Справа № 161/21022/25
Провадження № 2-др/161/42/26
12 березня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Олексюка А.В.
при секретарі - Опальчук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Полетила Павла Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом адвоката Полетила Павла Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, -
02.03.2026 адвокат Полетило Павло Сергійович в інтересах ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до змісту якої просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.
11.03.2026 представниця відповідача адвокатка Булат Ю.В. подала заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн.
Представник позивача адвокат Полетило П.С. подав заяву про слухання справи у його відсутності, заяву підтримує, просить задовольнити.
Представниця відповідача адвокатка Булат Ю.В. в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи (частина четверта ст.270 ЦПК України).
Розгляд заяви здійснювався у відсутності сторін на підставі наявних матеріалів згідно ст. 247 ЦПК України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що подана заява (клопотання) про стягнення судових витрат підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2026 позов адвоката Полетила Павла Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
З огляду на викладене суд відзначає, що ЦПК передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) пов'язаність витрат з розглядом справи; 2) їх дійсність; 3) необхідність; 4) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
До таких висновків в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 19.02.2020 року (справа № 755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19).
Згідно з п. п. 3-6ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим(п. 268).
Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обгрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто в розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Представниця відповідача адвокатка Булат Ю.В. подала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн, зважаючи на відсутність документального підтвердження витрат та розрахунку.
Однак, на підтвердження надання правничої допомоги, адвокат Полетило П.С. подав: договір про надання правничої допомоги від 14.10.2025 року, акт прийому-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги від 28.02.2025 року, згідно якого адвокат: - підготував позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме - садового будинку загальною площею 86,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0722885100:01:001:5015; - брав участь в усіх судових засіданнях 19.11.2025 року, 22.12.2025 року, 23.02.2026 року; - підготував заяву про винесення додаткового рішення у даній справі; рахунок №1/24.02 від 24.02.2026, квитанція про сплату гонорару від 28.02.2026 №2.551014119.1 на суму 10000,00 грн.
Таким чином, клопотання представниці відповідача про зменшення судових витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
З врахуванням складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, а також дотримуючись принципів розумності, співмірності та реальності таких витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.
Відтак, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст.133,137,141,142,270 ЦПК України, суд, -
Заяву адвоката Полетила Павла Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк