Єдиний унікальний номер 205/15540/25
Номер провадження2-др/205/17/26
12 березня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Кучинської Вікторії Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
04 лютого 2026 року Новокодацьким районним судом міста Дніпра розглянута з винесенням судового рішення цивільна справа №205/15540/25 за позовною заявою ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким було частково задоволено позовні вимоги.
02 березня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Кучинська В.В. сформувала в системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі, разом з клопотанням про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування зазначила, що загальний розмір судових витрат, понесених відповідачем під час розгляду справи становить 14 000 грн.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03 березня 2026 року поновлено строк на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення і прийнято до розгляду заяву представника заявника заявника ОСОБА_1 - адвоката Кучинської В.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з призначенням судового засідання.
Представником ТОВ «ФК «Ейс» Сахаровою О.І. було сформовано в системі «Електронний суд» заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просила відмовити у задоволенні заяви представника заявника про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування зазначила, що ціни за надані адвокатом послуги встановлені довільно, без урахування об'єктивних факторів, що впливають на їх вартість. В акті наданих послуг до договору щодо надання правової допомоги від 19 листопада 2025 року зазначено, що адвокат отримував та аналізував позовну заяву з додатками, що не входить у види адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а з вказаного акту наданих послуг незрозуміло скільки часу адвокат витратив на послуги і вартість наданих послуг. Зазначає, що розмір витрат на професійну допомогу є завищеним, неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. На підтвердження факту понесених витрат відповідачем за надання правничої допомоги не надано платіжну інструкцію про сплату відповідачем правничої допомоги.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Кучинська В.В. сформувала в системі «Електронний суд» заяву в якій просила проводити розгляд справи без її участі та без участі заявника, а заяву про винесення додаткового рішення задовольнити.
Представник ТОВ «ФК «Ейс» у судове засідання не з'явилася, будучи повідомленою належним чином про дату час і місце його проведення, клопотань про відкладення або розгляд справи без участі суду не надала, лише заперечення щодо задоволення заяви представника заявника.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши заяву представника заявника та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд враховує, що ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03 березня 2026 року поновлено строк на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення у зв'язку з наявністю поважних причин пропуску строку.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому представником відповідача було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складає 9 000 грн. у вигляді витрат на правову допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги №21/2025 від 17 жовтня 2025 року надавала адвокат Кучинська В.В., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДП №4786 (т. 2 а. с. 58-60).
Відповідно до п. 5.1. вищезазначеного договору за надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар у строки та розмірі, що передбачений додатком №1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Зі змісту додатку №1 від 17 жовтня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №21/2025 від 17 жовтня 2025 року вбачається, що погоджена вартість правничої допомоги становить 14 000 грн. за надані адвокатом послуги: 2 000 грн. - отримання матеріалів справи, аналіз позовної заяви та додатків; 7 000 грн. - складання та подання відзиву на позов; 3 000 грн. - складання та подання заперечень на відповідь на відзив; 2 000 грн. - складання та подання додаткових пояснень у справі (т. 2 а. с. 61).
В матеріалах справи також наявні платіжні інструкції АТ «Універсал Банк» від 25 жовтня 2025 року на суму 2 000 грн., від 06 листопада 2025 року на суму 7 000 грн.; від 10 листопада 2025 року на суму 3 000 грн.; від 18 листопада 2025 року на суму 2 000 грн. з призначенням платежу: за правничу допомогу ОСОБА_1 , де отримувачем зазначена - ФОП ОСОБА_2 .
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18.
Також слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих адвокатом доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката.
Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 вказується, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Також у додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі №904/4507/18).
Як вбачається із матеріалів справи, предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом у галузі права.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу у заявленому стороною відповідача розмірі не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням необхідного часу здійснення представництва.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для такої справи.
Таким чином, проаналізувавши послуги надані адвокатом заявника та їх вартість, суд дійшов висновку про те, що відшкодування заявлених витрат у зазначеному розмірі, є завищеним та необґрунтованим.
Враховуючи вищезазначене, визначаючи сукупний розмір зазначених витрат на правову допомогу, який підлягає відшкодуванню, застосовуючи наведені правові висновки щодо реальності (дійсності і необхідності) витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу не відповідають критерію реальності та є неспівмірними з обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), і зважаючи на наявність заперечень з боку представника ТОВ «ФК «Ейс», підлягають зменшенню до 7 000 грн., та така сума є обґрунтованою за встановлених судом обставин.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позовні вимоги при вирішенні справи були задоволені судом частково, а саме на 24,63%, відповідно у задоволенні 75,37% позовних вимог було відмовлено, отже витрати на професійну правову допомогу складають 1 724,10 грн. (7 000 грн. / 100% х 24,63% ).
З огляду на викладене, зважаючи на наявність заперечень з боку представника ТОВ «ФК «Ейс», з урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявником дійсно документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу, але враховуючи, що такі витрати не є співмірними з обсягом і змістом наданих адвокатом послуг, а справа не є складною, та беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог до відповідача (заявника), за потрібне задовольнити заяву представника заявника і стягнути з ТОВ «ФК «Ейс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 1 724,10 грн., оскільки така сума є співмірною та пропорційною до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 260, 261, 270, 352 ЦПК України, суд
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Кучинської Вікторії Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 1 724,10 грн.
В іншій частині заяви - відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Т.П. Терещенко