Єдиний унікальний номер 205/1901/26
Провадження № 1-кп/205/649/26
16 березня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62026170030000911 від 13.01.2026 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпропетровськ, маючий середню освіту, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат за мобілізацією, курсант 2 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, на утриманні малолітніх дітей та осіб з вадами не має, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 12.04.2022 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 407 КК України до 4 років позбавлення волі;
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності, України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
У зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/ 2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 212-IX в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб - до 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року введений воєнний стан, який неодноразово продовжений, а востаннє - Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 20.10.2025 р. № 793/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України « Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.10.2025 р. № 4643- IX. - до 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року.
Відповідно до витягу з наказу № 258 від 10.09.2025 Командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 з 10.09.2025 зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Отже, солдат ОСОБА_3 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про особливості несення військової служби під час дії воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно ст. 14 Статуту -- із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг; виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями , інструкціями тощо.
Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна. А стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов'язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
За приписами ст. ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.її. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_6 достовірно знаючи свої обов'язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_3 , діючи умисно, незаконно, припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, та діючи з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, діючи всупереч інтересам служби, під час проходження військової служби, 13.09.2025 року, близько 08 години 40 хвилин, не з'явився вчасно на службу без поважних причин, а саме на ешелон в районі станції Шевченково, Черкаської області під час переміщення особового складу 2 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 до тимчасового місця дислокації АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), звідки прибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутнім на військовій службі до 27.01.2026 року, до моменту його виявлення співробітниками поліції за адресою: АДРЕСА_3 , що належать до Чечелівського району міста Дніпра, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Дії ОСОБА_3 , кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, просив дане кримінальне провадження закрити, оскільки він має намір продовжити проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , зважаючи на те, що наявна письмова згода командира військової частини НОМЕР_2 на продовження проходження ним військової служби.
Клопотання обґрунтовано тим, що обвинувачений ОСОБА_3 має намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби. Також, була долучена письмова згода командира (начальника) військової частини НОМЕР_2 на продовження проходження ОСОБА_3 військової служби.
Суду надана письмова згода командування військової частини НОМЕР_2 від 26.02.2026 року про можливість продовження обвинуваченим ОСОБА_3 проходження військової служби.
У підготовчому судовому засіданні захисник- адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання за обставин викладених у клопотання, просив суд його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника, просив звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Прокурор ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання захисника.
Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 та долучені до нього документи, вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Згідно п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
На цей час солдат ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні під час дії воєнного стану вперше кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 407 КК України, добровільно виявив бажання та намір продовжити військову службу. При цьому суду надана письмова згода командира військової частини НОМЕР_2 на продовження проходження солдатом ОСОБА_3 військової служби.
На підставі викладеного, з огляду на явність підстав, визначених ч. 5 ст. 401 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
Суд також враховує приписи ч. 3 ст. 288 КПК України, за якими у разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 звільняється від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, суд вважає необхідним скасувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, звільнивши з-під варти в залі суду.
Керуючись ст. 284-286, 288, 369, 371, 372 КПК України, суд
Задовольнити клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62026170030000911 від 13.01.2026 про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України.
Звільнити на підставі ч. 5 ст. 401 КК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Закрити на підставі п. 1) ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження, внесене 13.01.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026170030000911, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Зобов'язати на підставі ч. 3 ст. 288 КПК України командира військової частини НОМЕР_2 після набрання ухвалою законної сили невідкладно поновити на військовій службі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати на підставі ч. 3 ст. 288 КПК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після набрання ухвалою законної сили не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_3 для продовження проходження військової служби.
Скасувати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Ухвала в частині скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду, протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1