Справа № 629/1823/26
Номер провадження 1-кс/629/365/26
12 березня 2026 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши заяву судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_3 про самовідвід, суд, -
встановив:
10.03.2026 суддя ОСОБА_3 подав заяву про самовідвід по кримінальному провадженню справа №629/1823/26, провадження №1-кп/629/189/26, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.367 ч.2 КК України. Заяву мотивує тим, що в ході розгляду матеріалів ним було встановлено, що обвинувачення стосується ОСОБА_4 з якою він тривалий час підтримує добрі, дружні стосунки та її невісткою ОСОБА_5 , яка працювала в Лозівському міськрайонному суді Харківської області в 2011 -2014 роках.
Суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_3 був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань та пояснень від нього не надходило.
Суд вважає можливим розглянути заяву про самовідвід за відсутності учасників судового провадження.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
В провадженні судді ОСОБА_3 перебуває кримінальна справа №629/1823/26, провадження №1-кп/629/189/26, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.367 ч.2 КК України.
Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, в тому числі принципам змагальності сторін, диспозитивності та розумності строків.
Згідно з вимогами ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки судді, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання своїх обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.81 КПК України, при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів судового процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення спору.
Як зазначено у Постанові Верховного суду від 22 жовтня 2019 року (справа №311/3428/18), для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень. При цьому наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Підстави для відводу судді викладенні у статті 75 КПК України.
Відповідно до ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно ст.80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно п.п.49,50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Об'єктивний критерій визначає, чи дотримався суддя достатніх гарантій, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо цього критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумніву неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але невирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно виправданим. Про це йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07).
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див.вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland), пункт 43).
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v.Austria) від 24 лютого 1993 року, п.п.27,28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland), №33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див.рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v.United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38).
Відповідно до ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.
Суд зазначає, що обґрунтування, наведені суддею ОСОБА_3 в заяві про самовідвід, не можуть розцінюватись як підстава для відводу судді по справі, оскільки вони не містять обставин, що викликають сумнів у його неупередженості та об'єктивності при розгляді зазначеного кримінального провадження.
Враховуючи вищезазначене, у тому числі й те, що на підтвердження заяви про самовідвід не надано жодного доказу упередженості чи зацікавленості судді ОСОБА_3 у розгляді кримінального провадження, приходжу до висновку, що заява про самовідвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.75,76,81 КПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні заяви судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_3 про самовідвід у справі №629/1823/26 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_6