Справа № 385/1990/25
Провадження № 2/385/922/25
16.03.2025 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого-судді Венгрина М. В.,
секретар судового засідання Шевченко Л. О.
за участі:
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Волощука В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що він, ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 19.10.2001 перебував у шлюбі з відповідачкою. Від якого мають сина ОСОБА_4 , 2010 року народження. Рішенням суду від 25.10.2021 шлюб між ними розірвано, хоча фактично шлюбні відносини та спільне проживання було припинене ще в 2019 році. 24.07.2024 Гайворонським районним судом видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання сина в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) з 11.07.2024. Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 10.05.2024 він проживає з сином в будинку АДРЕСА_1 . Те, що син перебуває на його утриманні вказано і в довідці Гайворонської міської ради № 777 від 09.05.2024. З довідок з навчального закладу теж вбачається, що мати не бере участь в освітньому процесі, не цікавиться його навчанням. Вказує, що задоволення позову та встановлення факту потрібне для подальшого оформлення документів, щодо соціальної допомоги на дитину, переміщення дитини, зняття з місця реєстрації проживання та вирішення питання про мобілізацію батька. Зазначає, що рішення Гайворонського районного суду від 06.10.2025 відмовлено в задоволенні його позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, попереджено її про необхідність зміни ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_4 та покладено на Орган опіки та піклування Гайворонської міської ради контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків. Однак станом на час подання позову відповідачка перебуває за кордоном, ставлення не змінила.
Відповідачка правом подання відзиву не скористалась.
Треті особи правом подання пояснень третьої особи не скористались.
процесуальні дії суду
Ухвалою від 04.12.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
12.01.2026 третьою особою - Органом опіки та піклування Гайворонської міської ради подано клопотання про розгляд справи за її відсутності, зазначено, що позов підтримують.
13.01.2026 представником позивача подано заяву про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, а також клопотання про виклик свідків.
Ухвалою від 13.01.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті, задоволено клопотання позивача про виклик свідків.
29.01.2026 третьою особою - органом опіки та піклування Заваллівської селищної ради подано заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Розгляд справи по суті проведено 09.03.2026 за відсутності відповідачки та представників третіх осіб, які належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, та протокольною ухвалою відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 16.03.2026.
При цьому у зв'язку з неявкою належно повідомленої відповідачки, неподання нею відзиву та незаперечення сторони позивача, суд вважав можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
судом встановлено:
Згідно свідоцтва про народження від 07.06.2010, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Гайворонського районного управління юстиції Кіровоградської області (а.с. 8) сторони в справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочним рішенням Гайворонського районного суду від 25.10.2021 в справі № 385/1140/21 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що був ними укладений 19.10.2001 (а.с. 9).
Постановою державного виконавця Гайворонського відділу ДВС у Голованівському районі Кіровоградської області ВП НОМЕР_4 від 09.09.2024 відкрито виконавче провадження на виконання судового наказу № 385/1016/15 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , 2010 року народження, у розмірі всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 11.07.2024, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10).
З акту обстеження умов проживання № 189 від 19.09.2025, що підготований службою в справах дітей Гайворонської міської ради, вбачається, що на моент обстеження умов проживання дитини - ОСОБА_1 , 2010 року народження в буд. АДРЕСА_2 , встановлено, що дитина проживає з батьком, ОСОБА_3 та перебуває на його повному утриманні (а.с. 11).
З довідки КЗ «Гайворонський ліцей № 1» від 12.03.2025 вбачається, що мати, ОСОБА_2 , не бере участі у вихованні та освітньому процесі сина ОСОБА_4 , учня 9-А класу, не буває на батьківських зборах, не цікавиться успішністю та не спілкується з вчителями. Батько, ОСОБА_1 постійно працює над вихованням та розвитком дитини, завжди відвідує батьківські збори (а.с. 12).
З довідки КНП «ЦПМСД» № 261 від 13.03.2025, що видана ОСОБА_1 вбачається, що він супроводжує сина ОСОБА_3 при профілактичних оглядах, оглядах під час захворювань та виконання профілактичних щеплень (а.с. 13).
З копій сторінок 6 і 7 з закордонного паспорта ОСОБА_5 вбачається, що 03.11.2019 вона перетнула кордон з Республікою Польща (а.с. 14).
Рішенням Гайворонського районного суду від 06.10.2025 в справі № 385/1204/25 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, попереджено її про необхідність зміни ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_4 та покладено на Орган опіки та піклування Гайворонської міської ради контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків стосовно неповнолітнього сина (а.с. 15).
У висновку по питанню позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 вбачається, що Орган опіки та піклування вважав доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина (а.с. 19-20).
З довідки Гайворонської міської ради № 777 від 09.05.2024 вбачається, що ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_1 , на його утриманні перебуває син ОСОБА_4 , 2010 року народження (а.с. 21).
З довідки КЗ «Гайворонський ліцей № 1» від 09.05.2025 вбачається, що мати, ОСОБА_2 , не бере участі в освітньому процесі сина ОСОБА_4 , учня 8-А класу, не буває на батьківських зборах, не цікавиться успішністю та не спілкується з вчителями (а.с. 22).
З довідки КЗ «Гайворонський ліцей № 1» від 15.03.2025 вбачається, що батько ОСОБА_3 - ОСОБА_1 бере участь в освітньому процесі сина, постійно відвідує батьківські збори, цікавиться успішністю та поведінкою дитини (а.с. 23).
З договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 29.11.2004, що нотаріально засвідчений та зареєстрований в БТІ 29.11.2004 вбачається, що ОСОБА_1 купив, а ОСОБА_6 продала 1/10 частину житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель в АДРЕСА_1 (а.с. 24).
З договору дарування частки житлового будинку від 02.07.2004, що нотаріально засвідчений та зареєстрований в БТІ 08.12.2004 вбачається, що ОСОБА_7 подарував ОСОБА_1 частку житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель в АДРЕСА_1 (а.с. 26).
Свідок ОСОБА_8 , будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що знайомий з позивачем з 2019 року. З того часу бачив, як лише позивач займається вихованням дитини, навіть інколи відмовлявся йти на риболовлю через необхідність йди на збори батьків до школи. Знає що позивач проживає з сином, вони живуть лише двоє. Офіційно ОСОБА_1 не працює, береться за різні підробітки.
Свідок ОСОБА_9 , будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що живе по сусідству з позивачем, в гості один до одного не ходять. Відповідачку не бачив вже давно, до ковіду. Позивач з сином живуть дружньо, постійно проводять час разом. Позивач не працює, ходить по підробітках.
Опитаний в судовому засіданні за участі представниці служби в справах дітей Поліщук Н. А. неповнолітній ОСОБА_3 повідомив, що проживає з батьком, який його матеріально забезпечує, мама знаходиться за кордоном, вітала на день народження повідомленням, подарунків не присилала.
оцінка суду
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин із метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейного кодексу України (ст. 1 СК України).
Згідно із частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.
Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу.
За частиною 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин 1-4 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Положеннями статті 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до статті 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (ст. 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга ст. 30 ЦК України).
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Схожі висновки містяться в постановах Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 468/1025/23, від 27 березня 2025 року у справі №353/886/24 та інших.
Доведення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, та стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання й утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22.
Наявними в справі доказами підтверджено, що сторони по справі є батьками малолітнього сина ОСОБА_4 , 2010 року народження.
Як на підставу наявності факту самостійного виховання та утримання сина, позивач посилався на довідки зі навчального та медичного закладів, покази свідків.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, для підтвердження факту самостійного виховання та утримання дітей обов'язковим елементом є наявність виключних (непереборних/ виняткових/ неординарних/ особливих) обставин у конкретних життєвих ситуаціях (наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов'язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов'язки через вади здоров'я; батько або матір зникли, визнані судом безвісно відсутніми; позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо).
Наведені вище виключні обставини у даній справі відсутні, а саме по собі проживання матері окремо від неповнолітнього сина, проживання дитини з батьком, не свідчить про самостійне виховання та утримання, а також не звільняє матір від її обов'язку виховувати та утримувати неповнолітнього сина.
Самі лише посилання позивача на вказані обставини не підтверджують факту самостійного утримання позивачем сина, оскільки однозначно та достовірно не підтверджують вказаний факт в тому числі за відсутності відомостей про працевлаштування останнього та отримання ним стабільного регулярного доходу.
Варто наголосити на тому, що сам позивач не довів, що син перебуває на його повному утриманні, зокрема не надав доказів, які підтверджують його доходи. Показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не доводять отримання ним таких, лише стверджують про те, що він ходить по підробітках.
Позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що в питанні виховання чи утримання дитини, матір умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації своїх прав.
Також суд звертає увагу, що позивач надав докази того, що з відповідачки присуджено до стягнення аліменти на його користь на утримання сина, а отже така приймає участь у його утриманні. Покликання позивача на те, що аліменти не сплачуються, є заборгованість - не підтверджені жодними доказами.
Покази свідків у справі також не є належними доказами ухилення відповідачки від виконання нею батьківських обов'язків, оскільки проживання одного з батьків окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Посилання сторони позивача на те, що відповідачка проживає за кордоном, не спілкується з сином, не цікавиться його життям та здоров'ям не підтверджені належними та допустимими доказами.У матеріалах справи відсутня інформація про перебування відповідачки за кордоном, а позивач не звертався до суду з клопотанням про витребування даних з Державної прикордонної служби України про перетин ОСОБА_2 кордону. Долучена копія окремих аркушів закордонного паспорта відповідачки, яка з пояснень позивача отримана ним з іншої цивільної справи, не є достатнім доказом такого, оскільки не зрозуміло станом на який день така виготовлена та чи не вносились до паспорта інші відмітки.
В рішенні від 06.10.2025 в справі № 385/1204/25 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав суд дійшов висновку, що на час ухвалення рішення позивач не довів свідоме, тобто систематичне, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, ухилення від виконання відповідачкою батьківських обов'язків.
Таким чином позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що в питанні виховання чи утримання дитини, матір умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації своїх прав.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Дійсно, Порядком організації та ведення військового обліку, затвердженим постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2023 року, передбачено, що рішення суду про встановлення факту самостійного виховання є підставою для відстрочки, проте це не скасовує обов'язку суду перевірити наявність юридичних підстав для встановлення такого факту.
Також суд звертає увагу, що докази того, що позивач перебуває на військовому обліку та є таким, що підлягає мобілізації суду не надано.
Враховуючи те, що зазначені в позові ОСОБА_1 обставини не підтверджують факт самостійного одноосібного виховання та утримання спільної з відповідачкою дитини, проживання матері окремо від дитини, не впливає на обсяг її прав і не звільняє її від виконання батьківських обов'язків щодо дитини, відсутні докази існування або настання обставин, в силу яких батьківська правосуб'єктність матері дитини обмежена або припинилася, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини, тобто позивачем, неповнолітнього сина ОСОБА_4 .
Вирішуючи питання судових витрат відповідно статті 141 ЦПК України, з урахуванням того, що в задоволенні позову відмовлено, понесені судові витрати слід залишити за ним.
На підставі викладеного та керуючись ст. 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області (місцезнаходження: м. Гайворон Голованівського району Кіровоградської області, пл. Героїв Майдану, 5, ЄДРПОУ 04055297), ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складено 16.03.2026.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 16.03.2026