Справа № 573/2125/25
Номер провадження 22-ц/816/1541/26
16 березня 2026 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Сізова Д.В. (судді-доповідача),
суддів Собини О.І., Щербаченко М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сергеєвої Світлани Анатоліївни
на рішення Білопільського районного суду Сумської області 25 грудня 2025 року (суддя Черкашина М.С.), ухвалене в м. Білопілля, повне рішення виготовлено 25 грудня 2025 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
20 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано наступними обставинами.
30 січня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн, шляхом зарахування на платіжну карту № НОМЕР_1 хх-хххх-2942, на строк 360 днів, зі сплатою комісії та процентів за користування кредитом.
21 жовтня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу, за яким до позивача за плату перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, зокрема і до ОСОБА_1 у розмірі 36 248,5 грн, з яких: 5250 грн - кредит, 30 998,5 грн - відсотки за користування кредитними коштами.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором не виконує, кредитні кошти не повернув, має непогашену заборгованість перед позивачем у розмірі 36 248,5 грн, яку товариство просило стягнути з нього на свою користь, а також понесені судові витрати.
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області 25 грудня 2025 року позов ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» 32 224 грн заборгованості за договором кредитної лінії від 30 січня 2024 року №00-9602354, а також 2667 грн витрат на професійну правничу допомогу. Компенсовано ТОВ «ФК «Ейс» за рахунок держави 2153,51 грн судового збору.
Встановивши, що наданими позивачем доказами підтверджено факт укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору в електронній формі, отримання позичальником грошових коштів та невиконання ним зобов'язань щодо їх повернення, а також перехід до позивача права вимоги за вказаним договором на підставі договору відступлення прав вимоги, з огляду на необхідність застосування при нарахуванні процентів по кредиту обмеження максимальної денної процентної ставки 1 %, встановленого Законом України «Про споживче кредитування» суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Врахувавши перехідні положення цього Закону за якими у відповідні періоди максимальна денна ставка становила: 2,5% (до 22 квітня 2024 року), 1,5% (до 20 серпня 2024 року) та 1% (з 21 серпня 2024 року), визначив до стягнення проценти за користування кредитом у розмірі 27 224 грн, а не 30 998,5 грн як просив позивач.
Також, суд дійшов висновку про нікчемність умови договору про сплату комісії у розмірі 250 грн, оскільки в договорі не зазначено конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, за які стягується ця плата, позивачем не надав доказів їх фактичного надання та погодження зі споживачем.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Сергеєва С.А. оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом та відмовити у задоволенні вимог в цій частині.
Звертає увагу на те, що нарахування непропорційно великих процентів є несправедливим, порушує принципи розумності та добросовісності. Проценти у такому розмірі є надмірними, створюють істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін і покладають на позичальника, який є особою з інвалідністю 2-ї групи, непосильний фінансовий тягар.
Судове рішення в частині стягнення тіла кредиту та комісії в апеляційному порядку сторонами не оскаржується та відповідно в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. У той же час у відзиві та в окремій заяві вказує про зменшення позовних вимог і просить стягнути 250 грн комісії та 13250 грн процентів за користування кредитними коштами.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
30 січня 2024 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Макс Кредит» в електронному вигляді укладено договір кредитної лінії №00-9602354, за умовами якого відповідачеві надано кредит у сумі 5000 грн строком на 360 днів до 24 січня 2025 року, з поверненням кредиту в останній день кредитування, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою в розмірі 2,47 % у день та можливістю застосування зниженої процентної ставки в розмірі 0,25 % у день при дотриманні умов, визначених для її застосування, з періодичним погашенням процентів за кредитом починаючи 14 лютого 2024 року кожні 15 днів, сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 5 % від суми кредиту, що становить 250 грн (кредитний договір зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, роздрукований та долучений до матеріалі справи апеляційним судом).
Як вбачається з розділу «Терміни та визначення, що використовуються в кредитному договорі», п. 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту - одноразова плата, яку здійснює позичальник за надання кредиту. Плата за надання кредиту є економічною сутністю комісії за надання кредиту, при цьому базою розрахунку комісії за надання кредиту є сума ліміту кредитної лінії, визначеного у п. 1.2 цього договору. Комісія за надання кредиту розраховується як фіксований відсоток від суми кредитного ліміту.
Позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту.
Відповідно до п. 2.8 кредитного договору кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту - 30 січня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 5000 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
30 січня 2024 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Макс Кредит» підписано паспорт споживчого кредиту, у якому наведена інформація щодо зниженої та стандартної процентної ставки, умов їх застосування, передбачених штрафів за невиконання умов договору (а.с. 28-29).
У графі позичальник роздруківки кредитного договору, паспорті споживчого кредиту клієнтом вказаний ОСОБА_1 і зазначено, що ці документи підписані ним 30 січня 2024 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 29).
