Справа № 638/20878/24
Провадження № 1-кп/638/849/26
16 березня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221070001152 від 29.08.2024 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, не працюючого, розлученого, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 КК України,
В провадження Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 КК України. Обвинувальний акт внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024221070001152 від 29.08.2024.
Ухвалою суду від 04.11.2024 по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 05.11.2024 кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні прокурор звернулась до суду з клопотання про продовження обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, що продовжують існувати ризики встановлені слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на досудовому слідстві, обвинувачений може переховуватись від суду, вливати на свідків, вчиняти тиск на них з метою зміни показань або викривлення реальних обставин, вчинити інше правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник обвинуваченого просив суд не задовольняти клопотання прокурора, мотивуючи тим, ним вже наводилися підстави, якими він обґрунтовує свої заперечення, просив змінити запобіжний захід на будь-який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений у свою чергу звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш м'який, а саме на домашній арешт, обґрунтовуючи клопотання тим, що стан його здоров'я тільки погіршується, умови в камері установи - жахливі, судовий розгляд триває майже два роки і весь цей час, йому продовжують строк, наведені прокурором ризики, не підтверджені і у обвинуваченого міцні соціальні зв'язки.
Прокурор заперечував проти клопотання обвинуваченого, вказуючи на його необґрунтованість.
Захисник обвинуваченого підтримав клопотання обвинуваченого, просив суд його задовольнити.
Заслухавши клопотання прокурора та обвинуваченого, позиції учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до копії ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.09.2024р. відносно ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, як стверджує прокурор у клопотанні, встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, тим самим виправдовуючи застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк та з урахуванням того, що на території України запроваджено правовий режим воєнного стану. Поряд з цим, суд не виключає можливості нелегального перетину кордону обвинуваченим, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачуються. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду. Адже у держави наразі з об'єктивних причин через дії російської федерації відсутні можливості належним чином контролювати їх поведінку та місцезнаходження, а також державний кордон у місцях активних бойових дій.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суд бере до уваги, що інкриміновані ОСОБА_5 злочини, вчинені ним, специфіка інкримінованих злочинів, свідчить про можливість застосування впливу на свідків для зміни останніми своїх показань.
Крім того, оцінюючи можливість впливу на свідків суд враховує те, що згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_5 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.
Оцінивши неведене, суд переконується у існуванні ризику впливу на учасників кримінального провадження враховуючи, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд погоджується, з доводами прокурора у клопотанні, щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню, враховуючи правопорушення, в яких ОСОБА_5 обвинувачується.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, ризику перешкоджати кримінальному провадженню, у якому обвинувачується ОСОБА_5 .
Тобто, суд вважає реальними, обґрунтованими та такими, що не переставали існувати заявлені прокурором ризики.
Зазначені ризики виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на будь-який інший більш м'який запобіжний захід, оскільки не забезпечать їх уникнення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Зважаючи на вищевказане, суд вважає, що підстав для заміни або скасування запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у відповідному розмірі та зобов'язання виконання відповідних обов'язків, визначених ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.09.2024, на теперішній час судом не вбачається, оскільки існують ризики, наведені прокурором у клопотанні, а тому підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, судом не вбачається.
Керуючись вимогами ст.ст. 331, 369, 380 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком до 60 днів, тобто до 14 травня 2026 року, без визначення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зміну запобіжного заходу - відмовити.
На ухвалу суду протягом 5 днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1