Справа № 761/3333/26
Провадження №1-кп/761/3171/2026
іменем України
04 березня 2026 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026100100000087, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2026, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кагарлик Біляївського району Одеської області, українця, громадянина України, із неповною вищою освітою, військовослужбовця, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-24.10.2023 вироком Суворовського районного суду м. Одеси за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі; 13.06.2024 звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, на невідбутий строк покарання 06 (шість) років 04 (чотири) місяці 19 (дев'ятнадцять) днів для проходження військової служби за контрактом;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
установив:
30.01.2026 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 надійшов (вхід. № 9377) обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026100100000087, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2026, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 761/3333/26 між суддями від 02.02.2026 головуючим суддею у справі визначено ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 03.02.2026 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання по розгляду обвинувального акту.
Надалі ухвалою суду від 18.02.2026 призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні.
Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше судимий 24.10.2023 Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 4 ст. 186 КК України, до покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі, звільнившись 13.06.2024 умовно-достроково з місць позбавлення волі на не відбутий строк 6 років 4 місяці 19 днів для проходження військової служби за контрактом, на шлях виправлення не став та 12.01.2026 приблизно об 11 год 00 хв, перебуваючи у магазині «Sinsay», що належить ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП») за адресою: місто Київ, пл. Галицька, буд. 3, у порушення вимог ст. ст. 41, 68, 92 Конституції України, ст. ст. 178, 328 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи повторно, з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, під виглядом добросовісного покупця, шляхом вільного доступу взяв зі стелажу труси чоловічі артикул 214GW-99X-L вартістю без ПДВ 719 грн. 20 коп., труси чоловічі артикул 214GW-99X-М вартістю без ПДВ 719 грн. 20 коп., труси чоловічі артикул 712EL-MLC-L вартістю без ПДВ 191 грн. 20 коп., штани чоловічі 154EV-79X-34 вартістю без ПДВ 479 грн. 20 коп., штани чоловічі 154EV-80X-34 вартістю без ПДВ 479 грн. 20 коп., штани чоловічі 153EV-84X-34 вартістю без ПДВ 527 грн. 20 коп., штани чоловічі 452FB-90J-28 вартістю без ПДВ 799 грн. 20 коп., штани чоловічі 260HR-02J-34 вартістю без ПДВ 599 грн. 20 коп., помістив їх до своєї сумки яку тримав в руках та рюкзака, який був одягнений у нього на плечах, пройшов касу та антикрадіжкі рамки, де був викритий працівниками магазину, і не зважаючи на їх вимоги повернути товар, разом з викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення, маючи початкову можливість розпорядитися ним як власним, чим спричинив ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛІІ» майнової шкоди на загальну суму 4 513,6 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив грабіж, повторно, в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та зазначив, що дійсно, за вказаних в обвинувальних актах обставинах, він вчинив вищезазначене кримінальне правопорушення.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 , зокрема заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються, є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Після роз'яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому стороною обвинувачення кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальних актах, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів.
Суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості, доступу до правосуддя та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків в розумні строки, аналізуючи та оцінюючи в сукупності всі докази, що досліджені у судовому засіданні, приходить до висновку, що у вищезазначеному діянні обвинуваченого ОСОБА_3 наявний склад кримінального правопорушення та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно приписів ст. 12 КК України, відповідно є тяжким злочином (ч. 4 ст. 186 КК України);
- особу винного, який на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, є раніше судимою особою, який умовно-достроково звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, на невідбутий строк покарання 06 (шість) років 04 (чотири) місяці 19 (дев'ятнадцять) днів для проходження військової служби за контрактом;
- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 .
Щире каяття обвинуваченого полягає у визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо подій кримінального правопорушення, у тому числі його час, місце та спосіб вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, проявив готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України суд не знаходить.
При призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час та після вчинення злочинних дій.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі викладеного, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 та кримінального провадження, суд вважає за пропорційне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 24.10.2023, та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 1 (один) місяць.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, це покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання обвинуваченому ОСОБА_3 перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненим порушенням.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
З огляду на відповідне клопотання прокурора, а також з урахуванням обставин кримінального провадження та висновків суду, щодо виду та розміру призначеного покарання, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Також, згідно з ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Відповідно до протоколу затримання особи від 12.01.2026 та ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.01.2026 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк його покарання строк попереднього ув'язнення, а саме за період з 12.01.2026 по 03.03.2026, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Керуючись статтями 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 24.10.2023, та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років та 1 (один) місяць.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту проголошення вироку, а саме з 04 березня 2026 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк покарання попереднє ув'язнення за період з 12 січня 2026 року по 03 березня 2026 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
- штани, вішаки, упаковки із спідньої білизни - залишити у володінні власника майна;
- сумку з особистими речами - повернути власнику;
- DVD-R диск - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1