Провадження № 11-сс/803/366/26 Справа № 203/6934/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
представника третьої особи, щодо майна ОСОБА_6 (приймає участь
якої вирішується питання про арешт в режимі відеоконференції),
представника третьої особи, щодо майна
якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 та представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 30 січня 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42025040000000061,
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 30 січня 2026 року задоволено частково клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №42025040000000061 від 19.02.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,3 статті 307, ч. 2 ст. 310, ч. 1 ст. 309 КК України, зокрема, накладено арешт на мобільний телефон iPhone 12, білого кольору (протокол обшуку від 22.01.2026 року, проведений за адресою знаходження робочого місця ОСОБА_8 кабінету №8 в будівлі відділення поліції №6 Кам?янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області: Дніпропетровська область, Кам'янський район, селище Кринички, вулиця Центральна, будинок №5); мобільний телефон Xiaomi Redmi 13 (протокол обшуку від 22.01.2026 року, проведений за адресою знаходження робочого місця ОСОБА_9 кабінету №104 в будівлі відділення поліції №6 Кам?янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області: Дніпропетровська область, Кам?янський район, селище Кринички, вулиця Центральна, будинок №5).
У ході судового розгляду клопотання прокурора про арешт майна слідчим суддею була встановлена наявність визначених КПК України підстав для часткового задоволення клопотання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Прокурором доведено, з огляду на вимоги ст. ст. 98, 167 КПК України, що вилучене у ході проведеного обшуку майно має ознаки речових доказів та може мати зв?язок з предметом кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 статті 307, частини 2 статті 310, частини 1 статті 309 КК України, а також є достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статтях 98, 167 КПК України, бо могли бути використані як засоби вчинення кримінальних правопорушень, зберегли на собі їх сліди, призначалися (використовувалися) для винагороди за вчинення кримінального правопорушення, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них.
Не погоджуючись з цим рішенням слідчого судді, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, а саме: мобільного телефону iPhone 12 білого кольору, який було вилучено під час обшуку, проведеного 22.01.2026 року за адресою знаходження робочого місця ОСОБА_8 кабінету №8 в будівлі відділення поліції №6 Кам?янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області: Дніпропетровська область, Кам?янський район, селище Кринички, вулиця Центральна, будинок №5 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у клопотанні про накладення арешту в зазначеній вище частині.
Зазначає, що ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на майно, а саме мобільного телефону iPhone 12 білого кольору постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зауважує, що прокурором не було визначено конкретної мети вилучення
мобільного телефону ОСОБА_8 .
Ухвала слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 30.01.2026 року у справі 203/6934/25 не містить конкретного визначення вищевказаного мобільного телефона, а лише загальне, родове поняття - електронного носія інформації. Тобто, вищевказаною ухвалою не надано дозволу на відшукання та вилучення належного мобільного телефона «IPhone - 12» білого кольору з сім - картою НОМЕР_1 , внаслідок чого останній є тимчасово вилученим майном.
Звертає увагу на грубі порушення кримінального процесуального
законодавства, які були допущені під час проведення обшуку та тимчасового вилучення належного ОСОБА_8 майна, а саме: не роз?яснені ст. 11, 13 та 15 КПК України; не роз?яснено право на професійну правничу допомогу, гарантоване ст. 59 Конституції України; не роз?яснено вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій, передбачені ст. 223 КПК України та порядок проведення обшуку, визначений 234 - 236 КПК України, що підтверджується відеозаписом ходу проведення обшуку, який є додатком до протоколу обшуку від 22.01.2026 року.
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу якою скасувати арешт на тимчасове вилучене майно - мобільний телефон Xiaomi Redmi 13.
Вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства України і відтак, має бути скасоване.
