Справа №295/715/26
1-кс/295/467/26
13.03.2026 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора, та додані до неї матеріали, -
До слідчого судді надійшла вказана скарга, в якій скаржник просить скасувати постанову прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 від 03.12.2025 про відмову у задоволенні клопотання.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначив, що постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, якою порушено його права та законні інтереси, не містить жодної підстави вважати його особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч. 1 ст. 55 КПК України, оскільки внаслідок злочинних дій щодо підробки йому та його сім'ї заподіяно моральну та матеріальну шкоду.
У скарзі заявник просив розгляд справи проводити без його участі.
Прокурор ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, подала 11.03.2026 заяву, в якій просила розгляд скарги проводити без її участі, відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
Дослідивши скаргу та долучені до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, згідно з ч. 1 ст. 7 КПК України, серед іншого, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; розумність строків, тощо.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.
Нормами ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, зокрема, можливість оскарження виключно рішення слідчого, прокурора, про зупинення досудового розслідування (п. 2 ч. 1ст. 303 КПК України), рішення слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України), рішення слідчого, прокурора про відмову у визнанні потерпілим (п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України), рішення слідчого, прокурора при застосуванні заходів безпеки (п. 6 ч. 1 ст. 303 КПК України), рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій (п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України), рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу (п. 8 ч. 1 ст. 303 КПК України).
У частині 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що підлягають оскарженню на стадії досудового розслідування.
Зокрема, згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчому судді підлягає оскарженню бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством (Лист ВССУ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 "Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування").
В іншому випаду, у відповідності до положень п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, особа наділена правом оскаржити рішення слідчого чи прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні
Стаття 220 КПК України передбачає порядок розгляду клопотань під час досудового розслідування.
Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Згідно ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається, зокрема, з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні сектору дізнання Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12024065400000874 від 21.06.2024 за заявою ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
01.12.2025 на електронну адресу Житомирської окружної прокуратури надійшло клопотання ОСОБА_3 від 30.11.2025 про зміну підслідності та визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №12024065400000874 від 21.06.2024.
За наслідком розгляду зазначеного клопотання прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 03.12.2025 винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання.
У постанові зазначено, що заявник ОСОБА_3 не наділений повноваженнями визначати підслідність кримінального правопорушення, це є виключно процесуальною компетенцією прокурора.
Заявнику ОСОБА_3 неодноразово повідомлялось, що відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підтверджуючі дані про заподіяння ОСОБА_3 кримінальним правопорушенням моральної, фізичної або майнової шкоди.
З урахуванням викладеного, у разі надання ОСОБА_3 органу досудового розслідування підтверджуючих даних про заподіяння йому моральної, фізичної або майнової шкоди, сектором дізнання Житомирського РУП N?2 ГУНП в Житомирській області, в установленому законом порядку буде вирішено питання в порядку ст. 55 КПК України про визнання його потерпілою особою.
Також у постанові прокурор зазначила, що систематичне подання ОСОБА_3 аналогічних за змістом клопотань призводить до нераціонального використання процесуального часу, який міг бути використаний для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, перешкоджає проведенню досудового розслідування і містить ознаки зловживання процесуальними правами.
Ухвалами слідчих суддів Богунського районного суду м. Житомира від 18.12.2025 №295/17696/25 та від 06.01.2026 №295/18841/25 ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні скарг, що є ідентичними за змістом скарзі у даній справі (а.с. 79-81).
Незважаючи на це, 19.01.2026 скаржником знову подано аналогічну за змістом вимог скаргу.
Слід зауважити, що, окрім іншого, принцип правової визначеності вимагає, щоб, у разі винесення судами остаточного судового рішення, воно не підлягало перегляду. Власне, сталість та незмінність остаточного судового рішення, що вступило в законну силу, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata («вирішена справа» лат.). Інакше кажучи, застосування поняття res judicata означає, що справа вирішена по суті, усунута спірність чи невизначеність ситуації і рішення є остаточним та незмінним. Керуючись цим усталеним підходом, остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Принцип правової визначеності передбачає повагу до вирішеної справи і не припускає повторного її розгляду або екстраординарного перегляду без вагомих на те підстав.
Неможливість скасування остаточного судового рішення, яке набрало чинності, є однією з головних гарантій стабільного правового становища особи, адже судові вердикти повинні бути зрозумілі, чіткі та стабільні в часі. Європейський суд з прав людини, розкриваючи принцип правової визначеності при перегляді остаточного рішення, неодноразово вказував, що правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata. Цей принцип підкреслює, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання та нового вирішення справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому разі, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру (справа «Васильєв проти України», рішення від 21 червня 2007 року, заява № 11370/02, п. 61, 63; справа «Рябих проти Росії», рішення від 24 липня 2003 року, заява № 52854/99, п. 52).
Отже, скаржник не погоджуючись з результатом розгляду його скарг, намагаючись вирішити питання на власну користь, втрете подає аналогічну скаргу на скасування постанови прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 від 01.12.2025 про відмову в визнанні ОСОБА_3 потерпілим, що не передбачено нормами КПК, у зв'язку з чим скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 55, 110, 220, 303 - 307 КПК України, -
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 від 01.12.2025 про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12024065400000874 від 21.06.2024.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1