Єдиний унікальний номер 725/1700/26
Номер провадження 3/725/353/26
11.03.2026 року м.Чернівці
Суддя Чернівецького районного суду м.Чернівців Федіна А,В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 09.02.2026 року об 11 год. 30 хв. під час проведення спеціальних заходів за додержанням прикордонного режиму, в межах контрольованого прикордонного району, на території залізничного вокзалу за адресою: вул. Вокзальна, буд. 38, м. Чернівці ОСОБА_1 в складі групи осіб спільно з громадянином України ОСОБА_2 вчинив злісну непокору законному розпорядженню військовослужбовців Держприкордонслужби, а саме під час перевірки документів вдався до втечі та на неодноразову повторювану вимогу солдата ОСОБА_3 «зупинитись» не реагував, в ході переслідування був затриманий.
Згідно вказаного протоколу своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ст. 23 Закону України «Про державну прикордонну службу України» та такі його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав та пояснив, що він показав свої військово-облікові документи у мобільному застосунку та попрямував у власних справах, вважаючи, що він вимоги прикордонника виконав.
Також, ОСОБА_4 направи до суду письмові пояснення в яких останній окрім іншого акцентував увагу на процесуальні порушення при складенні протоколу та відсутність доказів його вини.
В подальшому ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи дані щодо належного повідомлення ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи, дана справа може бути розглянута без його участі.
З диспозиції ч. 1 ст. 185-10 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Частиною другою вказаної статті передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, з метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи судом здійснювався виклик в судове засідання, оперуповноваженого відділення боротьби з контрабандою відділу боротьби з транскордонною злочинністю ГОРВ НОМЕР_1 прикордонного загону ст.сержанта ОСОБА_5 , який складав відповідний протокол, натомість згідно з листом НОМЕР_2 прикордонного загону від 10.03.2026 року забезпечити участь вказаного військовослужбовця не представляється можливим, оскільки останній перебуває на амбулаторному лікуванні.
Слід звернути увагу на те, що окрім протоколу про адміністративне правопорушення, протоколу про адміністративне затримання та рапортів військовослужбовців ДПС України матеріали справи не містять будь-яких інших доказів відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, у зв'язку з чим слід зазначити наступне.
Так, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Слід також зазначити, що відповідно до правового висновку, сформованого Верховним судом у постанові по справі №524/4668/17, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.
Вказаний висновок за аналогією можна застосувати також і щодо рапорту військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
Так, охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.
Пунктом восьмим Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1147 «Про прикордонний режим», передбачено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Пунктом 12 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право: вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України.
За наслідками розгляду справи належними та допустимими доказами не встановлено факту того, що ОСОБА_1 на не виконав вимогу прикордонників та вдався до втечі.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Така позиція Конституційного суду України відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 р. визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації № R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинуваченого у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Наведені вище обставини виключають наявність в діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, оскільки його вина не доведена сукупністю належних та допустимих доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.25,27,33,34,35, 283-285, 294, 185-10 КУпАП,-
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Чернівецький районний суд м.Чернівці протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Федіна А. В.