Справа № 161/4550/26
Провадження № 3/161/1563/26
09 березня 2026 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шильян Кюрдамирського району Азербайджан, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року притягалася: 12.01.2026 року постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 1 ст. 51 КУпАП - визнано винним та накладено штраф у розмірі 850 грн., не працюючого, інваліда ІІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2
за ч. 3 ст. 51 КУпАП, -
26.02.2026 рок до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 205855 від 23.02.2026 року.
Так, відповідно до вищевказаного протоколу 10.02.2026 року близько 15.13 ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні магазину «Сім-23», розташованому в м. Луцьку по вул. Перемоги, 22, повторно, протягом року, здійснив дрібне викрадення чужого майна, а саме: з картки АТ КБ «Приватбанк» викрав грошові кошти на загальну суму 2073 грн. 52 коп., чим завдав ОСОБА_2 матеріальних збитків на вказану суму.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 51 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчинені вказаного правопорушення не визнав, суду пояснив, що він орендує кімнату в квартирі потерпілої ОСОБА_2 . Іншу кімнату в квартирі орендували ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На початку лютого 2026 року, точну дату він не пам'ятає, ОСОБА_4 попросив встановити на його телефон додаток «Приват 24». На це він погодився, ОСОБА_4 встановив йому вказаний додаток. Надалі, 10.02.2026 року, він на прохання ОСОБА_4 , ходив в магазин «Сім-23» і купив продукти харчування, розрахувавшись за допомогою додатку «Приват24». Про те, що банківська картка, з якої він провів розрахунок, належить ОСОБА_2 , а не Вітковському, він не знав.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , потерпілої, дослідивши письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що вона здавала в оренду кімнату в своїй квартирі ОСОБА_5 , до якого потім приєдналися проживати ОСОБА_4 та хлопець на ім'я ОСОБА_6 . На прохання ОСОБА_6 вона передала йому свою картку, відкриту в АТ КБ «Приватбанк», оскільки мати ОСОБА_6 мала перерахувати йому грошові кошти. Повернути їй картку вона не просила, оскільки довіряла ОСОБА_6 . 16.02.2026 року вона пішла у відділення банку і з'ясувала, що з картки пропали належні ій грошові кошти на загальну суму 2073 грн. 52 коп. ОСОБА_7 вона банківську картку не передавала, претензій до нього не має.
Стаття 51 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Суб'єктивна сторона викрадення чужого майна (крадіжка, шахрайство, привласнення) в кримінальному праві України характеризується трьома обов'язковими ознаками:
-прямий умисел: винний усвідомлює, що він протиправно та безоплатно вилучає чуже майно, передбачає заподіяння майнової шкоди власнику і бажає настання цих наслідків.
-корисливий мотив: прагнення незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, отримати майнову вигоду для себе або інших осіб.
-корислива мета: обернення викраденого майна на свою користь або користь третіх осіб.
Суд вважає, що органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 мав прямий умисел на заволодіння майном ОСОБА_2 .
Так, з наявного у справі відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 розрахувався за продукти харчування за допомогою додатку «Приват24», приєднаного до картки ОСОБА_2 .
Проте наявні у справі докази не спростовують його пояснення про те, що він не знав про належність вказаної банківської картки ОСОБА_2 . Ці його доводи також об'єктивно підтверджуються поясненнями самої потерпілої ОСОБА_2 , яка як в судовому засіданні, так і при надання пояснень дільничному офіцеру поліції СДОП ВП Луцького РУП, пояснювала, що картку вона передала особі на ім'я ОСОБА_6 , а не ОСОБА_7 .
Як слідує зі змісту ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що справа про адміністративне правоопрушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 40-1, ч. 1 ст. 51, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя,
Провадження у справі про адмінстративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 51 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська