Справа № 638/17941/24
Провадження № 2-а/638/26/26
11 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова
у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,
за участю секретаря: Кирилішиної М.О.,
з участю відповідача: ОСОБА_1 ,
з участю представника відповідача: Мітягіної П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 127-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
24.09.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Паркулаба А.В. до ОСОБА_1 , Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 127-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно прохальної частини якого просить суд: скасувати постанову серії ББА №110829 від 20.09.2024 року, винесену оперуповноваженим Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. і закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; скасувати постанову серії ББА №110830 від 20.09.2024 року, винесену оперуповноваженим Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. і закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.09.2024 року відносно ОСОБА_3 було складено 2 постанови про накладення адміністративного стягнення, а саме: серії ББА №110829 о 11 год. 23 хв. та серії ББА №110830 о 12 год. 20 хв. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 127-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивач не погоджується із винесеними постановами. Позивач вважає оскаржувані постанови незаконними, безпідставними та необґрунтованими, як нормативно, так і документально, та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню: через відсутність складу адміністративного правопорушення, порушення порядку накладення адміністративного стягнення та відсутності доказів, що є підставою для визнання оскаржуваних постанов протиправними та їх скасування. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пункти 13, 15 розділу 3 Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом МВС №515 від 07.12.2009 року (далі - Інструкція), порушення яких йому інкримінується, стосуються виключно порядку визначення, оформлення і затвердження маршруту РСЦ МВС, а не обов'язків екзаменатора під час складання іспиту.
Крім того, позивач посилався на п. 22 розділу 3 Інструкції, відповідно до якого тривалість практичного іспиту на вулично-дорожній мережі повинна складати не менше 20 хвилин. Позивач стверджував, що кожен із іспитів тривав більше 20 хвилин, що відповідає вимогам Інструкції, а екзаменатор діяв у межах дискреційних повноважень, передбачених п.п. 16, 22 розділу 3 Інструкції. Також позивач зазначив, що відповідно до частини 2 статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції за більш серйозне правопорушення. Оскільки обидві постанови винесені одночасно одним органом за однією статтею, накладення двох окремих штрафів є протиправним.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.10.2024 року позовну заяву представника ОСОБА_2 - Паркулаба Андрія Володимировича до ОСОБА_1 , Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 127-4 КУпАП - передано за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.10.2024 року по справі №638/17941/24 скасовано, справу повернуто для розгляду Дзержинським районним судом м. Харкова.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.01.2025 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження (головуючий суддя Аркатова К.В.).
12.02.2025 року від представника відповідача Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України - Мітягіної П.А. до суду надійшов відзив на позов, в якому остання просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування посилається на те, що оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395. Представник відповідача стверджувала, що постанови про адміністративне правопорушення за частинами першою і другою статті 127-4 КУпАП виносяться поліцейськими підрозділів Департаменту внутрішньої безпеки, і вважав позов необґрунтованим.
На підставі розпорядження №02-06/223 від 01.04.2025 року проведено повторний автоматизований розподіл справи та визначено нового головуючого суддю для розгляду вказаної справи - Хайкіна В. М., що підтверджує протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.04.2025 року адміністративну справу прийнято до провадження судді Хайкіна В.М. та призначено судове засідання.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, причин неявки в судове засідання не повідомив. Від представника позивача - адвоката Паркулаб А.В. вже після проведення судового засідання надійшла заява з проханням провести розгляд справи за відсутності позивача та його представника. В раніше поданих поясненнях представник позивача підтримав вимоги позову та просив їх задовольнити, додатково наголошував на дискреційному характері повноважень екзаменатора відповідно до п.п. 16, 22 розділу 3 Інструкції, затвердженої наказом МВС № 515 від 07.12.2009 року, та на тому, що екзаменатор діяв правомірно в межах, визначених Інструкцією.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, підтримав доводи другого відповідача, які викладені у відзиві на позов та вказав, що оскаржувані постанови про адміністративні правопорушення складені в межах повноважень та відповідають вимогам чинного законодавства.
Представник відповідача Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України - Мітягіна П.А. просила відмовити у задоволенні позовних вимог та підтримала доводи, які викладені у відзиві.
Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені докази, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Матеріалами справи встановлено, що постановою від 20.09.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №110829, винесеною оперуповноваженим Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України майором поліції Бердніковим Віталієм Вікторовичем, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 127-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 06.08.2024 року 12 год. 56 хв., м. Харків, вул. Шевченка, 8, будучи посадовою особою, а саме адміністратором ТСЦ 6341 РСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях порушив порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, а саме під час практичного іспиту на ТЗ водія іспит було завершено раніше кінця маршруту, чим порушив вимоги п.п.13-15 розділу 3 Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом МВС № 515 від 07.12.2009 року.
Окрім цього, постановою від 20.09.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №110830, винесеною оперуповноваженим Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України майором поліції Бердніковим Віталієм Вікторовичем, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 127-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 08.08.2024 року 15 год. 47 хв., м. Харків, вул. Шевченка, 24, будучи посадовою особою, а саме адміністратором ТСЦ РСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях порушив порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, а саме під час практичного іспиту на ТЗ водія іспит було завершено раніше кінця маршруту, чим порушив вимоги п.п. 13-15 розділу 3 Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом МВС № 515 від 07.12.2009 року.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадської о порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 1 10, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 1 19. частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121. статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123. статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4 , статті 128- 129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135. стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180. 181- 1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за №1408/27853 (зі змінами) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з абзацом другим пункту 2 розділу III Інструкції №1395 постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтею 127-3 КУпАП поліцейськими підрозділу Департаменту патрульної поліції, Департаменту внутрішньої безпеки, а за частинами першою і другою статті 127-4 КУпАП поліцейськими підрозділу Департаменту внутрішньої безпеки, за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною 2 статті 127-4 КУпАП відноситься до компетенції органів Національної поліції.
Стаття 280 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 2 статті 127-4 КУпАП врегульовано, що порушення посадовими особами територіальних сервісних центрів Міністерства внутрішніх справ України встановленого порядку приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами або видачі посвідчення водія - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Основним для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення та наявність складу адміністративного правопорушення.
Головними елементами складу правопорушення є: об'єктивна сторона; суб'єкт; об'єкт; суб'єктивна сторона.
У разі відсутності одного із елементів складу, притягнення особи до відповідальності виключається.
Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення, при цьому якщо відсутній хоча б один з елементів складу правопорушення, склад правопорушення відсутній в цілому.
Суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 127-4 КУпАП, виступають посадові особи територіальних сервісних центрів Міністерства внутрішніх справ України.
Об'єктивною стороною вказаного правопорушення є порушення встановленого порядку приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами або видачі посвідчення водія.
Як вбачається з матеріалів справи наказом начальника відділу юридичного забезпечення РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 08.04.2024 року №2/32/309-кп, ОСОБА_2 , адміністратора територіального сервісного центру №6341 (на правах відділу м. Харків) регіонального сервісного центру ТСЦ МВС в Харківській області (філія ГСЦ МВС) переведено на рівнозначну посаду адміністратора територіального сервісного центру №6341 (на правах відділу, м. Харків) регіонального сервісного центру ТСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ТСЦ МВС), з 11.04.2024 року.
Згідно посадової інструкції адміністратор територіального сервісного центру №6341 (на правах відділу, м. Харків) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) зокрема є екзаменатором з приймання практичних іспитів для отримання права керування транспортними засобами. З вказаною посадовою інструкцією Золотухін Р.О. ознайомлений 11.04.2024 року.
Матеріалами справи встановлено, що в рамках виконання вимог доручення Головного сервісного центру МВС від 30.01.2023 року №21/148 «Про організацію контролю за дотриманням порядку теоретичних та практичних іспитів» та вимог листа ГСЦ МВС від 01.08.2024 року №31/22767-12/4-2024 щодо тестування завдання №20 рандомно-каскадного моніторингу, на підставі доповідної записки до РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумських областях Максима Орлова, головними спеціалістами ВОРД та ДВКТЗ РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях Костянтином Козирєвим та Валентином Пономарьовим здійснено службову перевірку стосовно вчинення дисциплінарного проступку адміністратором територіального сервісного центру №6341 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях Золотухіним Романом Олексійовичем, про що складено відповідний висновок від 27.08.2024 року.
Відповідно до доповідної записки, підготовленої майором поліції Віталієм Берджніковим від 20.09.2024 року про результати розгляду листа ГСЦ МВС щодо можливого вчинення дисциплінарного проступку в частині дотримання встановленого порядку приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами з боку адміністратора ТСЦ №6341 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях Золотухіна Романа Олексійовича.
Як встановлено судом, підставою для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності стало порушення останнім порядку приймання іспитів для отримання права керування транспортним засобом, а саме завершення практичних іспитів раніше кінця маршруту.
Порядок приймання іспитів для отримання особами права керування транспортними засобами, оформлення, видачі, обміну, повернення, зберігання, анулювання та знищення національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія) територіальними сервісними центрами МВС (далі - ТСЦ МВС) регулюється Інструкцією «Про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія», затвердженої наказом МВС від 07.12.2009 року №515 (із змінами).
Відповідно до п.п. 13, 15 розділу ІІІ Інструкції визначено, що:
п. 13. Для приймання практичного іспиту на вулично-дорожній мережі ТСЦ МВС визначає декілька маршрутів для перевірки навичок керування транспортними засобами відповідної категорії. Довжина маршруту повинна врахувати елементи, що дають можливість перевірити навички керування транспортним засобом.
п. 15. Маршрути оформляються у вигляді схеми розміром 210 * 294 мм (формат А4). Кожному маршруту присвоюється порядковий номер. На схемі маршруту повинні позначатися категорії транспортних засобів, на яких за цими маршрутами складаються практичні іспити, та відображатися:
1) початок та кінець маршруту, лінія маршруту;
2) технічні засоби регулювання дорожнього руху (дорожні знаки, дорожня розмітка, транспортні огородження, світлофори дорожні тощо);
3) залізничні переїзди (за наявності);
4) інші необхідні позначення.
Маршрути для приймання практичного іспиту затверджуються наказом РСЦ МВС та оприлюднюються на вебсайті ГСЦ МВС.
Зазначені в оскаржуваних постановах пункти Інструкції стосуються саме порядку визначення, оформлення і затвердження маршруту РСЦ МВС, і не містять приписів щодо обов'язків екзаменатора підчас складання іспиту.
Відповідно до п. 22 розділу ІІІ Інструкції, тривалість практичного іспиту на майданчику для навчання з початкового керування повинна бути достатня для визначення вміння особи керувати транспортним засобом відповідної категорії безпечно для інших учасників дорожнього руху, але не менше 10 хвилин. Тривалість практичного іспиту на вулично-дорожній мережі повинна складати не менше 20 хвилин. Загальна тривалість практичного іспиту на майданчику для навчання з початкового керування та в умовах дорожнього руху не повинна перевищувати 60 хвилин.
Згідно з п.4 розділу І Інструкції «Про використання технічних засобів контролю під час складання іспитів (у тому числі за допомогою фото-, відео-, аудіотехніки), збереження отриманої за допомогою них інформації та доступ до неї», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 22 травня 2020 року № 408 технічні засоби контролю під час складання іспитів у режимі реального часу забезпечують: фотографування, відеозапис даних (параметрів) рис обличчя особи, яка складає іспит, та екзаменатора; автоматичне відображення та фіксацію під час відтворення відеозапису дати, часу, тривалості складання іспитів; відео-, аудіозапис процесу складання іспитів протягом часу їх складання; відео-, аудіозапис особи, яка складає теоретичний іспит, у тому числі рухів її рук; відео-, аудіозапис екзаменатора під час приймання теоретичного іспиту, у тому числі рухів його рук; відеозапис усієї площі спеціально обладнаного приміщення, у якому проводиться теоретичний іспит; відеозапис екрана монітора автоматизованого робочого місця, на якому особа складає теоретичний іспит; відео-, аудіозапис особи під час складання практичного іспиту, у тому числі рухів її рук та ніг; відео-, аудіозапис екзаменатора та спеціаліста закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв (у разі присутності) під час приймання практичного іспиту, у тому числі рухів його (їх) рук та ніг; відео-, аудіозапис дорожньої обстановки попереду транспортного засобу, на якому складається практичний іспит; відео-, аудіозапис дорожньої обстановки позаду транспортного засобу, на якому приймається практичний іспит, у разі якщо конструкція цього транспортного засобу допускає можливість його (їх) здійснення; відеозапис органів керування транспортного засобу (рульового колеса, важеля перемикання передач, гальмівної педалі, педалі регулювання подачі палива, педалі зчеплення транспортного засобу з механічною коробкою передач), на якому приймається практичний іспит; фіксацію впливу на дублюючі механізми органів керування гальмовою системою транспортного засобу та трансмісією транспортного засобу з механічною коробкою передач; фіксацію маршруту та швидкості руху транспортного засобу, на якому складається практичний іспит; збереження фотографічного зображення, відео-, аудіозапису процесу складання іспитів на електронному носії, що забезпечує його цілісність у разі відключення живлення.
Водночас п.2 розділу 2 Інструкції №408 передбачено, що перед початком прийняття іспиту екзаменатор забезпечує: інформування особи, яка складає іспит, про використання технічних засобів контролю під час складання іспиту; перевірку справності технічних засобів контролю; перевірку правильності встановлення дати і часу на технічних засобах контролю; перевірку технічних засобів контролю щодо забезпечення належної їх роботи під час здійснення фотографування, відео-, аудіозапису процесу складання іспиту в режимі реального часу відповідно до вимог пункту 4 розділу I цієї Інструкції.
В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваної постанови представник відповідача-2 до відзиву на позовну заяву надав матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 .
Судом також досліджені відеофайли на яких зафіксовано проведення практичних іспитів.
Суд вважає, що дії ОСОБА_2 відповідають вимогам пунктів 13,15, 22 розділу ІІІ Інструкції та не становлять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 127-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд звертає увагу, що пункти 13, 15 розділу ІІІ Інструкції, на порушення яких посилається відповідач в оскаржуваних постановах, регламентують порядок визначення маршрутів для практичного іспиту та порядок їх оформлення у вигляді схеми. Зазначені пункти адресовані ТСЦ МВС та РСЦ МВС як організаційним структурам, що визначають та затверджують маршрути, а не екзаменатору, який приймає практичний іспит. Відтак, позивач як екзаменатор об'єктивно не міг порушити вимоги зазначених пунктів, оскільки вони не встановлюють обов'язків для екзаменатора під час проведення іспиту.
Водночас суд зазначає, що Інструкція містить положення дискреційного характеру щодо повноважень екзаменатора. Зокрема, відповідно до п. 16 розділу ІІІ Інструкції, у разі наявності обставин, що перешкоджають подальшому руху за маршрутом, допускається відхилення від маршруту. Пункт 22 розділу 3 Інструкції встановлює вимоги до тривалості іспиту: не менше 20 хвилин на вулично-дорожній мережі. Таким чином, екзаменатор наділений дискреційними повноваженнями щодо порядку проведення іспиту за умови дотримання мінімальної тривалості.
Як встановлено судом, позивач дотримався вимог п. 22 розділу ІІІ Інструкції щодо мінімальної тривалості практичного іспиту, що не спростовано відповідачем.
За таких обставин, суд констатує, що відповідачем не доведено наявності об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 127-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у діях позивача.
Надані відповідачем докази не спростовують доводи позивача. ОСОБА_2 дотримався вимог п. 22 Інструкції, оскільки кожен із іспитів тривав більше ніж 20 хвилин, чого було достатньо для перевірки навичок керування транспортним засобом, що зафіксовано на відеозаписах.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до частини 2 статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом». За таких вказаних вище обставин, вбачається, що матеріали справи не містять відомостей, будь-яких достатніх та достовірних доказів, або іншого обґрунтування, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127-4 КУпАП.
Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із частиною 2 статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
При цьому, суд наголошує, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності належних доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Згідно з вимогами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду у справі № 686/16535/16-а від 17.10.2019 року та у справі № 660/575/16-а від 31.01.2018 року.
Відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, довести факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідними доказами.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів належними та допустимим доказами подію правопорушення, відтак, і правомірність винесення оскаржуваної постанови щодо позивача.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно-правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.
Отже, відповідачем в даному випадку не надано належних доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 127-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи, що відповідачем не було надано допустимих, достовірних та достатніх доказів, які могли би підтвердити правомірність оскаржуваних позивачем постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі.
Оскаржувані постанови відповідачем прийняті не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що з урахуванням презумпції невинуватості є підставою для їх скасування із закриттям провадження у справі.
Окрім цього, частиною 2 статті 36 КУпАП встановлено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Суд встановив, що оскаржувані постанови були винесені одночасно, розглядались одним і тим же органом (Харківським управлінням Департаменту внутрішньої безпеки НПУ), та обидві винесені за частиною 2 статті 127-4 КУпАП.
Такі дії відповідача суперечать вимогам частини 2 статті 36 КУпАП.
Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на це, задовольняючи позов у цій справі, суд скасовує оскаржувані постанови із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 6, 7, 9, 11, 44, 48, 73-78, 90, 139,241-246, 268, 269, 271, 273-277,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 127-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ББА №110829 від 20.09.2024 року, винесену оперуповноваженим Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Бердніковим В.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_2 за частиною 2 статті 127-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Скасувати постанову серії ББА №110830 від 20.09.2024 року, винесену оперуповноваженим Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Бердніковим В.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_2 за частиною 2 статті 127-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На підставі частини 1 статті 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13.03.2026 року.
Головуючий суддя: