Справа № 183/2425/16
№ 1-кп/183/36/25
11 березня 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-27.04.2015 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 407 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням строком 2 роки, ,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1,2 ст. 263 КК України,
за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_3
В провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження №42016040010000102 від 02.06.2016 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 263 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 .
Захисник та обвинувачений, кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання.
Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перед судом прокурором доведено, що на теперішній час продовжують існувати та не зменшились передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до семи років, тому існує ризик переховування останнього від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, крім того, даний факт підтверджується тим, що ОСОБА_3 неодноразово не з'являвся до суду на призначені судові засідання, та до останнього було застосовано заходи забезпечення явки до суду, а саме: привід та розшук.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 в подальшому може як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 обвинувачується також у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 2 ст. 263 КК України, а також ч. 5 ст. 407 КК України, що свідчить про те, що обвинувачений вчинивши кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України у 2016 році на шлях виправлення не став, і будучи на свободі продовжив здійснювати протиправну діяльність та вчиняти кримінальні правопорушення.
Суд погоджується з аргументами прокурора висловленими на обґрунтування вищезазначених ризиків.
Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Тому, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 263 КК України - задовольнити.
Обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, 2 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 05 травня 2026 року включно.
Апеляційна скарга на ухвалу судді подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1