Номер провадження: 33/813/602/26
Номер справи місцевого суду: 498/2162/25
Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С.
Доповідач Кострицький В. В.
13.03.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 20 січня 2026 року по адміністративному правопорушенню передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ,-
Короткий виклад обставин справи
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 528483 від 01.12.2025 року слідує, що 01 грудня 2025 року о 09 год. 35 хв. в с. Новопетрівка по вул. Центральній Роздільнянського району Одеської області на блокпосту водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 2104 днз НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння ( запах алкоголю з порожнини рота,почервоніння очей, тремтіння рук, порушення координації рухів) від проходження медичного огляду на визначення сану алкогольного сп'яніння та на місці зупинки транспортного засобу відмовився під час відеозапису на нагрудну бодікамеру, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн..
Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаною постановою адвокат Урсу В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області скасувати, закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Разом з апеляційною скаргою заявили клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначали, що копію оскаржуваного рішення судом першої інстанції стороні захисту не направлялось, копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав лише 04.02.2026 року від свого представника, наголошував, що належним чином не повідомлявся про час, дату та місце судового засідання, а тому був позбавлений можливості у встановлені законом строки звернутись вчасно із апеляційною скаргою.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що поліцейські застосовували до нього провокацію, та вимагали від нього 200 літрів бензину, що не було зафіксовано на відеозаписі . Крім того, в подальшому на відеозаписі зафіксовано, що поліцейський просив вийти з кібітки останнього та в цей час з особистого телефону показував ОСОБА_1 комбінацію 40 000 , що останній сприймав як вимагання в нього грошей.
Вважав, що відеозапис з боді-камер поліцейських є неповним та має різницю часових проміжків, а також не зазначеної чіткої адреси здійснення правопорушення, тому враховуючи викладене вважав, що такий відеозапис не відповідає вимогам принципу безпреревності у зв'язку з чим не може бути належним доказом .
Зазначав, що поліцейськими не було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення інформації, щодо складення акту огляду на стан сп'яніння.
Вважав, що поліцейський будучи обізнаним, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, а тому поліцейськими було порушено процедуру проведення огляду на стан сп'яніння так як проводився у відсутності ВСП.
Також зазначав, що поліцейськими порушено вимоги Інструкції, щодо складення адміністративних матеріалів стовно ОСОБА_1 , так як йому не вручався акт огляду на стан сп'яніння водія та направлення до медичного закладу водія у якого виявлено ознаки сп'яніння.
Вважав, що поліцейськими було зупинено ОСОБА_1 без законних підстав передбачених ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію».
Зазначав, що судом першої інстанції помилково було зазначено, що захисник під час розгляду справи зазначав, що ОСОБА_1 вжив алкогольні напої напередодні, а не в день, є таким що не відповідає обставинам справи.
Виходячи з вищевикладеного вважали, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні.
Явка в судове засідання
Сторона захисту була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового засідання, в судове засідання зявилась та надала пояснення.ю
Позиція апеляційного суду
Заслухавши захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Щодо строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Встановлено, що ОСОБА_1 не був присутнім під час ухвалення оскаржуваної постанови, судом першої інстанції оскаржувана постанова ОСОБА_1 не направлялась, копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав лише від свого адвоката 04.02.2026 року. З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся через суд першої інстанції поштою 13.02.2026 року.
Враховуючи, що у межах строку на апеляційне оскарження стороні захисту не було можливим звернутись повторно із апеляційною скаргою, з метою забезпечення права учасників справи на доступ до правосуддя та перегляд справи судом вищого рівня, що є складовою права на справедливий суд, апеляційний суд, вважає можливим поновити апелянту строк на апеляційне оскарження постанови від 20.01.2026 стосовно ОСОБА_1 ..
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), згідно якої огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п. 12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно п. 9 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до п.п. 7-8, 15 Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину зібраними в справі доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 528483 від 01.12.2025 року;
-актом вилучення посвідчення, посвідчення водія ОСОБА_1 ;
-пам'яткою про ознайомлення ст. Конституції України та КУпАП особи яка притягується до адміністративної відповідальності;
- розпискою ОСОБА_1 ;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6256457 від 01.12.2025 року;
-диском з відеозаписом.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
Апеляційним судом перевіряючи мотиви з яких виходив суд першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив вірний висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об'єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 528483 від 01.12.2025 року слідує, що 01 грудня 2025 року о 09 год. 35 хв. в с. Новопетрівка по вул. Центральній Роздільнянського району Одеської області на блокпосту водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 2104 днз НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння ( запах алкоголю з порожнини рота,почервоніння очей, тремтіння рук, порушення координації рухів) від проходження медичного огляду на визначення сану алкогольного сп'яніння та на місці зупинки транспортного засобу відмовився під час відеозапису на нагрудну бодікамеру, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
- відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, з якого вбачається, що транспортний засіб ВАЗ 2104 д.н.з. НОМЕР_1 зупинено в межах блок-посту за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 , під час спілкування та перевірки документів, поліцейським виявлено в ОСОБА_1 різкий запах алкоголю з порожнини рота, у зв'язку з чим поліцейський запропонував останньому припаркувати автомобіль уздовж правого краю проїжджої частини. В подальшому в ході спілкування поліцейсткими поставлено питання ОСОБА_1 коли в останній раз він вживав алкоголь, на що останній пояснював що звечора вживав алкогольний напій «самогон». В цей час поліцейським було повідомлено ОСОБА_1 , про ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей , тремтіння рук, порушення координації рухів, в наслідок чого останньому запропоновано пройти огляд на місці зупинки чи в медичному закладі на стан алкогольного сп'яніння. На пропозицію поліцейських ОСОБА_1 повідомив, що він відмовляється від проходження такого огляду. Надалі поліцейськими складено адміністративні матеріали, роз'яснено його права та обов'язки та після чого надано ОСОБА_1 для ознайомлення. Поліцейські не чинили ОСОБА_1 перешкод для того, щоб пройти огляд на стан сп'яніння, натомість ОСОБА_1 свідомо прийняв без будь-якого тиску рішення відмовитись від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Сукупність вищевказаних доказів підтверджують те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебував та на вимогу поліцейського фактично своїми діями та поведінкою відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги стосовно неправомірної діяльності поліцейських, а саме:
-що поліцейські застосовували до нього провокацію, та вимагали від нього 200 літрів бензину, що не було зафіксовано на відеозаписі. Крім того, в подальшому на відеозаписі зафіксовано, що поліцейський просив вийти з кібітки останнього та в цей час з особистого телефону показував ОСОБА_1 комбінацію 40 000 , що останній сприймав як вимагання в нього грошей;
-що поліцейськими не було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення інформації, щодо складення акту огляду на стан сп'яніння;
- що поліцейськими порушено вимоги Інструкції, щодо складення адміністративних матеріалів стовно ОСОБА_1 , так як йому не вручався акт огляду на стан сп'яніння водія та направлення до медичного закладу водія у якого виявлено ознаки сп'яніння;
-що поліцейський будучи обізнаним, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, а тому поліцейськими було порушено процедуру проведення огляду на стан сп'яніння так як проводився у відсутності ВСП, апеляційний суд вважає не слушними, так як з відеозапису навявного в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 повідомив поліцейських, що на час зупинки останній перебуває у відпусці і жодних бойових завдань не виконує, а тому в такому випадку згідно з судовою практикою, не є обов'язковим залучення працівників ВСП до залучення в огляді особи водія на стан сп'яніння;
-що поліцейськими було зупинено ОСОБА_1 без законних підстав передбачених ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію», апеляційний суд вважає необґрунтованими, так як поліцейськими було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6256457 від 01.12.2025 року, а саме у ОСОБА_1 був відсутній обов'язковий поліс страхування на автомобіль яким керував останній, при чому апеляційний суд звертає увагу, що доказів оскарження такої постанови до матеріалів справи не долучено.
Тобто, всі вищевикладені доводи стосуються незгоди ОСОБА_1 з діями поліцейських, які стороною захисту не оскаржувались у встановленому законом порядку, доказів оскарження дій поліцейських ні під час розгляду судом першої інстанції ні під час апеляційного перегляду справи до матеріалів не долучались, а тому апеляційний суд вважає їх необґрунтованими належним чином.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що відеозапис з боді-камер поліцейських є неповним та має різницю часових проміжків, а також не зазначеної чіткої адреси здійснення правопорушення, а тому такий відеозапис не відповідає вимогам принципу безперервності у зв'язку з чим не може бути належним доказом, апеляційний суд вважає такі доводи не слушними, так як виходячи з вище дослідженого відеозапису та наявними іншими доказами у справі в сукупності доведено належним чином вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, натомість ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи, стороною захисту жодних клопотань про проведення судових технічних експертиз відеозапису, ні витребування інформації не заявлялось, а тому апеляційний суд приходить висновку про необґрунтованість належними контрдоказами таких доводів.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції помилково було зазначено, що захисник під час розгляду справи зазначав, що ОСОБА_1 вжив алкогольні напої напередодні, а не в день, є таким що не відповідає обставинам справи, апеляційний суд вважає не слушними, адже з дослідженого відеозапису достеменно встановлено, що ОСОБА_1 сам повідомив поліцейським під час зупинки його, що напередодні вживав алкогольний напій «самогон», а тому такі доводи задоволенню не підлягають.
Узагальнюючі доводи апеляційної скарги, що склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст 130 КУпАП відсутній, на думку апеляційного суду не віднайшов за матеріалами справи свого доказового обґрунтування.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3 ПДР).
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Отже, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.
Доводи ж апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 зі складенням щодо нього протоколу та ухваленням постанови судом.
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 20 січня 2026 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 20 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький