Справа № 638/8185/24
Провадження № 2/638/936/26
11 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова
у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,
за участю секретаря: Кирилішиної М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частки у спільному майні подружжя,-
06.05.2024 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частки у спільному майні подружжя, згідно прохальної частини якої просить суд: визнати за позивачем право в порядку спільного майна подружжя на частину квартири АДРЕСА_1 в розмірі 30,38%.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.05.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.06.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частки у спільному майні подружжя повернуто позивачу на підставі частини 3 статті 185 ЦПК України.
Постановою Харківського апеляційного суду від 04.11.2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.06.2024 року скасовано, справу направлено до Дзержинського районного суду м. Харкова для продовження розгляду.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.11.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
03.12.2024 року засобами поштового зв'язку до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частки у спільному майні подружжя, згідно прохальної частини якої просить суд: визнати за позивачем право у порядку розділу спільного майна подружжя на частину квартири АДРЕСА_1 в розмірі 30,38%.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
11.12.2024 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частки у спільному майні подружжя, згідно прохальної частини якої просить суд: визначити долю позивача у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 3/10 частин (30,38%); визначити за позивачем право власності на 3/10 частин (30,38%) у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що факт визнання за позивачем права на частку у спільному майні подружжя був встановлений рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2021 року у справі №638/169/21. Рішенням суду визначено, що частка відповідачів у спірній квартирі, яка належить їм у порядку спадкування після смерті їх матері, складає 60,75% (7/10 частин) спірної квартири, відповідно частка позивача у спірній квартирі складає 30,38% (3/10 частин). Постановою Харківського апеляційного суду від 26.07.2021 року та постановою Касаційного цивільного суду Верховного суду від 22.03.2023 року, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2021 року залишено без змін. Таким чином позивач вказує, що факт визнання за останнім права на частку у спірній квартирі в розмірі 30,38% (3/10 частин) встановлений у попередніх рішеннях судів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 30.04.2025 року прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог.
Від позивача ОСОБА_1 до суду надано заяву з проханням провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові документи та матеріали справи, причину неявки суду не повідомили, відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надали.
Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.
Статтею 12, 13 ЦПК України передбачені засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2021 у справі №638/169/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення частки в порядку спадкування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29 січня 2018 року.
ОСОБА_4 на праві власності належала квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 26 квітня 2007 року.
Пайовий внесок за вказану квартиру становив 15653 карб. і був виплачений в 1992 році в повному обсязі, про шо свідчить копія довідки від 27 березня 2018 року № 06, видана Кооперативним об'єднанням «Єдність».
З 15 вересня 1984 року по 02 грудня 2010 року ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який розірвано заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова 02 грудня 2010 року.
У встановлений законом строк за зверненням спадкоємців відкрита спадкова справа № 10/2018. Спадкоємцями, які мають право на спадкування є діти спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується постановами приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Зубарєву І.Ю. від 21 грудня 2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 171/02-31 та № № 172/02-31.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2021 року у справі №638/169/21, позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення частки в порядку спадкування - задоволені частково. Визначено за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_4 7/20 часток житлової квартири АДРЕСА_1 . Визначено за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_4 7/20 часток житлової квартири АДРЕСА_1 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 26.07.2021 року, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2021 року залишено без змін та поновлено дію вказаного рішення.
Постановою Касаційного цивільного суду Верховного суду від 22.03.2023 року, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26.07.2021 року залишено без змін.
У вказаній постанові зазначено, що: «Суди попередніх інстанцій, встановивши, що батько ОСОБА_4 - ОСОБА_5 сплатив пай за вищевказану квартиру у розмірі 6 143,00 крб, а ОСОБА_4 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 - пай у розмірі 9 510,00 крб, дійшли обґрунтованих висновків, що частка паю за спірну квартиру, виплачена за рахунок спільних коштів колишнього подружжя, становить 60,75 %. Тому після смерті ОСОБА_4 - ОСОБА_1 належить 1/2 частина вказаної частки паю - 30,38 %».
Таким чином, частка позивача ОСОБА_1 у спірній квартирі АДРЕСА_1 , складає 30,38%, тобто 3/10 частин.
Вказаний факт встановлено рішеннями попередніх судів та відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, не доказується при розгляді даної справи.
Згідно з пунктом 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до статті 112 ЦК Української РСР майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про власність», чинного на час внесення пайових внесків, майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і КпШС України.
При розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, суду необхідно керуватися статтею 146 ЖК України, статтею 15 Закону України «Про власність», пунктом 43 Примірного статуту ЖБК і статтями 22, 24, 28, 29 КпШС України, ураховуючи, що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, та після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.
Як зазначалось вище, позивачу належить частка у розмірі 30,38% (3/10 частини) у спірній квартирі АДРЕСА_1 .
Протилежного стороною відповідача не надано та під час розгляду справи не встановлено.
На підставі статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
На підставі статті 319 ЦК України, право власності в України складається з права володіння, права користування, та права розпорядження, та може набуватися тільки на законних підставах.
Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, або обмежений в його здійсненні, власник в праві вимагати захисту порушеного права власності у судовому порядку (стаття 16 ЦК України).
На підставі вимог статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів.
На підставі статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого, немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до правопорушення і інше.
Таким чином, аналізуючи вищевказане, беручи до уваги надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання частки у спільному майні подружжя - задовольнити.
Визначити за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , 3/10 частини (30,38%) квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на 3/10 частини (30,38%) у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір у розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. по 2 250,00 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На підставі частини 1 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 13.03.2026 року.
Головуючий суддя: