Справа № 513/1108/18
Провадження № 1-кп/513/2/26
Саратський районний суд Одеської області
16 березня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в с.Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області клопотання про витребування доказів та про визначення доказів очевидно недопустимими у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 42017160000001627 від 17 листопада 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кулевча, Саратського району Одеської області, неодруженого, громадянина України, обіймав посаду оперуповноваженого СКР Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,
на розгляді Саратського районного суду Одеської області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
27 листопада 2025 року адвокатом ОСОБА_5 на електронну адресу суду подане клопотання про витребування (в порядку ч.6 ст. 9, ч. 1 ст. 6 Конвенції), в якому захисник просить суд витребувати у сторони обвинувачення матеріали кримінального провадження щодо попередньої протиправної діяльності в рамках кримінального провадження №42017160000001627 від 17 листопада 2017 року, які стали підставою для складання рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області від 18 червня 2018 року, а також відповідні матеріали, на підставі яких до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відповідні відомості за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК ОСОБА_6 , з метою їх послідуючого дослідження в рамках розгляду судової справи № 513/1108/18. Клопотання обґрунтоване тим, що в рамках кримінального провадження триває стадія дослідження доказів. Серед наданих та вже досліджених судом матеріалів значиться рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області від 18 червня 2018 року, зміст якого свідчить про отримання інформації про окремий факт вчинення кримінального правопорушення посадовою особою Саратського відділення поліції Б.-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, а саме вимагання ОСОБА_6 у ОСОБА_7 неправомірної вигоди. У вказаному рапорті додатково зазначається про доцільність повідомлення про вказаний факт в порядку ст. 214 КПК прокуратуру Одеської області, в той час, як згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань в рамках кримінального провадження №42017160000001627 від 17 листопада 2017 року не вбачається, що стало підставою для реєстрації кримінального провадження (в графі зазначено: «інші (код)».
Разом з тим, 27 листопада 2025 року від адвоката ОСОБА_5 на електронну пошту суда надійшло клопотання про витребування (в порядку ч.6 ст. 9, ч. 1 ст. 6 Конвенції), в якому захисник просить суд витребувати у сторони обвинувачення матеріали кримінального провадження щодо попередньої протиправної діяльності в рамках кримінального провадження №42017160000001627 від 17 листопада 2017 року, які стали підставою для складання рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області від 10 листопада 2017 року та початку таємної операції в такому кримінальному провадженні, а також надати їх суду для подальшого дослідження в рамках розгляду судової справи №513/1108/18. Клопотання обґрунтоване тим, що серед наявних та вже досліджених судом матеріалів значиться рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області від 10 листопада 2017 року, зміст якого свідчить про отримання інформації щодо можливого факту протиправної діяльності з боку посадових осіб Саратського ВП Б.-Дністровського ВП ГУ НП в Одеській області. Вказаний рапорт став підставою для реєстрації кримінального провадження №42017160000001627 від 17 листопада 2017 року, що прямо підтверджується дослідженим судом витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань в рамках такого кримінального провадження.
17 грудня 2025 року на електронну адресу суду від захисника адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про витребування (в порядку ч.6 ст. 9, ч.1 ст. 6 Конвенції), в якому захисник адвокат ОСОБА_5 просить суд витребувати у Білгород-Дністровської окружної прокуратури матеріали кримінального провадження №12018160240001358 від 08 травня 2018 року, з метою їх послідуючого дослідження в рамках розгляду судової справи №513/1108/18.
18 грудня 2025 року на електронну адресу суду від захисника адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими (в порядку ст. 89 КПК України), відповідно до якого захисник просить суд визнати очевидно недопустимим доказом в рамках кримінального провадження №42017160000001627 від 17 листопада 2017 року (№513/1108/18) протокол затримання ОСОБА_6 від 21 червня 2018 року. Клопотання обґрунтоване тим, що 27 листопада 2025 року в судовому засіданні судом досліджено, зокрема, протокол затримання ОСОБА_6 від 21 червня 2018 року, щодо якого на теперішній час наявні правові підстави для звернення з даним клопотанням в порядку ст. 89 КПК. Як вбачається з протоколу затримання від 21 червня 2018 року, в графі «Органу (установі) уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги повідомлено про затримання ОСОБА_6 », міститься посилання на доручення 015-0003253. Відповідно до змісту вказаного доручення 015-0003253 від 21 червня 2018 року встановлено, що часом видачі такого доручення є 18 годин 46 хвилин, в той час як надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_6 слід забезпечити в Одеській області по вул. Щорса о 19 годині 46 хвилин. Вул. Щорса являлася місцем дислокації на той період слідчого відділу прокуратури Одеської області, в той час, як місцем затримання ОСОБА_6 було: Одеська область, смт Сарата. В цій частині слід відмітити, що окрім затримання ОСОБА_6 в проміжок часу між 12 годині 27 хвилин по 18 годину 46 хвилин з останнім додатково проведено ще дві слідчі (розшукові) дії, а саме: «огляд місця події» та освідування, в рамках проведення яких ОСОБА_6 не мав можливості реалізувати своє право на захист.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 подані ним раніше клопотання підтримав з підстав викладених у них, разом з тим в подальшому просив залишити без розгляду клопотання про визнання доказу очевидно недопустимим.
Захисник адвокат ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримали подані клопотання, а також підтримали усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про визнання доказу очевидно недопустимим.
У судовому засіданні прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні поданих клопотань, з тих підстав, що рапорт є первинним документом та прирівнюється до заяви про виявлення правопорушення. Будь-які дії до внесення відомостей до ЄРДР є незаконними. Ксерокопії окремих матеріалів з №12018160240001358 є достатніми під час розгляду даної справи. Також щодо клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими зазначила, що обвинувачений скористався правом на захист та уклав договір із адвокатом ОСОБА_8 та в подальшому була прийнята відмова від адвоката ОСОБА_9 .. ОСОБА_6 повідомлено про підозру в присутності адвоката ОСОБА_8 . Щодо усного клопотання про залишення без розгляду поданого клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими, то прокурор зазначила на розсуд суду.
Суд заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали справи, дійшов такого висновку.
Щодо клопотання про витребування документів, суд виходить з такого.
У своїх клопотаннях сторона захисту визначила мету такого витребування, яка полягає у тому, що вказані документи підтверджують провокативний характер кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , а тому, керуючись положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, існує необхідність у їх витребуванні.
Відповідно до положень ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру та спеціальної конфіскації. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ст. 91 КПК України).
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до ч. 3 ст. 93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Так, у своєму клопотанні захисник просить про витребування у Білгород-Дністровської окружної прокуратури матеріали кримінального провадження №12018160240001358 від 08 травня 2018 року з метою їх послідуючого дослідження в рамках розгляду справи №513/1108/18.
Заперечуючи щодо задоволення вказаного клопотання, прокурор послалася на те, що ксерокопії окремих матеріалів кримінального провадження №12018160240001358 від 08 травня 2018 року є достатніми під час розгляду даної справи.
Суд вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
У клопотанні зазначено, що наявна необхідність у перевірці відомостей щодо того, чи закінчилось кримінальне провадження №12018160240001358 від 08 травня 2018 року прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених ст. 283 КПК України, й якщо так, то якого саме.
Разом з тим, у даному конкретному випадку, діяння і обставини, що були предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018160240001358 від 08 травня 2018 року не стосуються обставин та подій, які є предметом судового дослідження в межах даного кримінального провадження, оскільки вони стосуються різних об'єктів посягань.
Оскільки судом не встановлено будь-якого логічного зв'язку між витребуваними матеріалими кримінального провадження №12018160240001358 від 08 травня 2018 року із предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, вказане клопотання не підлягає задоволенню через необґрунтованість.
Крім того, захисник просив витребувати у сторони обвинувачення матеріали кримінального провадження щодо попередньої протиправної діяльності в рамках кримінального провадження №42017160000001627 від 17 листопада 2017 року, які стали підставою для складання рапорту старшого оперуповноваженого в ОСВ 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області від 18 червня 2018 року, а також матеріали, на підставі яких до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відповідні відомості за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК ОСОБА_6 , з метою їх послідуючого дослідження в рамках розгляду судової справи №513/1108/18, та матеріали кримінального провадження щодо попередньої протиправної діяльності в рамках кримінального провадження №420017160000001627 від 17 листопада 2017 року, які стали підставою для складання рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області від 10 листопада 2017 року та початку таємної операції в такому кримінальному провадженні.
Заперечуючи проти задоволення вказаного клопотання прокурор зазначила, що рапорт є первинним документом та сам рапорт прирівнюється до заяви про правопорушення.
Як вбачається з доводів сторони захисту, висловлених у судовому засіданні, потреба у витребуванні інформації полягає у тому, що дані відомості є необхідними в контексті обґрунтування заяви про провокацію.
Відповідно до ч.5 ст.223 КПК, у разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов'язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Крім того, відповідно до положень ст.92 КПК, обов'язок доведення відсутності провокації покладається на прокурора.
Відповідно до п.69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania) від 5 лютого 2008 р., ст.6 Конвенції не було б порушено, якби заявник мав ефективну можливість шляхом заперечення або іншим чином порушити питання про підбурювання під час розгляду кримінальної справи щодо нього. ЄСПЛ усупереч позиції Уряду не вважає, що дотримання таких загальних гарантій від зловживань, як рівність сторін та додержання права на захист, є достатнім у цьому випадку.
У п.71 згаданого рішення ЄСПЛ зауважує, що заявник протягом усього провадження у справі стверджував про підбурювання його до вчинення злочину. Відповідно, органи державної влади та суди повинні були принаймні ретельно перевірити, чи перевищили правоохоронні органи межі, визначені у зв'язку з використанням моделі симулювання, тобто чи підбурювали вони заявника до вчинення злочину.
Аналогічних висновків ЄСПЛ дійшов у пунктах 61,62 рішення у справі «Баннікова проти Росії» (Bannikova v. Russia) від 04 листопада 2010 р., у якому суд наголосив на тому, що загальною рисою справ, де мала місце провокація, є те, що заявник не може подати заяву про провокацію злочину, оскільки захист не має доступу до значних доказів, часто як наслідок формального рішення про обмеження доступу до окремих доказів особливої категорії, які не розкрито. При цьому, Європейський суд зазначає, що право на справедливий судовий розгляд за ст.6 Конвенції включає в себе право на доступ до всіх доказів, які має сторона обвинувачення, як тих, що доводять вину, так і невинуватість.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 1, 2 ст. 84 КПК України). Докази повинні бути належними та допустимими. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).
Кримінальним процесуальним кодексом України закріплено право сторони захисту отримувати докази. Частина 1 статті 47 КПК України встановлює обов'язок використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність обвинуваченого.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 370 КПК України суд ухвалює рішення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
У постановах Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 161/12522/18 та від 21.11.2023 у справі 991/722/21 викладені правові висновки про те, що право на справедливий судовий розгляд включає право на відкриття всіх важливих доказів, що перебувають у володінні сторони обвинувачення, як на його користь, так і проти обвинуваченого. Відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитись від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок.
При чому, якщо у справі №991/722/21 надано детальну оцінку необхідності доступу до матеріалів у контексті позиції захисту, то скасовуючи судове рішення у справі №161/12522/18, колегія суддів Верховного суду, оцінюючи доводи про відмову сторони обвинувачення в доступі до виділених матеріалів, обмежилась формальним констатуванням відсутності аналізу кримінального процесуального законодавства в частині обов'язку слідчого, прокурора забезпечити доступ сторони захисту до всіх матеріалів розслідування.
З урахуванням того, що стороною захисту уже поставлено під сумнів вчинення процесуальних дій, суд уважає, що, з огляду на заяву про провокацію, документи, про витребування яких клопоче сторона захисту, можуть бути використані для доведення факту провокації.
Щодо усного клопотання про залишення клопотання про визначення доказів очевидно недопустимими, тому зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, а також те, що захисник скористався своїм правом, суд вважає за необхідне залишити клопотання без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 22, 26, 87, 89, 93, 131, 132, 159, 223, 333 КПК України, суд,
Клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 , які подані до суду 27 листопада 2025 року про витребування доказів - задовольнити.
Витребувати у сторони обвинувачення матеріали кримінального провадження щодо попередньої протиправної діяльності в рамках кримінального провадження №42017160000001627 від 17 листопада 2017 року, які стали підставою для складання рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області від 18 червня 2018 року, а також відповідні матеріали, на підставі яких до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відповідні відомості за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК ОСОБА_6 , з метою їх послідуючого дослідження в рамках розгляду судової справи № 513/1108/18.
Витребувати у сторони обвинувачення матеріали кримінального провадження щодо попередньої протиправної діяльності в рамках кримінального провадження №42017160000001627 від 17 листопада 2017 року, які стали підставою для складання рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області від 10 листопада 2017 року та початку таємної операції в такому кримінальному провадженні, а також надати їх суду для подальшого дослідження в рамках розгляду судової справи №513/1108/18.
У задоволенні клопотання про витребування у Білгород-Дністровської окружної прокуратури матеріали кримінального провадження №12018160240001358 від 08 травня 2018 року, з метою їх послідуючого дослідження в рамках розгляду судової справи №513/1108/18, - відмовити.
Клопотання про визначення доказів очевидно недопустимими залишити без розгляду.
Визначити строк виконання ухвали до 17 квітня 2026 року.
Копію ухвали для виконання направити до Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1