30 січня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» перерахувало на картку № НОМЕР_2 5000 грн, вказана картка емітована АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 22зв., 26-27, 67).
Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Макс Кредит» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з яким укладено договір №00-9602354 від 30 січня 2024 року, ідентифікований товариством. Акцепт договору підписаний позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 40772; час відправки ідентифікатора позичальнику 30 січня 2024 року 13:10:22 год; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор +380956585272 (а.с. 23).
21 жовтня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» і ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №21102024-МК/Ейс, за умовами якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло за плату права вимоги, зазначені в реєстрах боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9602354 на суму 36 248,5 грн (договір факторингу зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).
Актом приймання-передачі до договору факторингу від 21 жовтня 2224 року та витягом з Реєстру боржників до договору від 21 жовтня 2024 року №21102024-МК/Ейс підтверджується набуття ТОВ «ФК «Ейс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором у розмірі 36 248,5 грн (а.с. 14).
Здійснення плати за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу від 21 жовтня 2024 року №21102024-МК/Ейс, підтверджується наданими платіжними інструкціями (а.с. 12-13).
Згідно з детальним розрахунком заборгованості ТОВ «Макс Кредит» та випискою з особового рахунку ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за кредитним договором №00-9602354 становить 36 248,5 грн, з яких: 5000 грн - кредит, 250 грн - комісія, 30998,5 грн - заборгованість за процентами (а.с. 9-11).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, кредитний договір укладено в електронній формі та підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується із положеннями Закону України «Про електронну комерцію».
Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорах. На виконання умов вказаного кредитного договору первісний кредитор на картковий рахунок відповідача перерахував грошові кошти в сумі 5250 грн.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 у справі №727/2790/25 зробив висновок, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення.
Факт переходу до позивача прав вимоги за вказаним кредитним договором до боржника ОСОБА_1 підтверджується відповідним договором про відступлення права вимоги, складеними на його виконання Актом приймання-передачі та Реєстром боржників.
Колегія суддів вважає, що надані позивачем докази в їх сукупності є переконливими та достатніми для висновку про укладення сторонами кредитного договору, наявність між ними зобов'язання за цим договором та стягнення заборгованості за таким договором. Відповідач визнав факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів на банківську картку.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Таким чином, максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати:
- протягом перших 120 днів з дня набрання чинності цим Законом - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно);
- протягом наступних 120 днів - 1,5 % (до 20 серпня 2024 року включно);
- починаючи з 241 дня з дня набрання чинності цим Законом- 1 % (з 21 серпня 2024 року).
Суд першої інстанції правильно провів розрахунок процентів за користування кредитними коштами із урахуванням вказаних положень Закону України «Про споживче кредитування»
Щодо доводів сторони відповідача, то суд першої інстанції правильно вказав у своєму рішенні, що у разі погодження договірними сторонами розміру процентної ставки в межах строку кредитування, то такі умови договору не можуть бути визнані не справедливими та призвести до дисбалансу прав та обов'язків сторін.
Надане у статті 1054 ЦК України визначення кредитного договору вказує, що кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення наданих йому грошових коштів разом із процентами. Отже проценти за користування кредитом за правовою природою є платою позичальника за правомірне користування чужими грошовими коштами подібно до плати за користування будь-яким іншим майном.
Зважаючи на викладене, проценти, які є істотною умовою кредитного договору, не можна кваліфікувати як міру цивільно-правової відповідальності, тому вони не можуть бути зменшені також із міркувань суперечності принципам розумності та добросовісності.
Також зважаючи на те, що держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів, було внесено зміни до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою максимальний розмір денної процентної ставки встановлено на рівні 1 %.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків у вказаному розмірі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17), на яку посилається апелянт, йдеться мова про те, що умови та тарифи банку, розміщені на сайті і не підписані позичальником, не можуть вважатися частиною кредитного договору, тому банк не має права стягувати проценти, пеню та штрафи, якщо вони прямо не погоджені у підписаному документі; у такому випадку можна стягнути лише фактично отриману суму кредиту (тіло кредиту). Тому вказаний судовий акт не підлягає застосовуванню у цій справі.
Щодо заяви позивача про зменшення позовних вимог
Відповідно до пункту 2 частини 2 статі 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Стаття 373 ЦПК України вказує, що в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Отже, зважаючи на те, що позивач вправі змінювати розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а стадія апеляційного перегляду надає йому право лише відмовитися від позову, колегія суддів вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, відзив і заява позивача містять вимоги щодо зміни рішення суду першої інстанції, проте у передбачений законом спосіб позивач своїм правом на апеляційне оскарження не скористався.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України).
За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу сторони відповідача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін.
Висновки суду щодо судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, тому відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сергеєвої Світлани Анатоліївни залишити без задоволення.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області 25 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена «16» березня 2026 року.
Головуючий (суддя-доповідач) Д.В. Сізов
Судді О.І. Собина
М.В. Щербаченко