Справа № 522/20011/23
Провадження № 2/522/24/26
16 березня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУННИЙ НА ГОВОРОВА 1-2» про збільшення розміру позовних вимог,-
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУННИЙ НА ГОВОРОВА 1-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
24 лютого 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУННИЙ НА ГОВОРОВА 1-2» про збільшення розміру позовних вимог, у якій заявник просив:
- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року у розмірі 117 778,20 гривень, інфляційні втрати у розмірі 15 242,03 гривень, 3% річних у розмірі 2 565,00 гривень;
стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.08.2023 року по 31.01.2026 року у розмірі 108 696,63 гривень.
Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року заяву залишено без руху, надано позивачеві 10-ти денний строк для усунення недоліків заяви про збільшення розміру позовних вимог.
04 березня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУННИЙ НА ГОВОРОВА 1-2» про усунення недоліків, якою усі зазначені в ухвалі суду недоліки було усунуто.
У заяві заявник також просить поновити процесуальний строк для звернення до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимоги. Заява в цій частині мотивована тим, що остаточний розмір заборгованості за період до 31.01.2026 року став відомий лише після проведення відповідних нарахувань. Зазначає, що відмова у прийнятті заяви призведе до необхідності подання нового позову, що нівелює завдання цивільного судочинства. Вказує, що наразі спостерігається складна ситуація в енергетичній системі міста Одеси, що також вплинуло на строки звернення із заявою.
Відповідно до ч.ч.1, 4, 6 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Постанова КЦС ВС від 15.06.2022 у справі № 477/1366/20 містить висновок про те, що Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати зловживань та ухилення від отримання інформації про рух справи.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) від 28 листопада 1999 року, пункт 61).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), пункт 52).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
У справах «Osman v. the United Kingdom» (Осман проти Сполученого королівства) та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи зазначене, суд, з метою забезпечення права боржника на доступ до правосуддя та справедливий розгляд справи, забезпечення ефективного розгляду справи, а також враховуючи принцип процесуальної економії, суд вважає за можливе поновити ОСББ «ЛУННИЙ НА ГОВОРОВА 1-2» процесуальний строк для звернення до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина третя статті 49 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 зазначено, що «під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 570/5639/16-ц (провадження № 61-19440св21) зазначено, що «зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо повернення заяви про зміну предмета позову і вважає, що позивач має право на уточнення позовних вимог, враховуючи приписи статей 13, 175, 197 ЦПК України, якими передбачено виключне право позивача на визначення предмета та підстав спору, а також способу захисту порушеного права та інтересу. У цьому випадку суди не врахували вимоги статті 189 ЦПК України, за якими одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті».
Верховний Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог.
Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об'єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/обраних способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
ВС неодноразово наголошував на тому, що лише до закінчення підготовчого засідання позивачі можуть збільшити або зменшити позовні вимоги, змінити предмет або підставу позову.
Тому, враховуючи те, що заява відповідає формі та змісту, визначеному ЦПК України та волі сторін, суд доходить до висновку про наявність підстав для прийняття до розгляду заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУННИЙ НА ГОВОРОВА 1-2» про збільшення розміру позовних вимог.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 43, 51, 174, 179-191, 200, 260, 261 ЦПК України, суд,-
Поновити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЛУННИЙ НА ГОВОРОВА 1-2» процесуальний строк для звернення із заявою про збільшення розміру позовних вимог.
Прийняти до розгляду заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУННИЙ НА ГОВОРОВА 1-2» про збільшення розміру позовних вимог та викласти позовні вимоги у наступній редакції:
- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.08.2020 року по 31.07.2023 року у розмірі 117 778,20 гривень, інфляційні втрати у розмірі 15 242,03 гривень, 3% річних у розмірі 2 565,00 гривень;
- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.08.2023 року по 31.01.2026 року у розмірі 108 696,63 гривень.
Встановити відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали для подання до суду відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву відповідача для подання відповіді на відзив у відповідності до вимог статті 179 Цивільного процесуального кодексу України.
Встановити відповідачам п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь у відповідності до вимог статті 180 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала є остаточною та оскарженню окремо від рішення суду - не підлягає.
Суддя Косіцина В.В.