Посилається на те, що:
-не дотримано строки, передбачені чинним законодавством для розгляду клопотання про арешт майна. При ознайомленні з матеріалами клопотання про арешт тимчасово вилученого майна було встановлено, що клопотання з додатками надійшло 26.01.2026 року, однак розглянуто лише 30.01.2026 року;
-неправильне застосування передбачених законом підстав для арешту майна полягає в тому, що ухвала слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 30.12.2025 року не містить конкретного визначення вищезазначеного телефону, належного ОСОБА_9 на праві приватної власності, а лише загальне, родове поняття - електронного носія інформації;
-не обгрунтована мета арешту на майно, оскільки ані в клопотанні прокурора, ані в ухвалі слідчого судді не вказано, що вилучений у ОСОБА_9 мобільний телефон має ознаки речових доказів, тобто є знаряддям вчинення кримінального правопорушення;
-у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_9 має статус свідка, тому накладення арешту на його особисте майно - мобільний телефон, порушує право на таємницю листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції;
-невідповідність особи, в якої вилучили майно, адже в обгрунтування клопотання про надання дозволу на проведення обшуку в тексті ухвали про надання дозволу на проведення обшуку вказано, що надано дозвіл на проведення обшуку у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як дата народження ОСОБА_9 - 04.05.1994 рік.
Заслухавши суддю-доповідача, думку представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 та представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Як вбачається з наданих матеріалів до клопотання про арешт майна, що у провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, перебуває кримінальне провадження №42025040000000061 від 19.02.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 307, ч.2 ст. 310, ч. 1 ст. 309 КК України.
22.01.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 30.12.2025 року проведено обшуки.
Постановою прокурора від 22 січня 2026 року вилучені речі, зокрема, мобільні телефони iPhone 12, білого кольору та Xiaomi Redmi 13 в ході обшуку в кабінеті №8, та №104 в будівлі відділення поліції №6 Кам?янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42025040000000061 від 19.02.2025 року.
З урахуванням наведеного, щодо майна, на яке рішенням слідчого судді було накладено арешт, є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98, 167 КПК України щодо речового доказу, а тому арешт на це майно був накладений з дотриманням вимог закону, і доводи апеляційної скарги такого висновку колегії суддів не спростовують.
Доводи апелянта про те, що прокурором не було визначено конкретної мети вилучення мобільного телефону, є безпідставними.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та змісту клопотання прокурора про накладення арешту на майно, метою застосування арешту було забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, що прямо передбачено положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України. Слідчий суддя обґрунтовано встановив, що вилучені речі відповідають критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.
Твердження представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт про те, що в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку не містилось конкретних визначень вищевказаних телефонів, належних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а зазначено лише загальне поняття електронних носіїв інформації, а також доводи про те, що у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_9 має статус свідка, тому накладення арешту на його особисте майно порушує право на таємницю листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції спростовуються тим, що відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень кримінального процесуального законодавства під час проведення обшуку допускається відшукання та вилучення електронних носіїв інформації, які можуть містити відомості, що мають доказове значення у кримінальному провадженні. Зазначення у судовому рішенні категорії «електронні носії інформації» охоплює, зокрема, і мобільні телефони як технічні пристрої, призначені для зберігання та передачі інформації.
Посилання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на порушення під час проведення обшуку, зокрема нероз'яснення прав, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, не можуть бути предметом перевірки під час розгляду клопотання про арешт майна. Такі доводи фактично стосуються порядку проведення слідчої (розшукової) дії та оцінки допустимості доказів, що підлягає перевірці судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи щодо недотримання строків, передбачених чинним законодавством для розгляду клопотання про арешт, не є підставою для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна, які визначені в ч. 1 ст. 137 КПК України та мають вичерпний перелік.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності дати народження ОСОБА_9 , зазначеної в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, не свідчать про незаконність проведення обшуку або подальшого арешту майна, оскільки такі розбіжності носять технічний характер та не впливають на ідентифікацію особи та місця проведення слідчої дії. Така технічна описка не змінює змісту судового рішення, не впливає на його законність та не може бути підставою для визначення проведеного обшуку незаконним.
З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення апеляційних скарг на цьому етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 310, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги представників третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 30 січня 2026 року - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 30 січня 2026 року про арешт майна - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4