впливу батьків на свідомість дитини з метою підготовки її до самостійного життя.
Суд констатує, що короткочасне спілкування матері (відповідача) з дитиною 2014 року народження та одноразове надіслання подарунків скоріше свідчать про «байдужу та нестабільну присутність» матері в житті дитини, однак аж ніяк не можуть бути розцінені як участь у її вихованні та утриманні.
Зазначені обставини в сукупності суд розцінює як відсутність виявлення відповідачем належного піклування та як ухилення від виховання своєї дочки, що призводить до порушення законних прав та інтересів дитини.
Так, відповідно до ст.ст. 3, 4, 5, 7 СК України кожна особа має право на проживання в сім'ї; сім'я створюється, в тому числі, і на підставі кровного спорідення; держава створює пріоритет сімейного виховання дитини; дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
З огляду на викладене, беручи до уваги пріоритет інтересів дитини, суд дійшов висновку про достатність підстав для встановлення факту самостійного виховання і утримання позивачем своєї дочки.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст. 183 ЦПК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно зі ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Судом встановлено, що сторони на даний час однією сім'єю не проживають, спільна дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачем, який фактично несе витрати на її утримання.
Таким чином, з огляду на вік дитини, прожитковий мінімум для неї, обов'язок батьків забезпечувати достатнє утримання дитини, належні умови для її розвитку, навчання тощо, зважаючи на працездатний вік матері дитини, передбачений законодавством розмір аліментів, відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо позовних вимог про стягнення аліментів, суд вбачає підстави, із урахуванням фактичних обставин справи, для задоволення позову, у тому числі у частині стягнення аліментів на користь позивача на утримання дочки у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1211 грн. 20 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 76, 81, 89, 141, 258-259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Установити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , самостійно виховує і утримує малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів її доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 07.05.2025.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: Служба у справах дітей Уманської міської ради; 20301, Черкаська область, м. Умань, вул. Соборна, 1, код ЄДРПОУ 34376743.
Суддя О.І.Єщенко