Номер провадження: 33/813/433/26
Номер справи місцевого суду: 523/11906/25
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Кострицький В. В.
13.03.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м.Одеси від 05.11.2025 року по адміністративному правопорушенню передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ,-
Короткий виклад обставин справи
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 35793 від 10.06.2025 року встановлено, що 10.06.2025 року о 11:43 годин ОСОБА_1 в м. Одесі вул.М.Грушевського 20, керував транспортним засобом «ВАЗ 21099», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 та за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч.1 КУпАП.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та призначено стягнення: у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч грн 00к.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги та заявлених клопотань
Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Пересипського районного суду м.Одеси від 05.11.2025 року та закрити провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з апеляційною скаргою заявили клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що про повернення апеляційної скарги дізнались 03.01.2026 року після чого повторно звернулись з апеляційною скаргою 03.01.2026 року.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги КУПАП, не забезпечив повного, всебічного й об?єктивного з?ясування обставин справи, не надав оцінки ключовим доводам захисту, не мотивував відхилення цих доводів.
Зазначали, що зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 була здійснена без зазначення та доведення законної підстави, що робить усі подальші дії працівників поліції неправомірними, а зібрані внаслідок такої зупинки матеріали - недопустимими доказами.
Вважали, що протокол про адміністративне правопорушення та висновок медичного огляду містять внутрішні суперечності та істотні помилки, які виключають можливість їх використання як належних і допустимих доказів, а суд першої інстанції цих помилок не врахував.
Зазначали, що висновок КНП «ООМЦІЗ» ООР N?001341 від 10.06.2025 року складений з грубими порушеннями вимог до форми та змісту, не підтверджений належним направленням та не дозволяє встановити реальні обставини огляду; у сукупності з відсутністю направлення це свідчить про недопустимість такого доказу.
Вважали, що суд першої інстанції формально послався на відеозапис, не здійснивши аналізу його змісту та не описавши, які саме обставини на ньому зафіксовані й чому вони спростовують доводи захисту.
Враховуючи вищевикладене вважали, що за відсутності належних та допустимих доказів вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУПАП не може вважатися доведеною, а всі невирішені сумніви мають трактуватися на його користь, що тягне закриття провадження у справі.
Явка в судове засідання
Сторона захисту була повідомлена належним чином про час, дату та місце судового засідання, в судове засідання в режимі відеоконференції зявився представник та надав грунтовні пояснення.
Позиція апеляційного суду
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Щодо строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Постановою Одеського апеляційного суду 02.01.2026 року повернуто подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу. В подальшому адвокат через суд першої інстанції 03 січня 2026 року останній звернувся з апеляційною скаргою.
Враховуючи, що у межах строку на апеляційне оскарження стороні захисту, через вищевикладені обставини не видалось можливим подати вчасно апеляційну скаргу, з метою забезпечення права учасників справи на доступ до правосуддя та перегляд справи судом вищого рівня, що є складовою права на справедливий суд, апеляційний суд, вважає можливим поновити апелянту строк на апеляційне оскарження постанови від 05 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 .
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положеннями чинної Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Зокрема, розділом Х вказаної Інструкції визначено Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, згідно п. 4 якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Системний аналіз наведеного законодавства, що регулює виниклі правовідносини, свідчить про те, що законодавцем встановлено обов'язковість використання під час проведення ним огляду особи на стан сп'яніння технічних засобів відеозапису, і лише в разі неможливості їх застосування - фіксування результатів огляду у присутності двох свідків.
Вказане також свідчить про надання такому доказу як відеозапис з нагрудної камери (відеорегістратора) ознак найважливішого доказу для з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 5 розд. ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Відповідно до пунктів 2, 6, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п. 7 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до ч. 2 п. 9 "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", що затверджений постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103, зі змінами, працівники поліції забезпечують доставку осіб, які мають бути оглянуті, до найближчого закладу охорони здоров'я, не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину зібраними в справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 357593 від 10.06.2025 року, в якому наведені обставини порушення водієм приписів п. 2.5 «Правил дорожнього руху», за що він притягається до відповідальність;
- висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР №001341 від 10.06.2025 яким встановлений факт перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, а також відмова від підпису зазначеного висновку.
- відеозаписом з портативних відео реєстраторів відповідно до якого саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21099», номерний знак НОМЕР_1 та в подальшому відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
Апеляційним судом перевіряючи мотиви з яких виходив суд першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив вірний висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об'єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи , а саме: ЕПР1 № 35793 від 10.06.2025 року встановлено, що 10.06.2025 року о 11:43 годин ОСОБА_1 в м. Одесі вул.М.Грушевського 20, керував транспортним засобом «ВАЗ 21099», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 та за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч.1 КУпАП.
Висновком щодо результатів огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦПЗ» ООР від 10.06.2025 об 12:40 год., згідно якого у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційним судом приймається такий висновок, як непрямий доказ, а такий, що свідчить про наявність підстав для направлення на медичний огляд водія у якого виявлено ознаки сп'яніння, у зв'язку з тим, що таке направлення було надано медичній установі та процедуру огляду в медичному закладі на стан сп'яніння проведено частково внаслідок ухилення ОСОБА_1 від надання біологічного зразку сечі.
Відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, зафіксовано факт зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , через технічну несправність роботи поворотників. В ході спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 повідомив, що вживав алкогольний напій «пиво». На, що поліцейським запропоновано останньому пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу, декілька спроб пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер на місці, які були невдалими у зв'язку з чим ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі . На що поліцейськи доставили ОСОБА_1 до медичного закладу, склали відповідне направлення та передали його медичному працівнику КНП «ООМЦПЗ'ООР. Надалі в закладі медичної установи ОСОБА_1 з першої спроби пройшов тест за допомогою газоаналізатору Драгер, та встановлено результат 1,47 проміле. Після чого медичним працівником було повідомлено ОСОБА_1 про обов'язковість надання біологічних зразків його сечі, який ухилявся від надання таких зразків. Після чого, через годину поліцейський разом з ОСОБА_1 зайшли до приміщення медичної установи, в якому ОСОБА_1 пропонувалось надати біологічних зразків його сечі, але ж останній ухилився знов від їх надання, при цьому роз?яснено, що такі дії ОСОБА_1 будуть розцінені як відмову від проходження огляду, за шо також складається протокол за ст. 130 КУпАП. Надалі через годину ОСОБА_1 у трете заявив, що поки не має можливості надати біологічний матеріал у вигляді зразків сечі, що сприйнято як відмовиву від проведення огляду на стан сп?яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і медичному закладі, після чого працівником поліції ОСОБА_1 було повідомлено, що відносно нього буде складено протоко про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а також роз?яснено його права, після чого працівником поліції було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, ознайомлено з йог змістом останнього.
Сукупність вищевказаних доказів підтверджують те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та на вимогу поліцейського відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції порушив вимоги КУпАП, не забезпечив повного, всебічного й об?єктивного з?ясування обставин справи, не надав оцінки ключовим доводам захисту, не мотивував відхилення цих доводів, апеляційний суд вважає такі доводи необгрнутованими належними контрдоказами, за своїм характером мають ознаки припущень, а тому такі доводи слід залишити без задоволення.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 була незаконною з боку поліцейських, апеляційний суд вважає такі доводи не слушними, так як з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що поліцейськими було повідомлено ОСОБА_1 про технічну несправність показчика повору, крім того це зафіксовано в протоколі, дії поліцейських стороною захисту у встановленому законом порядку не оскаржувались, а тому такі доводи задоволенню не підлягають.
Щодо доводів апеляційної скарги, що протокол про адміністративне правопорушення та висновок медичного огляду містять внутрішні суперечності та істотні помилки, які виключають можливість їх використання як належних і допустимих доказів, а суд першої інстанції цих помилок не врахував, апеляційний суд вважає, що доказ у вигляді висновку приймається, як непрямий доказ, а такий, що свідчить про наявність підстав для направлення на медичний огляд водія у якого виявлено ознаки сп'яніння, у зв'язку з тим, що таке направлення було надано медичній установі та процедуру огляду в медичному закладі на стан сп'яніння проведено частково внаслідок ухилення ОСОБА_1 від надання біологічного зразку сечі, дії поліцейських не оскаржувались, кваліфікація зазначена вірна, так як ОСОБА_1 ухилявся від проходження огляду на стан сп'яніння, що виразилось в ухиленні від надання біологічних зразків сечі для повного і всебічного дослідження медичними працівниками.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що висновок КНП «ООМЦІЗ» ООР №001341 від 10.06.2025 року складений з грубими порушеннями вимог до форми та змісту, не підтверджений належним направленням та не дозволяє встановити реальні обставини огляду; у сукупності з відсутністю направлення це свідчить про недопустимість такого доказу, апеляційний суд вважає безпідставними такі доводи, у зв'язку із дослідженими матеріалами справи, а саме відеозаписом, який повністю відображає обставини даного адміністративного правопорушення, та апеляційний суд наголошує, що доказ у вигляді висновку приймається, як непрямий доказ, а такий, що свідчить про наявність підстав для направлення на медичний огляд водія у якого виявлено ознаки сп'яніння, у зв'язку з тим, що таке направлення було надано медичній установі та процедуру огляду в медичному закладі на стан сп'яніння проведено частково внаслідок ухилення ОСОБА_1 від надання біологічного зразку сечі.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції формально послався на відеозапис, не здійснивши аналізу його змісту та не описавши, які саме обставини на ньому зафіксовані й чому вони спростовують доводи захисту, апеляційний суд вважає не слушними, адже з метою процесуальної економії часу, судом першої інстанції було зроблено посилання на доказ у вигляді відеозапису, який досліджено апеляційним судом у повному обсязі, та який відповідає висновкам суду першої інстанції.
Узагальнючі доводи апеляційної скарги, що за відсутності належних та допустимих доказів вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУПАП не може вважатися доведеною, апеляційний суд вважає не слушними, так як враховуючи усі досліджені апеляційним переглядом докази у своїй сукупності підтверджують наявність вини в діяї ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні.
Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3 ПДР).
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
Отже, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.
Доводи ж апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 зі складенням щодо нього протоколу та ухваленням постанови судом.
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Пересипського районного суду м.Одеси від 05.11.2025 - задовольнити та поновити строк.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Пересипського районного суду м.Одеси від 05.11.2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький