Справа № 158/2112/25
Провадження № 1-кп/0158/25/26
16 березня 2026 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
законного представника потерпілого - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження № 12025035590000110 від 08.06.2025 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Ківерці Волинської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, з вищою освітою, непрацюючого, раніше судимого 13.02.2025 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 1 ст. 297 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки, у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
06.06.2025 року близько 22 год. 57 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи на території громадської зупинки, поблизу магазину «Сім 23», що за адресою: вул. Відродження, 1, м. Ківерці Волинської області, діючи з прямим умислом, з метою вчинення насильницьких дій відносно іншої людини, усвідомлюючи кримінально-правовий характер своїх дій, в ході словесного конфлікту, який раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин із малолітнім ОСОБА_7 , умисно наніс один удар милицею в область обличчя потерпілого, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді крововиливів та поверхневих ран губ, по ступені тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Перелом 11 та 21 зубів та пошкодження коронкової частини 22 зуба відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили незначну стійку втрату загальної непрацездатності не більше як на 10 %.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у пред'явленому обвинувачені не визнав. Заперечив факт нанесення потерпілому будь-яких тілесних ушкоджень. Вказав, що виставив милицю перед собою, а потерпілий на неї наштовхнувся, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження. Цивільний позов не визнає.
Незважаючи на не визнання своє вини ОСОБА_6 , його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується сукупністю доказів, дослідженими безпосередньо у судовому засіданні.
Законний представник потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_4 суду пояснила, що 06.06.2025 року у вечірню пору доби її син ОСОБА_7 , перебуваючи на зупинці транспортних засобів в м. Ківерці, поблизу магазину «Сім 23», отримав тілесні ушкодження у вигляді переломів та пошкодження зубів. Вказані тілесні ушкодження йому завдав ОСОБА_6 , який вдарив його металевою милицею по обличчю. Після вказаної події вони звернулися до лікаря, який після проведення рентгенівського дослідження, виявив переломи 11 та 21 зубів та пошкодження коронкової частини 22 зуба. Пред'явлений цивільний позов підтримує, просить його задовольнити, з підстав викладених у ньому. Висловила свою позиції стосовно міри покарання, яке повинен понести обвинувачений, а саме наполягає на суворій мірі покарання.
Також винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджується дослідженими у судовому засіданні показаннями малолітнього потерпілого ОСОБА_7 , малолітнього свідка ОСОБА_8 , неповнолітніх свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були допитані 17.06.2025 року та 23.06.2025 року під час досудового розслідування у приміщенні центру комплексної реабілітації «Фенікс» у процесі правосуддя дітей, які постраждали або стали свідками насильства (модель Барнахус).
Показання малолітнього потерпілого ОСОБА_7 , малолітнього свідка ОСОБА_8 та неповнолітнього свідка ОСОБА_9 , зафіксовані на оптичних дисках (а.с. 80, 90, 100, 115).
Малолітній потерпілий ОСОБА_7 на допиті 17.06.2025 пояснював, що у червні місяці 2025 року у вечірню пору доби, він перебував на зупинці громадського транспорту, поблизу магазину «Сім 23» в м. Ківерці в районі автостанції. Навпроти нього сидів ОСОБА_6 (Люцифер) В певний момент ОСОБА_6 піднявся з лавки та вдарив його милицею по зубах. В подальшому про вказану події він по телефону повідомив батьку.
Малолітній свідок ОСОБА_8 на допиті 17.06.2025 року показав, що у вечірню пору доби він перебував на зупинці громадського транспорту, поблизу магазину «Сім 23» в м. Ківерці в районі автостанції. На вказаній зупинці також перебував ОСОБА_6 (Люцифер). В певний момент ОСОБА_6 піднявся з лавки та вдарив ОСОБА_7 милицею по зубах.
Неповнолітній свідок ОСОБА_9 на допиті 23.06.2025 року показав, що у вечірню пору доби він перебував на зупинці громадського транспорту, поблизу магазину «Сім 23» в м. Ківерці в районі автостанції. На вказаній зупинці також перебував ОСОБА_6 (Люцифер), ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Під час розмови він пішов у магазин «Сім 23» за багетом, а коли повернувся побачив, що ОСОБА_7 «тримається за рота». Зі слів хлопців, йому стало відомо, що милицею його вдарив ОСОБА_6 ..
Неповнолітній свідок ОСОБА_10 на допиті 23.06.2025 року показав, що у вечірню пору доби він перебував на зупинці громадського транспорту, поблизу магазину «Сім 23» в м. Ківерці в районі автостанції. На вказаній зупинці також перебував ОСОБА_6 (Люцифер). В певний момент ОСОБА_6 піднявся з лавки та вдарив ОСОБА_7 милицею по зубах.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками та додатків до нього від 17.06.2025 року та 23.06.2025 року потерпілим ОСОБА_7 та свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за результатами проведення слідчої дії, впізнано особу, яка зображена на фотознімку № 5, як особу на прізвисько « ОСОБА_11 » ОСОБА_6 , який вдарив милицею ОСОБА_7 (а.с.77-79, 87-89, 98-99, 113-114).
Згідно протоколу огляду речових доказів від 18.06.2025 року та відеозаписом до нього, зафіксовано зупинку громадського транспорту поблизу магазину «Сім23», за адресою м. Ківерці, вул. Відродження, 1. Зафіксовано перебування осіб на вказаній зупинці та як ОСОБА_6 наносить один удар палицею ОСОБА_7 (а.с.143-145, 147).
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 27.06.2025 року та фотознімками до нього, за результатами проведення вказаної слідчої дії, ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції, для проведення огляду, одну милицю світло-сірого кольору (а.с.117-122).
Згідно висновку експерта № 392 від 09.06.2025 року, експертизою ОСОБА_7 встановлено крововиливи та поверхневі рани на слизовій оболонці і червоній обвідці верхньої та нижньої губи, які утворились не менше як від однієї травмуючої дії тупого предмета, індивідуальні властивості травмуючої поверхні якого в ушкодженнях не відобразились. Характеристика та ступінь організації ушкоджень дає підставу вважати, що вони могли утворитись в час та при обставинах вказаних у постанові. Судово-медичних даних про можливість виникнення виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень під час падіння з висоти власного зросту - на момент проведення судово-медичної експертизи немає. Встановлені у ОСОБА_7 ушкодження, по степені тяжкості, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с.123-124).
Відповідно до висновку експерта № 407, яка проведена в період часу з 13.06.2025 року по 16.06.2025 року, під час огляду 09.06.2025 року у ОСОБА_7 було виявлено крововиливи та поверхневі рани на слизовій оболонці і червоній обвідці верхньої та нижньої губи. При зверненні в лікарню було встановлено перелом коренів 11 та 21 зубів, пошкодження коронкової частини 22 зуба. Встановлені ушкодження утворились не менше як від однієї травмуючої дії тупого предмета, індивідуальні властивості травмуючої поверхні якого, в ушкодженнях не відобразились. Характеристика та ступінь організації ушкоджень дає підставу вважати, що вони могли утворитись в час та при обставинах вказаних в постанові. Судово-медичних даних про можливість виникнення виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень під час падіння з висоти власного зросту - на момент проведення судово-медичної експертизи немає. Встановлені у ОСОБА_7 ушкодження у вигляді крововиливі та поверхневих ран губ, по ступені тяжкості, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Перелом 11 та 21 зубів та пошкодження коронкової частини 22 зуба, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили незначну стійку втрату загальної непрацездатності не більше як на 10 % (а.с.136-138).
Вищевказані докази нівелюють покази обвинуваченого ОСОБА_6 щодо його непричетності до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Судом встановлено, що дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведеності вини у його вчиненні.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що своїми умисними протиправними діями, які виразилися у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило незначну втрату працездатності, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 2 ст. 125 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків.
Крім того, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив нове кримінальне правопорушення в період відбуття покарання у виді пробаційного нагляду, не одружений, непрацюючий, відсутність даних щодо ймовірного перебування останнього на диспансерному обліку у лікаря психіатра та нарколога.
Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 67 КК України: рецедив кримінальних правопорушень.
Заслухавши учасників процесу, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, позицію всіх учасників, дані про особу обвинуваченого, а також те, що останній вину у вчиненому не визнав, в добровільному порядку матеріальну шкоду не відшкодував, відсутність пом'якшуючих обставин, наявність обтяжуючої обставини суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч. 2 ст. 50 КК України, обираючи міру покарання, передбачену санкцією закону, за якою ОСОБА_6 притягується до кримінальної відповідальності, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, відповідатиме положенням ч. 2 ст.65 КК України.
На підставі ст. 71 КК України, із застосуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України, до покарання за зазначеним вироком ОСОБА_6 слід частково приєднати невідбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.02.2025 року.
Підстав для призначення ОСОБА_6 покарання виді штрафу, громадських, робіт, виправних робіт чи пробаційного нагляду, а також із застосуванням положень ст. ст. 69, 75 КК України, в судовому засіданні не встановлено, зважаючи на особу обвинуваченого.
Призначення такого покарання, на думку суду, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Вирішуючи заявлений цивільний позов, поданий представником потерпілого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд виходить з наступного.
Відповідно до позовної заяви, позивач просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. та моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) грн., завдану, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В обґрунтування заявленого позову зазначає, що злочинними діями ОСОБА_6 , потерпілому було спричинено матеріальну шкоду у вигляді понесених витрат на лікування (шинування зубів), що стверджується чеком № 4582338660 від 13.06.2025 року.
Крім того, посилаючись на норми цивільного законодавства, що регулюють питання відшкодування шкоди, вказує, що дії ОСОБА_6 щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу та коштів, спричинили моральні та фізичні страждання, які внесли негативні зміни у його життя. Вказує, що внаслідок удару, ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому 11 та 21 зубів та пошкодження коронкової частини 22 зуба, що негативно вплинуло на стан його здоров'я, у зв'язку з чим змушений був звертатись до лікаря. Через отримані тілесні ушкодження пережив приниження та певну втрату працездатності, переніс нервове потрясіння, змушений був припинити відвідування спортивних секцій, через сильні душевні та фізичні болі, які постійно унеможливлюють вести звичайний спосіб життя.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши подані до позовної заяви докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України, потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Згідно ч. 1 ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
До складу реальних збитків як одного з елементів майнової шкоди відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України входять втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Верховним судом України в п. 2 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року за №6 (зі змінами та доповненнями) роз'яснено судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Зважаючи на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховуючи, що внаслідок вчинення ОСОБА_6 даного кримінального правопорушення та заподіяною шкодою вбачається прямий безпосередній причинний зв'язок, що повністю доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди в сумі 4000 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Також суд бере до уваги і те, що як вірно визначено у п. 6.4. Методичних рекомендаціях Листа Мінюсту від 13.05.2004р. N 35-13/797 "Відшкодування моральної шкоди" моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Згідно вимог ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, суд враховуючи, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 , які полягали в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, потерпілому заподіяно моральну шкоду.
Також судом прийнято до уваги і те, що потерпілий переніс душевні страждання, пережив емоційний стрес. Суд враховує, що кримінальне правопорушення вчинено відносно малолітньої особи, в присутності інших неповнолітніх дітей.
Однак, суд вважає, що потерпілим та його представником не доведено розмір моральної шкоди, а тому такий підлягає зменшенню.
Враховуючи викладене, зважаючи на доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 30000 (тридцять тисяч) моральної шкоди.
Питання про речові докази вирішити у відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Судові витрати у справі відсутні.
Підстав для застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу судом не встановлено.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 615 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.02.2025 року та, з врахуванням правил, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України, згідно з яким одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 4000 (чотири тисячі) грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 30000 (тридцять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Речовий доказ - оптичний носій (диск), на якому наявний відеозапис з камери спостереження, який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1