Провадження № 22-ц/803/1928/26 Справа № 203/4727/25 Суддя у 1-й інстанції - Іваницька І. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
16 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Красвітної Т.П.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Довженко Валерій Іванович, на ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 20 жовтня 2025 року в цивільній справі номер 203/4727/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У липні 2025 року до Центрального районного суду міста Дніпразвернулась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Довженко Валерій Іванович,з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 20 жовтня 2025 рокуцивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбупередано для розгляду за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.
Із вказаним судовим рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Довженко В.І., подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 20 жовтня 2025 року про передачу справи №203/4727/25 за підсудністю та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження.
Доводами апеляційної скарги наведено, що в оскаржуваній ухвалі мають місце неправильне застосування норм процесуального права, порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини, проігноровано факт окупації території та наявна внутрішня суперечність встановлених обставин та висновків.
Позивачка та відповідач зареєстровані у м. Маріуполь, який згідно з наказом Мінреінтеграції №309 віднесений до тимчасово окупованих територій. Відповідно до п. 19 Перехідних положень ЦПК України, підсудність таких справ переноситься до визначених судів. Передача справи за місцем перебування відповідача - процесуальна містифікація, що нівелює логіку перенесеної юрисдикції.
Позивач вважає, що суд ототожнив відсутність даних у реєстрі з відсутністю реєстрації, ігноруючи обставини окупації, обмеження доступу до реєстраційних баз та надані докази.
До позовної заяви додано копію посвідки на постійне проживання позивачки на території України, яка містить відмітку про її реєстрацію в місті Маріуполі. Цей документ підтверджує факт реєстрації, навіть якщо він не відображений у ЄДДР через обмеження доступу до окупованих територій. Однак, судом надано перевагу технічній відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру про відсутність інформації щодо адреси позивачки та відповідача над офіційним документом. Суперечність відомостей щодо встановлення адрес сторін підриває обґрунтованість ухвали, оскільки ключове твердження про підсудність базується на взаємовиключних даних.
Від ОСОБА_2 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 2 статі 369 ЦПК України апеляційна скарга на вказану ухвалу суду першої інстанції підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
Відповідно до частини 13 статі 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що до Центрального районного суду міста Дніпра звернулась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Довженко Валерій Іванович, з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Місцезнаходженням відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до відомостей ЄІБД ВПО є: АДРЕСА_1 .(а.с. 25), що відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Галицького районного суду м. Львова.
Передаючи справу за підсудністю на розгляд Галицького районного суду м. Львова, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки місцезнаходженням відповідача є м. Львів, Галицький район, пл. Святого Теодора, буд. 29, тому ця справа не підсудна Центральному районному суду міста Дніпра.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За загальним правилом, передбаченим положеннями статті 27 ЦПК України, позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
Стаття 28 ЦПК України унормовує альтернативну підсудність справ за вибором позивача. Зокрема, частиною 2 цієї статті встановлено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 16 ст. 28 ЦПК України).
Із системного аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що, не виключаючи можливість для позивача звернутися до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), альтернативна підсудність надає йому можливість також звернутися до іншого суду з відповідним позовом, тобто встановлює альтернативу можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
Судом встановлено, що до Центрального районного суду міста Дніпра звернулась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Довженко Валерій Іванович, з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
З позовної заяви вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , звернувшись до Центрального районного суду міста Дніпра з позовом про розірвання шлюбу, посилалась на те, що від даного шлюбу народилась неповнолітня дитина - донька ОСОБА_3 , яка мешкає разом з ОСОБА_1 , позивачка та відповідач зареєстровані в Кальміуському районі міста Маріуполя Донецької області, як адресу позивачку зазначено АДРЕСА_2 (а.с. 1-3).
Відповідно до посвідки на постійне проживання серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в місті Маріуполь Донецької області (а.с. 13).
За таких обставин, виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про направлення справи на розгляд до Галицького районного суду м. Львова, оскільки право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для її скасування з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У даному випадку для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Довженко Валерій Іванович,- задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 20 жовтня 2025 року- скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді :