Справа № 183/388/21
№ 1-кп/183/1574/25
16 березня 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020040350001446 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_3 мотивувавши його тим, що 12.02.2025 ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та відносно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вважав, що на теперішній час ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст.177 КПК України продовжує існувати та не зменшився.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а у разі задоволення - змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 з цілодобового домашнього арешту на нічний, зокрема не залишати місце проживання обвинуваченим з 22.00 години до 06.00 години ранку, оскільки обвинувачений бажає працевлаштуватись та має батька похилого віку, надавши на підтвердження своїх слів гарантійний лист керівника підприємства ОСОБА_8 та копію пенсійного посвідчення батька ОСОБА_3 - ОСОБА_9 .
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку своїх захисників щодо можливості зміни запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт, та повідомив, що бажає влаштуватися на роботу, а внаслідок дії запобіжного заходу він позбавлений такої можливості.
Представник потерпілої просив суд задовольнити клопотання прокурора.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
12.02.2025 ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та відносно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 року продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та дію обов'язків, покладених на обвинуваченого, строком на два місяці, тобто до 20.03.2026 року включно.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Прокурор в поданому клопотанні не вказав про зменшення заявленого ризику зі спливом часу, що є об'єктивним процесом, не залежить від волі прокурора або суду. Проте, зазначене узгоджується зі сталою національною судовою і прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно якої усі ризики, навіть існуючі із достатньою ймовірністю, зі спливом часу втрачають актуальність, зменшуються або взагалі перестають існувати.
Таким чином, суд, враховуючи, що природа запобіжного заходу, не зважаючи на тяжкість інкримінованого діяння, полягає не у карі, а лише винятково у забезпеченні явки обвинуваченого до суду, вважає, що будь-яких доказів неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого перед судом не встановлено та прокурором не доведено.
При вирішенні питання доцільності продовження строку запобіжного заходу, суд враховує те, що доводи прокурора про наявність зазначеного ризику не обґрунтовані належним чином. Аргументи прокурора не свідчить про наявність реальної загрози належному здійсненню кримінального провадження у разі не продовження дії запобіжного заходу.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом жодного разу не вчинив спробу порушити покладені на нього процесуальні обов'язки, протягом року завчасно з'являється до судового засідання.
Враховуючи вимоги ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.
Суду неодноразово надавались докази того, що обвинувачений бажає працевлаштуватись та має батька похилого віку. Суд оцінює надані на підтвердження даних аргументів гарантійний лист керівника підприємства ОСОБА_8 та копію пенсійного посвідчення батька ОСОБА_3 - ОСОБА_9 як належний доказ заявленого бажання утримувати себе шляхом працевлаштування та свого батька.
Ризик переховуватися від суду нічим не підтверджено. Суд також враховує дані про особу обвинуваченого, який не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, демонструє належну процесуальну поведінку, має родину ( батька та матір) та утриманця - батька похилого віку).
Розгляд кримінального провадження здійснюється тривалий час. Обвинувальний акт до суду надійшов 26.01.2021 року.
Розгляд під головуванням судді ОСОБА_1 здійснюється спочатку після скасування вироку суду, ухваленого попереднім складом суду та надійшов у провадження 06.03.2025 року.
В кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду досліджена частина доказів: допитана потерпіла, частина свідків.
А тому обставини, які прокурор поклав в основу клопотання, з огляду на тривалість судового розгляду, не дають суду підстав для задоволення клопотання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Суд, реалізуючи засади змагальності та забезпечуючи рівність процесуальних прав сторін, керується виключно об'єктивними критеріями, визначеними законом, та приймає рішення на підставі належно оцінених матеріалів провадження, а не припущень сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Встановлені у судовому засіданні обставини свідчать про те, що підстави для продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відсутні, але, зважаючи на те, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України (обґрунтованість висунутого обвинувачення), для досягнення дієвості завдань кримінального провадження, відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України буде достатнім зобов'язання обвинуваченого ОСОБА_3 прибувати до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за кожною вимогою суду.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.
Керуючись ст.ст. 31, 179, 194, 331, 369-372, 376 КПК України,-
В задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК зобов'язати ОСОБА_3 прибувати за першою вимогою до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1