справа № 208/12910/25
провадження № 1-кп/208/842/26
12 березня 2026 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Кам'янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
у відкритому судовому засіданні по справі кримінального провадження № 12025041160000945, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, -
В провадженні Заводського районного суду міста Кам'янського перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
У справі проводиться судовий розгляд, допитано потерпілого, свідка.
Прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчинення особливо тяжкого умисного злочину і може переховуватись від суду, може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою викривлення їх показань. Обвинувачений відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, але його попередня антисоціальна поведінка свідчить про ризик вчинення інших злочинів.
Адвокат заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Наведені прокурором ризики не підтверджені. Потерпілий та свідок вже допитані. Знаходячись на свободі, обвинувачений ніяким чином не зможе перешкоджати судовому слідству. зазначивши про недоведеність наведених ризиків. Належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 можливо забезпечити шляхом застосування до нього домашнього арешту. Обвинувачений підтримав думку захисника.
Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.
Статті 194, 199 КПК України визначають порядок застосування та продовження запобіжного заходу. Виходячи з їх змісту, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованості обвинувачення у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи з положень цих статей, а також з огляду на стадію здійснення цього кримінального провадження, суд може змінити раніше застосований до обвинуваченого запобіжний захід, або продовжити строк його застосування лише у разі, якщо сторона, яка звернулась до суду з відповідним клопотанням, доведе, що раніше заявлені ризики зменшилися або втратили свою актуальність, що спростовує потребу у подальшому збереженні самого запобіжного заходу.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до сформованої практики ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Суд у справі «Летельє проти Франції», вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 обґрунтовано, в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Тобто, у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість.
На думку суду, наведені обставини підтверджують доведеність ризику переховування обвинуваченого від суду, з огляду на безальтернативно сувору міру покарання, яка йому загрожує у разі визнання винним.
Потерпілий та свідок допитані, і тому ризик незаконного на них впливу на думку суду мінімізоване. ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, і ризик вчинення ним іншого злочину розцінюється судом як мінімальний.
КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
На переконання суду, наведені прокурором у клопотанні підстави та ризик у сукупності із даними про особу ОСОБА_7 , та тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованими та такими, що виправдовують подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Суд вважає необґрунтованими твердження сторони захисту про можливість забезпечення належної поведінки обвинуваченого шляхом обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, та вони не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з конкретних обставин даного кримінального провадження та особи обвинуваченого.
Приймаючи рішення про застосування найбільш суворого запобіжного заходу, та керуючись положеннями ст. 183 КПК України, суд не визначає альтернативний захід у виді застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181-184 КПК України, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 09.05.2026 року, без визначення розміру застави.
В задоволені клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою, відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1