Справа № 159/9500/25
Провадження № 2/159/883/26
(заочне)
16 березня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - ? ? ? Смалюха Р.Я.,
за участю
секретаря судового засідання - ? ? ? ? Клевецької О.М.,
позивача - ? ? ? ? ? ? ? не з'явилась,
відповідача - ? ? ? ? не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить змінити розмір та спосіб стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки та в подальшому стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набранням рішенням суду законної сили та продовжуючи до досягнення донькою повноліття.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що з відповідачем у них є спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.01.2021 з відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн щомісячно, починаючи з 25.11.2020 і до досягнення донькою повноліття. Неповнолітня донька проживає з позивачем. Аліменти, які стягуються з відповідача є недостатніми для задоволення потреб доньки. Зазначає, що відповідач працевлаштувався та його матеріальний стан змінився. Просить змінити спосіб стягнення аліментів зі сталої суми на частку від доходу.
Свої вимоги позивач мотивує положеннями статей 141, 150, 180, 181, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України (далі - СК України) щодо можливості зміни у судовому порядку способу стягнення аліментів, збільшення їх розміру, який має бути достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, що є обов'язком кожного з батьків дитини; положеннями Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 щодо необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини, Законом України «Про охорону дитинства», судовою практикою викладеною у у постанова Верховного Суду у справі № 643/11949/19, постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у зв'язку з чим суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами на підставі ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
28.01.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 06.03.2026.
Трекінгом поштового відправлення на сайті АТ Укрпошта в мережі Інтернет підтверджується, що відповідач отримав рекомендований лист R067093420168, яким суд повідомляв відповідача про розгляд справи та призначення судового засідання на 06.03.2026.
В судове засідання 06.03.2026 відповідач і позивач не з'явились. Позивача подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.
Зважаючи на зазначені обставини, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд постановив здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з'явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов, заперечень проти прийняття заочного рішення не подавав.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 доводиться та обставина ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.01.2021 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.11.2020 і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно відповіді № 2426819 від 06.03.2026 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, ОСОБА_2 отримує дохід у виді виплат військовслужбовцям, розмір якого за період з квітня по грудень 2025 склав 188157,19 грн.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері сімейних правовідносин щодо зміни розміру та способу стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991,держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03.07.2018 №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За правилами ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Отже, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
На основі аналізу наведених вище правових норм та судової практики суд дійшов висновку, що отримувач аліментів має виняткове право вибирати та ініціювати зміну способу їх стягнення через суд - або як частку від доходу платника, або як фіксовану грошову суму. При цьому законодавство не вимагає від позивача обґрунтовувати причини такого вибору.
Платник аліментів не може впливати на вибір способу стягнення, проте зберігає право подати позов про зменшення розміру виплат.
Цю позицію підтверджує Верховний Суд у постанові від 11.03.2020 (справа № 759/10277/18), зазначаючи, що спосіб стягнення аліментів визначається за вибором того з батьків, з ким проживає дитина.
Стаття 192 СК України дозволяє змінювати не лише розмір, а й спосіб присудження аліментів - з фіксованої суми на частку від доходу і навпаки. Це підтверджується низкою постанов Верховного Суду, зокрема від 22.05.2019 (справа №444/2619/16-ц) та від 18.09.2019 (справа №127/12177/17-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частина 2 ст. 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2026 становить 3512 грн.
Призначений судом у 2021 році розмір аліментів у фіксованій сумі 1500 грн. щомісячно вже не відповідає актуальним потребам дитини. Це обумовлено тим, що для належного інтелектуального та соціального розвитку, а також забезпечення відповідних умов проживання та навчання дитини зараз потрібні значно більші кошти, ніж на момент ухвалення судового рішення від 04.01.2021.
Враховуючи підвищення прожиткового мінімуму, істотне зростання ринкових цін на щоденні дитячі товари та послуги, а також інфляційні процеси в країні, поточний розмір аліментів є недостатнім для підтримання належного життєвого рівня дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Суд враховує, що з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів від 04.01.2021 суттєво змінився мінімально необхідний рівень матеріального забезпечення дитини відповідного віку та зросли витрати на утримання дитини, що впливає на майновий стан позивача.
Крім того, суд встановив, що відповідач з квітня 2025 отримує регулярний дохід у виді виплат для військовослужбовців.
На переконання суду для забезпечення належного рівня життя дитини суд вважає достатнім та фінансово можливим для відповідача стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. При цьому сума аліментів не може бути меншою за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць та не може перевищувати десять прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів та утримання малолітньої доньки є правомірними, а тому їх належить задовольнити, стягнення аліментів у новий спосіб слід здійснювати з дня набрання чинності рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у сумі 1331,20 грн.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки задовольнити повністю.
Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.01.2021, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? ? аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211, 20 грн.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач - ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складене 16.03.2026.
Головуючий: Р. Я. СМАЛЮХ