Справа № 191/1514/26
Провадження № 1-кп/191/77/26
11 березня 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Катеринівка Лозівського району Харківської області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, має на утримані одну малолітню дитину, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період в посаді стрільця-сапера 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимий,
у кримінальному провадженні №12026041390000203 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
03.03.2026 року до суду надійшло клопотання прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12026041390000203 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, у якому вказано, що згідно зі ст 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного Стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно- психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відповідно до витягу з наказу (по стройовій частині) від 13.03.2023 №339 командира військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 , який проходив військову службу під час мобілізації, призначено на посаду стрільця-сапера 1 механізованого відділення З механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, солдат ОСОБА_4 , в розумінні вимог ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби та, маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 , будучи станом на 17 січня 2024 року військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період в посаді стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, а саме солдат ОСОБА_4 знаходився на медичному огляді військово-лікарняної комісії військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 . Після проходження медичного огляду військово- лікарняної комісії солдат ОСОБА_4 , 17.01.2024 повинен був повернутись до місця тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 .
У подальшому, солдат ОСОБА_4 , маючи об'єктивні можливості для повернення в установлений час, останній умисно, своєчасно, до місця тимчасової дислокації підрозділу не з'явився і перебував поза його розташуванням понад установлений строк і з того часу офіційно ніде не працював, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, за наявної можливості до цього, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутнім на військовій службі до 25 лютого 2026 року, коли самостійно з'явився до Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область м. Синельникове, вул. Виконкомівська, 36-а, та заявив про себе, пояснивши про бажання продовжувати військову службу у складі іншого підрозділу іншої військової частини НОМЕР_3 Збройних сил України, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити та звільнити підозрюваного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Обвинувачений також підтримав клопотання прокурора про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з тим, що він повернувся для проходження військової служби.
Заслухавши учасників судового провадження, не досліджуючи інші докази по кримінальному провадженню, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України, як нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч.1 ст.44 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.5 ст.401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Таким чином, оскільки визначені кримінальним законом умови, передбачені ч.5 ст.401 КК України виконано: обвинувачений ОСОБА_4 отримав письмову згоду тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_6 від 23.01.2026 року за вих.№1901/1326 про подальше проходження військової служби в зазначеній військовій частині, вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, а звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України є обов'язком, а не правом суду, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та звільнення підозрюваного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.407 КК України на підставі ст. 44, ч.5 ст.401 КК України.
керуючись ст. 284-286, 369-372, 376 КПК України, ст. 44, ч.5 ст.401 КК України,
Задовольнити клопотання прокурора.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Копію ухвали негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повна ухвала складена 16.03.2026 року.
Суддя ОСОБА_1