Справа № 186/583/26
Провадження № 1-кс/0186/64/26
"16" березня 2026 р. м.Шахтарське.
Слідчий суддя Шахтарського міського суду Дніпропетровської області - ОСОБА_1 ,
секретар - ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041380000135 від 14 березня 2026 року по ч.4 ст.296 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Вінниця, громадянина України, освіта середня спеціальна, неодруженого, військовослужбовця на посаді номера обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра неперебуваючого, несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,
16 березня 2026 року слідчий СВ ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся до слідчого судді Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного - ОСОБА_6 , внесеним в рамках кримінального провадження №12026041380000135 від 14 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Згідно клопотання слідчого, ОСОБА_6 підозрюється в тому, що він, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаді номера обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , 14 березня 2026 року приблизно о 17:30 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля відділення № 1 ТОВ «Нова пошта» по вул. Шкільній, 25 у м. Шахтарському, Синельниківського району, Дніпропетровської області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виникшого злочинного наміру на вчинення грубого порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, реалізуючи задумане, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, прагнучи показати своє явне нехтування до існуючих у суспільстві правил поведінки та норм моралі, проявляючи особливу зухвалість, демонструючи свою явну перевагу над ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , схопив лівою рукою за шию ОСОБА_7 , погрожуючи останньому застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень - ножа, при цьому висловлювався в бік ОСОБА_7 та оточуючих брутальною лайкою, розмахував руками та наносив удари кулаками по вхідних дверях відділення № 1 ТОВ «Нова пошта», чим тимчасово припинив роботу громадського закладу.
Вказані дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ознаками ч.4 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
На думку слідчого, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Підставою для внесення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало те, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають у тому, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного, у разі не обрання йому запобіжного заходу.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий обґрунтовує тим, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки характер та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється останній, а також навички поводження з бойовими припасами та вогнепальною зброєю свідчать про підвищену небезпеку останнього. В тому числі, є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі, проти життя та здоров'я особи, про що свідчить очевидна психологічна спроможність підозрюваного вільно, виключно за своїм бажанням, без розумної причини самозахисту, чи виконання державного або громадського обов'язку застосувати насильство відносно інших осіб.
У зв'язку з викладеним, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як обрання більш м'якого запобіжного заходу не дає можливості запобігти вищевказаним ризикам.
Просить обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання, просили його задовільнити.
Підозрюваний проти клопотання заперечував, зазначив, що не мав наміру вчиняти такі дії, щиро розкаюється, шкодує, просить направити на службу, зобов'язується виконувати свої службові обов'язки та накази, переховуватися не буде, зобов'язується з'являтися за першою вимогою.
Захисник з клопотанням не згідний, вважає, що ризики не доведені, підозрюваний раніше не судимий, обізнаний за кримінальну відповідальність за дезертирство та самовільне залишення військової частини, не втече, просив обрати підозрюваному заставу в мінімальному розмірі або домашній арешт за місцем розташування військової частини НОМЕР_1 .
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшла до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходжу з того, що в силу вимог ст.ст.177 та 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання та наявність в нього постійного місця роботи або навчання; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий, прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст.5, а саме: захисту особи від свавілля.
У п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа, вірогідно, вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
До клопотання додано та слідчим суддею досліджено матеріали, якими обґрунтовується підозра та заявлені слідчим ризики, зокрема:
-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12026041380000135 від 14 березня 2026 року по ч.4 ст.296 КК України, згідно якого зареєстровано факт вчинення хуліганських дій 14 березня 2026 року;
-рапорт про реєстрацію повідомлення про кримінальне правопорушення, згідно якого 14 березня 2026 року о 17:41 годині надійшло повідомлення про те, що на «Новій пошті» п'яний, неадекватний військовий виламав двері і кидався з ножем на співробітників, ледве не зарізав одного з них, кричить на всю вулицю, що зараз візьме автомат і всіх постріляє;
- протокол від 14 березня 2026 року про прийняття заяви ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення;
- протоколи допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 від 14 березня 2026 року;
- протоколи пред'явлення свідкам ОСОБА_8 , ОСОБА_7 особи для впізнання за фотознімками від 14 березня 2026 року;
- заяву ОСОБА_11 від 14 березня 2026 року про надання для огляду кишенькового ножа, який був добровільно виданий ОСОБА_6 представникам тимчасової військової комендатури;
- протокол огляду розкладного ножа від 14 березня 2026 року;
- копію військового квитка ОСОБА_6 ;
- протокол затримання ОСОБА_6 від 14 березня 2026 року, згідно якого він затриманий у порядку ст.208 КПК України 14 березня 2026 року, час фактичного затримання 20 годин 20 хвилин;
- протокол перегляду відеозаписів з камер відеоспостереження відділення № 1 ТОВ «Нова пошта» від 15 березня 2026 року;
- службову характеристику на ОСОБА_6 ;
- повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, від 15 березня 2026 року.
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.4 ст.296 ККУкраїни.
З огляду на викладене, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.296 ККУкраїни, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
На переконання слідчого судді, ці докази є належними та достатніми на цій стадії провадження для прийняття рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу.
Що стосується встановлених слідчим ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, то останні є такими, що об'єктивно існують.
Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки характер та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється останній, а також навички поводження з бойовими припасами та вогнепальною зброєю свідчать про підвищену небезпеку останнього. В тому числі, є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі, проти життя та здоров'я особи, про що свідчить очевидна психологічна спроможність підозрюваного вільно, виключно за своїм бажанням, без розумної причини самозахисту, чи виконання державного або громадського обов'язку застосувати насильство відносно інших осіб.
Повідомлення про підозру вручене підозрюваному 15 березня 2026 року.
Відповідно до ст.178 КПК України враховую вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_6 , тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, обставини його вчинення, покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим, а також особу підозрюваного, який несудимий, непрацездатних осіб на утриманні не має, неодружений.
З урахуванням наведених обставин, приходжу до висновку про те, що ризики переховування від органів досудового розслідування, вчинення інших кримінальних правопорушень, є реальними.
Оцінюючи вищевказані обставини, також зважаю на практику ЄСПЛ, зокрема, в частині того, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З огляду на викладене, доводи сторони обвинувачення щодо наявності заявлених ризиків та неможливості запобігти їм шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є обґрунтованими, належними та підтверджуються матеріалами клопотання.
Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу, як особисте зобов'язання.
Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов'язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу, як особиста порука не виявляється можливим.
Передбачений ст.181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Беручи до уваги наведені вище обставини, а саме те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вважаю, за неможливе застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Розмір застави відповідно до ч.3 ст.183 КПК України не визначається, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у злочині, вчиненому з погрозою застосування насильства.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.
Враховуючи характеризуючі дані підозрюваного, те, що він обґрунтовано підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.296КК України, несудимий, неодружений, непрацездатних осіб на утриманні не має, перебуваючи на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, вважаю за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, в межах строку досудового розслідування даного кримінального провадження.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 176-184, 186, 187, 193, 194, 196, 197, 309, 369-372, 376 КПК України, - слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області по кримінальному провадженню, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041380000135 від 14 березня 2026 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовільнити.
Обрати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.
Строк запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою рахувати з 20 години 20 хвилин 14 березня 2026 року по 20 годину 20 хвилин 12 травня 2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Ухвала оголошена, копію ухвали отримав «16» березня 2026 року о «_____» годині «____» хвилин.
__________________ ОСОБА_6 .