02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/2569/26
провадження № 1-кс/753/425/26
"19" лютого 2026 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_4 , поданої в інтересах ОСОБА_5 , про скасування повідомлення про підозру від 06 грудня 2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в рамках кримінального провадження №12025100170000154, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.10.2025 року
Адвокат ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді із скаргою про скасування повідомлення ОСОБА_5 про підозру від 06 грудня 2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в рамках кримінального провадження №12025100170000154, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.10.2025 року.
В обґрунтування доводів скарги захисник посилається на те, що під час повідомлення органом досудового слідства ОСОБА_5 про підозру у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення було порушено відповідну правову процедуру, встановленої стст. 276-279 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту - КПК України).
Сторона захисту вважає, що у вказаному кримінальному провадженні вбачається порушення встановленої правової процедури складання повідомлення про підозру, безпідставної кваліфікації двох різних злочинів як одного, невірне трактування в оскаржуваній підозрі ідеальної та реальної сукупності злочинів, зміст такого повідомлення не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Так адвокат у скарзі вказує, що у даному провадженні існує обґрунтований сумнів факту вчинення та факту причетності до вчинення гр. ОСОБА_5 будь-якого кримінально-протиправного діяння, оскільки повідомлення про підозру останньому не містить фактів чи інформації, які б переконливо свідчили про причетність даної особи до кримінального правопорушення.
Окрім того зазначає, що зі змісту оскаржуваної підозри, остання містить два описа подій двох злочинів: а) незаконне придбання, зберігання і збут бойового припасу ОСОБА_6 та б) незаконне зберігання за адресою: АДРЕСА_1 предметів, що відносяться до першої категорії вибухонебезпеки, тобто слідчий викладаючи зміст оскаржуваної підозри, фактично зазначив таку форму множинності (сукупності) злочинів, за якою ОСОБА_5 вчинив два самостійних злочинів у різний час, різними діями, тобто фактично у підозрі зазначена реальна сукупність злочинів, а отже, в даному випадку, кожен окремий склад злочину мав бути кваліфікований окремо за конкретною статтею Кримінального кодексу України з тими кваліфікаційними ознаками, які притаманні конкретному складу кожного з злочинів.
Також сторона захисту звертає уваги суду на ту обставину, що з моменту затримання ОСОБА_5 , повідомлення останньому про підозру - останній взагалі жодного разу не був допитаний ані слідчим, ані прокурором, що свідчить про грубе порушення ст. 42 КПК України, в тому числі, право висловити позиції з приводу затримання та повідомленої підозри. В зв'язку з цим ОСОБА_5 самостійно відправив для долучення матеріалів кримінального провадження свої письмові пояснення, щодо висловлення своєї позиції.
Таким чином, за вищенаведених обставин, захисник підозрюваного просить суд скасувати повідомлення про підозру від 06.12.2025 підготовлене слідчим слідчого відділу поліції на станціях залізничного транспорту Головного управління Національної поліції у м. Києві капітаном поліції ОСОБА_7 та погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 1202510017000154 від 30.10.2025, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, громадянином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відбувшихся судових засіданнях захисник підозрюваного підтримав вимоги скарги з підстав у ній викладених, вважав її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Прокурор надавши на вимогу суду матеріали кримінального провадження, проти вимог скарги заперечував, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Вивчивши скаргу, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Судовим розглядом встановлено, що 30.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення №12025100170000154 за ч.1 ст. 263 КК України. У вказаному кримінальному провадженні двом особам - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Першочергово досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснював відділ поліції на станції залізничного транспорту ГУ НП в місті Київ.
Так, 31.10.2025 у кримінальному провадженні № 12025100170000154 за ч.1 ст. 263 КК України гр. ОСОБА_6 було повідомлено про підозру за фактом незаконного зберігання боєприпасу, який зі слів останнього йому збув у січні 2025 засобом поштового зв'язку ОСОБА_5
06.12.2025 у цьому ж кримінальному провадженні № 12025100170000154 гр. ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 263 КК України за фактом незаконного придбання, зберігання та збуту бойових припасів.
06.12.2025 кримінальні провадження № 12025100170000154 (за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ) та № 12025100170000174 (без повідомлення про підозру) були об'єднані в одне провадження - «як скоєнні однією і тією є особою» з основним номером № 12025100170000154
17.12.2025 з матеріалів кримінального провадження № 12025100170000154 за ч. 1 ст. 263 КК України, в окреме провадження були виділені матеріали відносно підозрюваного ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК України з присвоєнням номеру №12025100170000181.
17.12.2025 підслідність кримінального провадження № 12025100170000181 за ч. 1 ст. 263 КК України визначена за Дарницьким УП ГУ НП в місті Києві.
Зі змісту оскаржуваної підозри слідує, що гр. ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме зберіганні, придбанні та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Зокрема у викладі фактичних обставин зазначається про те, що у невстановлених досудовим розслідуванням час, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, придбав у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб реактивний снаряд від РПГ АТ4, який зберігав у невстановленому досудовому розслідуванні місці. У подальшому у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці але не пізніше січня 2025 року ОСОБА_5 діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на збут бойових припасів (реактивного двигуна), з метою особистого збагачення з корисливих мотивів, шляхом збуту за грошові кошти в розмірі 1200 грн. надіслав ОСОБА_6 поштове відправлення в середині якого містився реактивний снаряд від РПГ АТ4.
Далі зі змісту підозри слідує, що 05.12.2025 близько 17:00 год. в ході проведення невідкладного обшуку, яким користується ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено: дві одиниці протитанкової гранати ПГ-7М, одна одиниця пострілу гранатометного ПГ-9С, тандемна частина від гранати ПГ-7. Зазначені предмети відносяться до першої категорії вибухонебезпеки, у зв'язку з тим, що мають значні пошкодження корпусів у вигляді вм'ятин, наскрізних отворів, вкриті іржею.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, носінні та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
При цьому, повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
За змістом п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому слідстві може бути оскаржене повідомлення про підозру підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст. 278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст. 279 КПК України).
В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст. 303 ч. 1 п. 10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду (ст. 89 КПК України).
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття обґрунтована підозра як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі Нечипорук і Йонкало проти України (заява №42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011)), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Із поданої скарги вбачається, що підставою скасування повідомлення про підозру заявник вказує на порушення встановленої правової процедури складання повідомлення про підозру, безпідставної кваліфікації двох різних злочинів як одного, невірне трактування в оскаржуваній підозрі ідеальної та реальної сукупності злочинів, зміст такого повідомлення не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» пункт 88, «Erdagozv. Turkey» пункт 51, «Cebotari v. Moldova» пункт 48 «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Murray v. the United Kingdom». Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Разом з тим, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас, за вимогами частини 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно із ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Положеннями ст. 42 КПК України регламентовано, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень та встановлено вичерпний перелік прав та обов'язків підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, 06 грудня 2025 року складено повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в рамках кримінального провадження №12025100170000154.
За своїм змістом, повідомлена 06 грудня 2025 року ОСОБА_5 підозра, відповідає вимогам ст. 277 КПК, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконання в тому, що ОСОБА_5 причетний до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Посилання сторони захисту як на правову підставу для скасування підозри, на те, що вона містить два описа подій двох злочинів, зокрема, незаконне придбання, зберігання і збут бойового припасу та незаконне зберігання предметів, що відносяться до першої категорії вибухонебезпеки, а отже кожен окремий склад злочину мав бути кваліфікований окремо за конкретною статтею Кримінального кодексу України з тими кваліфікаційними ознаками, які притаманні конкретному складу кожного з злочинів, слідчим суддею обгрунтовано не взято до уваги, оскільки склад інкримінованого підозрюваному злочину охоплює диспозицію ч. 1 ст. 263 КК України та окремої кваліфікації не потребує.
Інші доводи сторони захисту про відсутність доказів причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення не є предметом розгляду слідчого судді, оскільки повинні перевірятись при розгляді обвинувального акту в суді.
При цьому, як в матеріалах скарги так і в судовому засіданні заявником не доведено що повідомлення про підозру є незаконним та необґрунтованим, так само не наведено даних, які б спростовували висновок слідчого щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, в межах якого здійснюється досудове розслідування зазначеного кримінального провадження.
За таких обставин, аналіз вищевказаних норм закону дає підстави стверджувати те, що у ході розгляду цієї скарги з'ясовано дотримання органом досудового розслідування у ході повідомлення про підозру ОСОБА_5 вимог Глави 22 КПК України, в тому числі щодо відповідності підозри вимогам стст. 276, 277, 278 КПК України, тому подана скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись стст. 277-278, 303, 305-307, 309, 371-372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 , поданої в інтересах ОСОБА_5 , про скасування повідомлення про підозру від 06 грудня 2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в рамках кримінального провадження №12025100170000154, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.10.2025 року - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_9