Справа № 761/1858/26
Провадження № 1-кс/761/2514/2026
12 березня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , її представника ОСОБА_5 , представника власника майнпа ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_7 , яке погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024000000001119 від 28.11.2024, -
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання про накладення арешту на майно.
В обґрунтування клопотання вказано, що 1 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000001119 від 28.11.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Під час досудового розслідування серед іншого досліджуються обставини можливого вчинення ОСОБА_8 , за попередньою змовою групою осіб із невстановленими особами, пособництва державі-агресору.
20.01.2026 ОСОБА_8 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Прокурор зазначає, що протиправна діяльність, у тому числі, здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим 20.01.2026 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.12.2025 проведено обшук за вказаною адресою, де фактично проживає ОСОБА_8 , під час якого виявлено та вилучено купюри схожі на грошові кошти: номіналом 50 Євро в кількості 200 шт., номіналом 100 Євро в кількості 31 шт., номіналом 200 Євро в кількості 2 шт.; номіналом 100 доларів США в кількості 241 шт.
Належність грошових коштів ОСОБА_8 підтверджується тим, що вони вилучені за його місцем проживання та належить йому на праві власності, де на час обшуку перебувала його дружина ОСОБА_4 .
Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання, в тому числі, у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому накладення арешту на майно, яке належить останньому на праві власності, прокурор просив накласти арешт на вилучені під час обшуку грошові кошти.
У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити.
ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що тривалий час не проживає з ОСОБА_8 , їй невідома його діяльність, а вилучені кошти є її особистими збереженнями, а тому не мають до нього жодного відношення. ОСОБА_8 з її слів, у 2024 році, в обин із днів зібрав свої речі та похав у невідомому напрямку, залишивши її з трьома дітьми. При цьому, ОСОБА_4 зазначила, що працівники СБУ фактично залишили її з трьома дітьми без засобів для існування, влучивши всі кошти.
Представник ОСОБА_4 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання оскільки вилучені кошти є її особистими збереженнями, отримані в позику, на підтвердження чого надав відповідні розписки.
Представник ОСОБА_8 вказала, що він виїхав за межі території України, тривалий час не спілкується з дружиною, а тому відсутні правові підстави для накладення арешту на вилучені у ОСОБА_4 грошові кошти.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, заслухавши учасників, дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що 1 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000001119 від 28.11.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
20.01.2026 ОСОБА_8 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
20.01.2026 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.12.2025 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено купюри схожі на грошові кошти: номіналом 50 Євро в кількості 200 шт., номіналом 100 Євро в кількості 31 шт., номіналом 200 Євро в кількості 2 шт.; номіналом 100 доларів США в кількості 241 шт.
За змістом ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, у клопотанні вказується про необхідність накладення арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання, в тому числі, у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому накладення арешту на майно, яке належить останньому на праві власності, є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, з метою конфіскації майна як виду покарання.
Поряд з цим, наданими суду матеріалами жодним чином не підтверджується факт того, що вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме грошові кошти, належать підозрюваному ОСОБА_8 .
Так, у клопотанні вказано, що ОСОБА_8 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, вказане твердження спростовується матеріалами, які додані до клопотання про арешт майна, а саме відповідями заступника начальника 3 управління Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії тероризму від 24.10.2025 (а.с. 181) та від 20.01.2026 (а.с. 182), якими було повідомлено начальника 1 відділу 4 управління ГСУ СБ України про те, що ОСОБА_8 проживає за кордоном, адреса проживання не відома, згідно даних ДПС України 20.07.2024 перетнув державний кордон України (у напрямку - виїзд).
Посилання на те, що вилучені грошові кошти належать підозрюваному на праві спільної сумісної власності подружжя не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки до клопотання не долученого жодного доказу набуття вилучених грошових коштів саме у період перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_8 за час шлюбу. Крім того, прокурором у судовому засіданні не надано доказів, які б спростовували позицію ОСОБА_4 про відсутність будь яких контактів останньої з підозрюваним ОСОБА_8 після його виїзду за межі України.
Зважаючи на відсутність доказів того, що майно, про арешт якого слідчий просить у своєму клопотанні, на правових підставах належить підозрюваному ОСОБА_8 , слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення даного клопотання та накладення арешту на вилучені грошові кошти з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
З огляду на наведене, враховуючи, що прокурором не надано достатньої кількості доказів необхідності накладення арешту на майно, суд не вбачає достатніми та обґрунтованими підстави для задоволення клопотання.
У порядку п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно, на яке відмовлено в накладенні арешту, підлягає негайному поверненню власнику.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_7 , яке погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024000000001119 від 28.11.2024 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1