Провадження № 33/803/735/26 Справа № 175/19107/25 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
04 березня 2026 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю захисника Васильченко Г. І., апеляційну скаргу захисника Васильченко Г. І. на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2026 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних доходів громадян, що становить 48 000 гривень, в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років та без оплатного вилученням транспортного засобу, стягнуто судовий збір у сумі 665, 60 грн., -
Згідно із оскарженою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 21 жовтня 2025 року о 10:50 год. в с. Любимівка по вул. Красна, 36 керував транспортним засобом марки «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а також у найближчому закладі охорони здоров'я, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 21 жовтня 2025 року о 10:50 год в с. Любимівка по вул. Красна, 36 керував транспортним засобом марки «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортом засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 (А) Правил дорожнього руху. Порушення вчинене особою, яка протягом року піддавалась стягненню за ст. 126 КУпАП. За даним фактом відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Також ОСОБА_1 21 жовтня 2025 року о 10:50 год в с. Любимівка по вул. Красна, 36 керуючи транспортним засобом марки «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 , під час виконання обгону не вибрав безпечного інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду. При даній ДТП автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Васильченко Г. І. просить поновити строк апеляційного оскарження. Зупинити розгляд справи про адміністративне правопорушення за ст. 124, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП до звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Оскаржену постанову скасувати та винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних доходів громадян, що становить 48 000 гривень в дохід держави, без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилученням транспортного засобу.
В обгрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вказує, що вона отримала копію постанови 21.01.2026 року та вважає, що причина пропуску строку є поважною.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, зазначає, що ОСОБА_1 визнає свою вину у повному обсязі у вчиненні адміністративного правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, і погоджується сплатити призначений штраф, проте право керування транспортним засобом йому необхідне для продовження проходження військової служби в лавах ЗСУ та подальшого захисту нас від збройної агресії рф проти України, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем і перебуває на посаді стрільця-зенітника, тобто військовослужбовця, який спеціалізується на виявленні, розпізнаванні, супроводі та знищенні повітряних цілей за допомогою засобів протиповітряної оборони. Для того, аби виконувати бойові завдання, йому треба добиратись до місця дислокації, розташування засобів протиповітряної оборони, щоб надалі знищувати повітряні цілі.
Крім того вказує, що у ОСОБА_1 відсутнє право керування транспортним засобом, тобто водійське посвідчення він не отримував.
Також вказує, що ОСОБА_1 хоче прийняти участь у розгляді справи, але не має можливості з незалежних від нього об'єктивних причин, так як він є військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних силах України на посаді стрільця-зенітника та відповідно захищає нашу державу від військової агресії рф, тому вважає, що справу не можливо розглянути за його відсутності з метою дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника Васильченко Г. І., яка підтримала апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та просила її задовольнити; вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.
Вирішуючи клопотання захисника про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його задовольнити, оскільки матеріалами справи не спростовується те, що копію постанови захисник отримала лише 21.01.2026 року. Відтак, з метою забезпечення доступу до правосуддя та права на апеляційне оскарження судового рішення вказаний строк підлягає поновленню.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті оскарженої постанови, апеляційний суд зважає на те, що відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Висновки суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин вчинення адміністративного правопорушення, доведеності вини ОСОБА_1 , правильності кваліфікації його дій за ст. 124 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП в апеляційному порядку не оспорюються, у зв'язку із чим постанова районного суду у цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Щодо вимоги захисника про зупинення розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 124, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП до звільнення ОСОБА_1 з військової служби, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.
Так, у КУпАП відсутня норма, яка б передбачала підстави для зупинення судового провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ст. 126, ст. 130 КУпАП.
Суд вважає, що в даному випадку може бути застосована аналогія найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права, що містить спеціальну норму, якою врегульований порядок зупинення розгляду кримінального провадження у разі призову обвинуваченого для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.
Так, відповідно до положень ст. 355 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Дана процедура застосовується у зв'язку з тим, що правовий статус обвинуваченого передбачає більш ширше коло обмежень, що покладаються на особу, в тому числі обмеження щодо подання документів, перебування в певній місцевості, тощо. Дані обов'язки унеможливлюють перебування обвинуваченого одночасно на військовій службі та виконання покладених на нього обов'язків.
Разом з тим, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не надала доказів на підтвердження вищевказаних обмежень, а саме, що вона позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи чи брати учать в режимі відеоконференції, з урахуванням участі у справі захисника, який представляє інтереси ОСОБА_1 .
Більше того, за змістом ст. 355 КПК України її положення застосовуються у разі, якщо особа, яка має статус обвинуваченого у кримінальному провадженні, призвана для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Натомість ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, вже перебуваючи у статусі військовослужбовця, що не є тотожним та виключає застосування у даному випадку положень вказаної норми за аналогією закону.
Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП обов'язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, не передбачена, як не є безумовно обов'язковою і її участь в апеляційному провадженні згідно із ч. 6 ст. 294 КУпАП.
Аналізуючи доводи апелянта про надмірну суворість застосованого до правопорушника адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає, що вони є необгрунтованими з огляду на наступне.
Так, згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Як вбачається з оскарженого рішення та наявних матеріалів провадження, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції, враховуючи санкцію ч. 5 ст. 126 КУпАП, що є більш серйозним правопорушенням з числа ним вчинених, характер вчинених адміністративних правопорушень, особу правопорушника, який декілька разів притягався до адміністративної відповідальності, відсутність заперечень щодо обставин, зазначених у протоколах, прийшов до висновку про накладення адміністративного стягнення за більш тяжке правопорушення, у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних доходів громадян, що становить 48 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років та без оплатного вилученням транспортного засобу, з чим погоджується апеляційний суд.
Доводи захисника щодо того, що право керування транспортним засобом необхідне ОСОБА_1 для продовження проходження військової служби в лавах ЗСУ, з огляду на те, що він є діючим військовослужбовцем і право керування йому необхідне для виконання бойових завдань, не є підставою для незастосування адміністративного стягнення, яке прямо передбачено санкцією частини статті закону про адміністративну відповідальність, яка інкримінується ОСОБА_1 , та є обов'язковим, тобто підлягає безумовному застосуванню.
Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Разом із цим, під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України “ Про судовий збір» він, як військовослужбовець під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється від сплати судового збору, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом виключення з постанови суду першої інстанції посилання про стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 665 гривень 60 копійок, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Строк апеляційного оскарження - поновити.
Апеляційну скаргу захисника Васильченко Г. І. - задовольнити частково.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, - змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови висновок про стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 665 гривень 60 копійок, та звільнити останнього від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України “ Про судовий збір», в решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця