Справа № 755/1921/26
Провадження №: 3/755/1035/26
"19" лютого 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Курило А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, безробітного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КпАП України,-
ОСОБА_1 20 січня 2026 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , рухався проспектом Леоніда Каденюка, 15, у місті Києві, в стані алкогольного сп'яніння та здійснив дорожньо-транспортну пригоду.
Огляд для встановлення стану сп'яніння проводився на місці дорожньо-транспортної пригоди, зі згоди водія, в установленому законом порядку проводився з використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатора Alcotest «Drager» 6820, результат - 2.95 проміле, на бодікамеру 473511, 767453.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
У судове засідання ОСОБА_1 на виклики не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не явки суд не повідомив, крім того, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно вимог ст.268 КпАП України.
Зокрема, повідомлення про час та місце розгляду вказаної вище справи стосовно ОСОБА_1 було розміщено на офіційній вебсторінці Дніпровського районного суду м. Києва.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Главою 21 КпАП України передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» /рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»/.
Суд, дослідивши матеріали справи, а саме: протоколи про адміністративне правопорушення та адміністративне затримання, картки обліку адміністративного правопорушення, результати Alcotest «Drager», акт огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, довідку щодо проведення заходів із встановленням повторності вчиненого адміністративного правопорушення, витяги з судової влади України та ЄДРСР, копії постанов суду, DVD-R диски, дійшов наступного.
Норма ст.7 КпАП України вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов?язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 130 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Дії, передбачені частиною першою цієї статті вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Також інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, містить перелік ознак, у тому числі, алкогольного сп?яніння, які можуть бути виявлені поліцейськими у особи, яка керує транспортним засобом, що в подальшому сприяє ініціюванню ними проходження огляду на стан відповідного сп?яніння.
Із переглянутого у судовому засіданні DVD-R диску, з відеозаписом із нагрудних бодікамер, убачається, що відповідно до ст.266 КпАП України та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції /затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року/, поліцейський виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп?яніння, запропонував особі, яка притягається до адміністративної відповідальності пройти перевірку для встановлення стану сп'яніння, за допомогою приладу «Drager», на вказану пропозицію останній погодився.
Згідно результату проходження ОСОБА_1 тестування на алкоголь /767453_20/01/2026_20:44:36 /0:09:00 відеозапису/, у графі результати тесту стоїть показник - 2.95 % /а.с.4-5/.
20.01.2026 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення за порушення ч.1 ст.126 КпАП України /а.с.9/.
Нормою ст.10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 30 КпАП України, передбачена можливість застосування до особи позбавлення права керування транспортними засобами на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення, загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.35 КпАП України, обставинами, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Як вбачається з довідки щодо проведення заходів із встановленням повторності вчиненого адміністративного правопорушення, виданої старшим інспектором з о/д відділу адміністративної практики управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції Н. Миколаєнко - ОСОБА_1 постановами Святошинського та Солом?янського районних судів м. Києва визнаний винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КпАП України та, згідно ст.23 КпАП України, на нього накладено адміністративне стягнення, а саме: 27.05.2025 року /справа №759/7897/25/ за ч.1 ст.130 КпАП України - у виді штрафу в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік; 16.10.2025 року /справа №760/16810/25/ за ч.1 ст.130 КпАП України - у виді штрафу в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.
За таких обставин, суд, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.130 КпАП України.
Нормами ст.245 КпАП України передбачено ряд завдань серед яких є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
При накладенні стягнення, відповідно до ст.ст.33, 252 КпАП України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, також враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, вважає, що на нього має бути накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Водночас, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №571359 від 20.01.2026 року вбачається, що транспортний засіб «Mercedes-Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 , а тому суд не знаходить підстав для накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності стягнення у виді конфіскації транспортного засобу /а.с.1/.
Крім того, згідно ст.40-? КпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку його накладено у розмірі визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року /зі змінами і доповненнями/.
Також, ч.1 ст.307 КпАП України передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України /ст.308 КпАП України/.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 30, 33, 40-?, 130 ч.3, 252, 283-285, 289, 291, 294, 307, 308 КпАП України, суд, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі трьох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 51 000 /п?ятдесят одна тисяча/ гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 10 /десять/ років без конфіскації транспортного засобу.
Згідно з ч.1 ст.307 КпАП України штраф має бути сплачено протягом п'ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений ч.1 ст.307 КпАП України, відповідно до ст.308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови стягнути подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 605 гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Андрій КУРИЛО