ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/60/26
провадження № 2/753/2549/26
16 березня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Приходька П.В., розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У грудні 2025 року адвокат Приходько Павло Володимирович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 є наймачем вказаної квартири, однак 10 грудня 2021 року добровільно виїхала із зазначеної квартири та переїхала на постійне проживання до Автономної Республіки Крим, відтоді не бере участі у витратах по утриманню квартири, повністю втратила інтерес до даного помешкання, повертатися не має наміру, а всі витрати п утриманню квартири та житлово-комунальні послуги оплачує сім'я позивачки, що і стало причиною для звернення до суду з вказаним позовом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 січня 2026 року справу передано на розгляд судді Якусику О.В.
15 січня 2026 року на запит суду у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 04 березня 2026 року.
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, представник позивача - адвокат Долинка Орест Антонович подав до суду заяву про визнання позову та просив ухвалити рішення про задоволення позову.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що на підставі ордеру на житлове приміщення № 233 від 16 лютого 1989 року, виданого Виконавчим комітетом районної Ради народних депутатів м. Києва ОСОБА_3 та члени її родини: донька - ОСОБА_2 , онучка - ОСОБА_4 (прізвище після укладання шлюбу « ОСОБА_5 ») та онук - ОСОБА_6 , заселилась у 3-кімнату квартиру загальною площею 72,2 кв.м. (в т. ч. загальною жилою площею 41,8 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 .
26 квітня 2005 року наказом КП «Управління житлового господарства» Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 97 у договір найму зазначеної квартири було внесено зміни, підстава - смерть основного квартиронаймача ОСОБА_3 та укладено договір найму за загальною згодою сім?ї з ОСОБА_2 .
Станом на дату розгляду справи у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано три особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та її син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Фактично у квартир проживають ОСОБА_1 , її син ОСОБА_7 та чоловік позивачки ОСОБА_8 .
Як зазначає позивач 10 грудня 2021 року ОСОБА_2 добровільно виїхала із зазначеної квартири та переїхала на постійне проживання до Автономної Республіки Крим (тимчасово окупована територія) та останні чотири роки не бере участі у витратах по утриманню квартири, повністю втратила інтерес до цього помешкання і повертатися не має наміру.
Факт не проживання відповідачки з грудня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується Актом від 05 грудня 2025 року, складеним за участі сусідів відповідачки - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , підписи яких засвідчено начальником ЖЕД-201 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», а також листуванням сторін у месенджері «Telegram».
Згідно з частинами 1, 2 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Частиною 1 ст. 71 ЖК України визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
20 вересня 2021 р. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №200/17337/17 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 524/7927/16-ц, про те, що у позивача, який не є власником або наймачем, а членом сім'ї наймача кімнати в гуртожитку, не виникає права на звернення до суду з позовом про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 200/17337/17 наголосив на тому, що особа, яка на законних підставах вселилася в жиле приміщення як член сім'ї наймача та зареєстрована в ньому, набула рівного права із наймачем на користування жилим приміщенням, несе тягар його утримання, така особа має право на звернення до суду за захистом своїх прав, зокрема і з позовом про визнання іншої особи (зокрема й наймача) такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Отже, на думку суду, позивач, який на законних підставах вселилася в жиле приміщення як член сім'ї наймача та зареєстрована у ньому, набула рівного права із наймачем на користування жилим приміщенням, має право на звернення до суду за захистом своїх прав, зокрема і з позовом про визнання іншої особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Факт не проживання відповідачки за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується Актом від 05 грудня 2025 року, складеним за участі сусідів відповідачки - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , підписи яких засвідчено начальником ЖЕД-201 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва».
Поважних причин відсутності відповідача у спірній квартирі більше ніж протягом чотирьох років, а також обставин, які б свідчили про перешкоджання відповідачу у користуванні цим житлом, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з частиною 4 цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Частиною третьою статті 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи, що відповідач визнала позов і судом не встановлено, що таке визнання суперечить закону і порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд, перевіривши повноваження представника відповідача, приймає заяву про визнання нею позову та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання відповідачки такою, що втратила право користування квартирою.
Враховуючи зазначене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 10, 11, 13, 76 - 81, 89, 263-265, 273-279,354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 16 березня 2026 року.
Суддя Олександр ЯКУСИК