Номер провадження: 11-кп/813/479/26
Справа № 946/8347/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду від 24.06.2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021162150000834 від 01.09.2021 року, відносно
ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ізмаїлі Одеської області (далі - м. Ізмаїл), громадянки України, з неповною середньою освітою, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої: 10.08.2021 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. ч. 1, 2, 3 ст. 185 КК до трьох років позбавлення волі, звільненої на підставі ст. ст. 75, 104 КК з випробуванням строком на один рік шість місяців з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Вироком Ізмаїльського районного суду Одеської області від 24.06.2024 року ОСОБА_9 визнана невинуватою у пред'явленому їй обвинуваченні за ч.2 ст. 185 КК, та виправдана на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК, у зв'язку з тим, що не доведено, що вчинене кримінальне правопорушення, в якому вона обвинувачується.
Поновлено ОСОБА_9 в правах, обмежених під час кримінального провадження.
З набранням вироком законної сили вирішено скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.09.2021 арешт, та добровільно виданий 02.09.2021 ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Tecno» синього кольору імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 - вважати повернутим власнику - потерпілому ОСОБА_11 , поновивши у нього право розпорядження цим майном.
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 514,86 грн. віднесено на рахунок держави.
Оскарженим вироком встановлено, що неповнолітня ОСОБА_9 27.08.2021 близько 21:00 години, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у салоні маршрутного таксі №16, яке на той час знаходилося на кінцевій автобусній зупинці, розташованої за адресою: вул. Нахімова, 232, м. Ізмаїл Одеської області (далі - м. Ізмаїл), побачила як у потерпілого ОСОБА_11 , який на той час спілкувався з водієм зазначеного маршрутного таксі, випав з кишені на підлогу мобільний телефон торгової марки «Tecno Spark 6Go KE5 2/32GB Aqua Blue», а ОСОБА_9 , побачивши, що ОСОБА_11 після спілкування з водієм зазначеного маршрутного таксі не поїхав далі, вийшов з салону та не помітив відсутність свого мобільного телефону, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає й вони будуть не помічені сторонніми особами, підійшла та підняла з підлоги зазначений вище мобільний телефон, й маючи реальну можливість повернути його власнику, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, залишила зазначений вище мобільний телефон собі, внаслідок чого таємно викрала його, та в подальшому розпорядилася ним на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_11 матеріальні збитки на загальну суму 1 500 грн.
Таким чином, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із вказаним вироком суду, прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок скасувати, повторно допитати свідка, допитати потерпілого та дослідити письмові докази у кримінальному провадженні № 12021162150000834 від 01.09.2021 за обвинуваченням ОСОБА_9 за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду від 24.06.2024, а саме:
витяг з ЄРДР № 12021162150000834 від 01.09.2021 зач.2ст. 185КК(т.1 а.п. 91);
постанову про призначення групи слідчих від 01.09.2021 (т. 1 а.п. 92);
заяву ОСОБА_11 від 31.08.2021 про те, що невстановлена особа 27.08.2021 на автобусній зупинці по вул. Нахімова в м. Ізмаїлі викрала його мобільний телефон синього кольору марки «Техно» (т. 1 а.п.93);
копію фіскального чеку та документів з номерами ІМЕІ телефону (т. 1 а.п. 94 96);
заяву ОСОБА_10 від 02.09.2021 про видачу працівникам поліції мобільного телефону TECNO (т. 1 а.п. 97);
ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.09.2021 про накладення арешту на телефон (т. 1 ал. 98 99);
протокол огляду мобільного телефону від 02.09.2021 (т. 1 а.п. 100 103);
висновок експерта № СЕ-19/116-21/14837-ТВ від 15.09.2021 про ринкову вартість мобільного телефону (т. 1 алт. 105 109);
заяву ОСОБА_11 від 14.09.2021 про отримання від працівників поліції мобільного телефону (т. 1 ал.110);
протокол огляду місця події від 21.09.2021 (т. 1 а.п. 119 123);
допитати повторно свідка ОСОБА_10 , допитати потерпілого ОСОБА_11 .
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 КК України, частково приєднати покарання за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду від 10.08.2021 та остаточно призначити покарання у вигляді 3 років та 1 місяця позбавлення волі;
Строк покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі обчислювати з моменту фактичного затримання та взяття під варту.
Вирішити питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України.
Судові витрати стягнути з обвинуваченої.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що вирок суду підлягає скасуванню з підстав: неповноти судового розгляду; невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону України.
На думку сторони обвинувачення, судом першої інстанції під час ухвалення вироку надано перевагу показам обвинуваченої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 , в той же час не суд не поставився критично до його показань, не взяв до уваги, що вказаний свідок є давнім знайомим обвинуваченої ОСОБА_9 , та своїми показами допомагав обвинуваченій уникнути відповідальності.
Відмовивши прокурору у допиті потерпілого ОСОБА_11 , судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін та свободи в поданні стороною обвинувачення суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що у свою чергу є істотним порушенням вимог КПК України, неповним дослідженням доказів, ненадання належної оцінки наявним у матеріалах кримінального провадження доказам як кожному окремо, так і в їх сукупності.
Судом першої інстанції не повністю досліджені докази сторони обвинувачення, під час судового розгляду не усунуто розбіжності між показами свідка, обвинуваченої та наявними письмовими доказами, існує необхідність, відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України, повторно дослідити всі наявні в матеріалах кримінального провадження письмові докази, повторно допитати свідка ОСОБА_10 , допитати потерпілого ОСОБА_12 , в допиті якого місцевим судом необґрунтовано відмовлено.
До початку апеляційного розгляду від обвинуваченої ОСОБА_9 , її законного представника - ОСОБА_13 та захисника подані клопотання про закриття провадження у справі за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з декриміналізацією інкримінованого ОСОБА_9 діяння.
Також просять розгляд клопотань здійснювати без їх участі та зазначають, що обізнані про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.
Заслухавши доповідь судді, захисника, прокурора, які підтримали клопотання про скасування вироку та закриття кримінального провадження, обговоривши доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями частини 1 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, а вартість майна, яке було предметом посягання становить 1500 грн.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2021 року становить 2270 грн., тобто неоподаткований мінімум доходів громадян становить 1135 грн. на 2021 рік, а 2 неоподаткованих мінімумів (ст. 51 ч.2 КУпАП) - 2270 грн.
Таким чином, вартість предмету посягання була меншою за розміром, з якого відповідно до Закону N 3886-IX та положення Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність.
Тобто, з 09.08.2024 року сума викраденого майна, яка не перевищує 2х неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є дрібною крадіжкою та особа повинна нести відповідальність за відповідною частиною ст. 51 КУпАП.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Відповідно до ч.3 ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.41 ч.1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
ОСОБА_9 не заперечує проти закриття кримінального провадження щодо неї на підставі п. 41 ч.1 ст.284 КПК України, надавши письмову згоду під час апеляційного розгляду.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для закриття кримінального провадження за пунктом 41 частини 1 статті 284 КПК України.
Оскільки встановлені обставини, передбачені п.41 ч.1 ст.284 КПК України, то вирок щодо ОСОБА_9 підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження.
Керуючись ст.ст.284, 404,405,407,417, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_9 , її законного представника ОСОБА_14 та захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 червня 2024 року відносно ОСОБА_9 - скасувати.
На підставі п.41 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження внесеному до ЄРДР за №12021162150000834 від 01.09.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч.2 ст.185 КК України закрити у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Скасувати арешт на майно, накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.09.2021, а саме: мобільний телефон марки «Tecno» синього кольору імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , та вважати повернутим власнику - потерпілому ОСОБА_11 ..
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 514,86 грн. віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4